Дрогобич.City у новій рубриці просить дрогобичан, які переїхали в іншу країну, розповісти про своє життя на новому місці. Героїня третього випуску — Руслана Махник, яка переїхала жити зі Стебника до американського міста Піттсбург на сході США.
Переїзд та адаптація
У Штатах я вже понад рік — у жовтні 2020-го приїхала до чоловіка. Він професійний боксер і уже п'ятий рік будує тут свою кар‘єру.
Фото: з особистого архіву героїні
Оскільки я відвідала чимало країн, адаптуватись було не так складно. До зміни клімату та часового поясу організм звик через два тижні. Складніше було почати розмовляти та зрозуміти американську вимірну таблицю. Чесно кажучи, я й досі не розбираюсь в дюймах, футах, милях, фаренгейтах тощо.
Спочатку говорити англійською зовсім не хотіла, навіть до чоловіка. Але це тривало не довго — я записалась на харківські онлайн-курси та зрозуміла, що маю достатній запас слів. Хоча за плечима була лише шкільна основа і трохи самоосвіти.
Насправді у неї легша вимова. Щоб я розговорилась, чоловік почав давати мені різні завдання: наприклад купити каву або щось запитати у магазині. Також допомогло тісне спілкування з носієм мови — канадкою, дружиною нашого менеджера. Ми навіть жартуємо, що у нас своя мова, бо найбільше розуміємо одна одну.
Корисною для мене було програма Duolingo та переклад улюблених пісень.
Робота
В Україні я працювала в б‘юті індустрії. Наразі не працюю — покращую англійську та займаюсь саморозвитком.
Проте планую отримати необхідні документи і йти на навчання. Якщо в Україні можна гарно заробляти без диплома, то тут так, на жаль, не вийде. А після навчання для моєї подальшої діяльності потрібно буде отримати ліцензію.
Фото: з особистого архіву героїні
Цікаво, що б'юті індустрія в Україні на значно вищому рівні та швидше розвивається, ніж у США. Всі новинки сюди приходять саме з Європи. Тому я й сама можу американців багато чого навчити (сміється). Думаю, що за знаннями та підвищенням кваліфікації буду звертатися саме до українок.
Ціни
Нам пощастило, що у Піттсбургу є німецька мережа Aldi — це один з найдешевших супермаркетів. Загалом витрати на харчові продукти складають далеко не основну частину видатків сімейного бюджету. Значно більше потрібно платити за оренду житла, мобільний зв‘язок та податки.
Фото: з особистого архіву героїні
До прикладу однокімнатна квартира «one bedroom», тобто кухня-студія, спальня і санвузол, коштує не менше 1000 доларів. У Каліфорнії вдвічі дорожче. За мобільний зв’язок платимо 150 доларів щомісячно — зекономити можна, взявши сімейні пакети і якісь обмеження, до прикладу щодо роздачі інтернету. Домашній інтернет вартує в середньому 60-80 доларів в місяць.
Загалом, на сім‘ю з двох людей витрачаємо близько 3000 доларів за місяць.
Друзі та знайомі
Коли я тільки-но приїхала, мені здавалось що тут щонайбільше 20 українців. Але помалу почали з‘являтись знайомства і зараз навіть не перерахую усіх. Ми ходимо в українську церкву, звідти знайомств найбільше. У соцмережах є різні групи емігрантів — інколи влаштовуємо якісь пікніки чи бранчі, щоб заводити нові знайомства.
Фото: з особистого архіву героїні
Піттсбург не таке популярне місто серед емігрантів, як, наприклад Нью-Йорк або Чикаго, де можна знайти магазини з вивісками українською мовою. Проте на останній поєдинок чоловіка прийшло понад 200 українців, з прапорами та вигуками: «Україна!» та «Олег, давай!» — це було щось неймовірне. Така підтримка дуже цінна за кілька тисяч кілометрів від дому.
Фото: з особистого архіву героїні
Тут дуже рідко можна побачити багато дітей на одній вулиці, хіба що на території садка. Навіть якщо американці приводять своїх дітей у гості до друзів, то за попередньою домовленістю між батьками та чітко визначеним часом перебування — з котрої і по котру годину. Багато моїх знайомих у яких є діти, жаліються саме на те, що у дітей немає друзів і їм бракує спілкування з однолітками.
Фото: з особистого архіву героїні
Насправді зовсім не відчуваю себе тут чужою. Американці дуже лояльні та будь-який утиск тут не припустимий — це інтернаціональна країна, яку будували та будують емігранти. А ще від американців навчилась завжди вибачатись, посміхатись, цікавитися як справи і залишати чайові.
Їжа
Тут влучною буде цитата про те, що ми виїхали з України, та Україні з нас не виїхати.
Наше подружжя — постійний клієнт українського магазину NATALIYA, а у холодильнику завжди маємо сало, бочок, шпроти, ікру (до речі, в США її складно знайти, як само печінку чи нутрощі), гречку, наші солодощі та навіть квас.
Щодня у нашому раціоні багато різної зелені — до переїзду не знала про таке її різноманіття.
Українські продукти мені здаються смачнішими. Я доволі довго шукала схожі за якістю та завдяки порадам дівчат, які живуть тут довго, було простіше. Зате подобається величезний вибір салатів та соусів до них.
Інгредієнти мого улюбленого салату:
- Мікс зелені (рукола, айсберг, кале, шпинат, радичіо, летук)
- Фіолетова цибуля
- Огірок
- Помідор
- Перець
- Редиска
- Смажена кубиками курка
- Козячий сир
До них потрібно додати краплю бальзамічного оцту і заправити оливковою олією. Весь секрет салату — у бальзамічному оцті та козячому сирі, вони надають особливий смак.
Відпочинок і розваги
Коли я тільки-но приїхала, то улюбленим заняттям було катання по районах Пітсбурга з чашечкою кави — це як дивитись американське кіно, тільки через скло автомобіля.
Фото: з особистого архіву героїні
Вихідні проводимо з друзями або їздимо за місто. Природа тут недоторкана і неймовірно красива. Мені дуже подобаються американські села, навіть мрію про маленький затишний сільський будинок. На мій день народження їздили на Ніагарський водоспад і жодні матеріальні блага не замінять мені цих емоцій.
Фото: з особистого архіву героїні
Влітку були у Лас-Вегасі — думаємо це місто має побачити кожен, хто буде в США.
Оскільки Піттсбург розташований у гірській місцевості, то улюбленим заняттям багатьох є хайкінг — пішохідний туризм. Поблизу є чимало цікавих і красивих місць зі своєю історією. Американські корінні жителі — індіанці — після приходу європейців з вогнепальною зброєю переховувались у лісах, а скелі стали їхнім домом.
Наразі ми мало відпочиваємо. Інколи здається, що Америка — це інший вимір і час тут летить невпинно. Можливо через велику кількість людей та міську метушню, від якої я втомилась.
Відмінності (за власними спостереженнями)
- Ввічливість водіїв на дорозі — у Піттсбургу всі один одному намагаються уступити.
- Можна виконувати поворот на червоне світло.
- Посилки залишають прямо на газоні чи під дверима і ніхто їх не чіпатиме, бо це карається законом.
- Відсутність люстр у спальні в старих будинках.
- Сусід може легко подати на іншого сусіда в суд навіть за дрібницю.
- Буває, що сусіди взагалі не знайомі, хоч і живуть поряд роками.
- Потрібно уважно слухати, що говорить поліція — жарти чи хамство неприпустимі.
- Гігантські порції страв та їхня подача у ресторанах чи кафе.
Фото: з особистого архіву героїні
Про свої спостереження я часто розповідаю на сторінці у Інстаграмі.
Про Україну і рідний регіон
Сумую за кожним куточком Батьківщини, адже дуже люблю її, наших людей та все українське. Постійно слідкую за новинами Дрогобиччини у Фейсбуці.
До речі, дідусь і бабуся священника нашої парафії у США — з Дрогобиччини. Сам він американець, службу Божу теж править англійською, але знає декілька українських слів. Його дружина теж українка.
Щодня розмовляю з мамою та подругами, іноді годинами — тоді виручають бездротові навушники, щоб можна було одночасно займатись своїми справами.
Не знаю, коли саме ми приїдемо в Україну, але неодмінно привеземо з собою американців — показати українську гостинність.
