Дрогобич.City у новій рубриці просить дрогобичан, які знаходяться в інших країнах світу, розповісти про своє життя на новому місці. Героїня другого випуску — Зоряна Дуб, яка переїхала жити з Дрогобича до італійського містечка Феррандіна на півдні країни. Також навчалася в yніверситеті в місті Потенца, а потім в місті Барі, брала участь в програмах Erasmus i Erasmus+ в Іспанії і Польщі.
Феррандіна розташована у регіоні Базиліката, у ньому мешкають 8860 осіб. До речі, усього в 23 км від міста розташована Матера — одна із локацій, яку можна побачити в останньому фільмі про Джеймса Бонда "Не час помирати".
Переїзд та адаптація
Я переїхала до Італії після закінчення середньої школи в Дрогобичі. Це було 17 років тому — 4 липня 2004 року.
Найважчими були перші місяці — два місяці до школи і два місяці навчання в школі, оскільки мені довелося багато чому навчитися за короткий час. Мабуть, найскладніше було прийняти той факт, що потрібно було пройти ще 5 років навчання в школі, які мені вдалося закінчити за 4 роки, оскільки я дуже добре вчилася. Звичайно, більшість тем були для мене повторенням, лише іншою мовою.
В класі я була найстаршою. На щастя, в Італії диплом про закінчення школи отримують у 19 років, тож за італійською шкільною системою я "відставала" лише на 2 роки. Але врешті ця затримка принесла мені тільки користь, оскільки я швидко інтегрувалася, а коли вступила до університету, у мене вже зовсім не було проблем з мовою.
Мовний бар'єр
Я почала вивчати італійську мову ще в Дрогобичі, за декілька місяців до переїзду до Італії. Як тільки прибула до Італії, протягом першого року багато читала, намагалася збагатити свій словниковий запас, вивчала якомога більше термінів.
Після першого року я вже добре говорила, але я не зупинялась, продовжувала працювати над своєю вимовою. Тепер в мене вже з'явився трішки помітний італійський акцент, коли розмовляю українською. Однак після 17 років перебування в Італії це цілком нормально, тому намагаюся якомога більше спілкуватися і українською.
Перша робота
Після отримання ступеня магістра спеціалізованого перекладу я працювала перекладачкою з англійської на італійську у сфері європейських проєктів. Одночасно співпрацювала з кількома бюро перекладів як перекладачка текстів, книг з англійської, іспанської, російської та української на італійську.
Наразі також даю приватні уроки з англійської, іспанської, італійської мов. А під час карантину співпрацювала з різними некомерційними організаціями як перекладачка і креаторка відеоматеріалів для дітей англійською та іспанською мовами. Тож мій робочий день дуже активний, багато часу проводжу за комп'ютером.
Як з'явилися друзі
За цей час у мене з'явилися друзі по всій Італії: Рим, Мілан, Потенца, Матера, Барі, але також в Іспанії та Польщі. Це всі люди, з якими я познайомилася і подружилася в університетах та містах, в яких навчалася. Попри відстань і час, що минає, я продовжую спілкуватися зі своїми друзями та відвідувати їх чи запрошувати до себе до Італії. На роботі також маю дружні стосунки з колегами.
На мою думку, щоб відчути себе "своїм" в іншій країні, не обов’язково забувати країну, в якій ти народився, чи мову, або вдавати що ти її забув. Усе залежить від самої людини, від її відкритості, менталітету, від бажання інтегруватися у суспільство нової країни, та від тих, хто її оточує.
Про ціни
Зазвичай я купую продукти в супермаркетах, оскільки це невелике містечко, де проживає близько 8 тисяч жителів, тут немає продуктового ринку. Він працює в перший і третій понеділок місяця, і на ньому можна придбати одяг, а також сири, рибу, фрукти та овочі.
На півночі Італії ціни завжди вищі, ніж на півдні.
- квиток в один бік у міському громадському транспорті в Матері — 1€
- італійський сніданок: еспpесо та круасан — 3€
- ціна вечері на двох у недорогому ресторані — 40-50€
- місячна оренда однокімнатної квартири в центрі міста — 550€, у передмісті — 450€
- вартість мобільного інтернету — 7-10€
- інтернет для дому – 20-30€
Про кухню і традиційні страви
Вдома ми намагаємося харчуватися правильно, пити багато води. Багато хто помилково вважає, що в Італії всі їдять тільки макарони та піцу. Насправді ж італійська кухня сповнена різноманітних корисних для здоров’я страв на основі овочів, риби. Інколи я готую і українські, російські, польські та іспанські страви.
Мені бракує деяких українських продуктів, які не завжди можна придбати тут, в Італії, живучи в маленькому містечку. Наприклад, томатний та яблучний соки, шпроти, оселедець, квашена капуста.
Рецепт, який я часто готую для закордонних друзів, яким цікаво навчитися простих італійських рецептів, — це паста алла карбонара. Дуже просто і швидко, на її приготування знадобиться близько 15 хвилин. Але щоб приготувати справжню пасту алла карбонара, так як готують її в Римі, раджу використовувати справжні італійські продукти: сири пекоріно і парміджано, оливкову олію extra virgin, гуанчіале або панчетта (але не шинка!), і ні в якому разі не додавайте сметану.
Також, якщо ви в Італії, особливо в компанії італійців, не додавайте кетчуп до піцци і не ріжте спагетті.
Відпочинок та цікаві місця, які варто відвідати
Оскільки я багато часу працюю за комп’ютером, у вихідний намагаюся проводити його на свіжому повітрі. Вранці я виходжу на прогулянку або катаюся на роликах, ввечері виходжу гуляти зі своїм бойфрендом і з друзями. Влітку, в неділю, ми часто їдемо на море, адже до найближчого пляжу всього 40 кілометрів.
В Римі, навпроти Колізею, 2019 рікФото: З особистого архіву героїні
Базилікату не всі знають, оскільки туризм почав розвиватися тут нещодавно, особливо після того, як місто Матера у 2019 році стало культурною столицею Європи. Матера дивовижна, відома своїми печерними церквами і будинками на скелях.
Недалеко від Матери розташоване ще одне містечко, яке варто відвідати. Це Крако, яке жителі покинули ще на початку 80-х років через зсув грунту. Відтоді його називають містом-привидом.
Моє місто Феррандіна славиться старовинними церквами, мальовничими будиночками, а також оливковою олією та сирами.
Метапонто — давньогрецька колонія, місто в якому жив Піфагор, яке також відоме своїми сонячними пляжами.
Спогади про Дрогобич
Напевно, найбільше я сумую за хорошими часами дитинства та юності у Дрогобичі. Навіть коли намагаюся повертатися до Дрогобича раз на рік або кожні два роки, ніщо вже не є таким, як раніше. Більш того, мінилась я, змінилися люди, яких я знаю, і Дрогобич теж дуже змінився. Хоча, останнім часом у Дрогобичі помічаю зміни в кращу сторону. І це дуже приємно.
