Як змінилася психіка людей під час війни та що чекає нас у майбутньому: психотерапевтка Наталія Лех

Понад півтора року проводились та проводяться дослідження «Міністерства охорони здоров’я» про психологічний стан людей під час війни. Часті показники - сильна тривожність, вина за те, що не на фронті, а в безпеці. Люди пережили та переживають досі багато змін у психіці.

Тому виникають часті питання: «А що робити коли я не відчуваю вини?», чи навпаки - «А що робити коли мені досі дуже страшно?». Головне питання «А що буде після перемоги?». З чим ми стикнемося та що робити, щоби зменшити вірогідність потрапити у пастку депресій та розладів. Про це розповідає психотерапевтка Наталія Лех.

Війна для нас є шоковою ситуацією

Чи можуть люди звикнути до війни? Наприклад до повітряної тривоги та вибухів. Й чи відбувається це наразі?

До війни звикнути неможливо. Психіка людини не може перебувати у постійній стресовій напрузі, переживанні, страху за себе та близьких. Для психіки за своєю будовою складно це все переживати. Тому щоби зберегти цілісність нервової системи та здоровий глузд, здатність жити та функціонувати, вимикається чутливість до деяких стресових ситуацій - людина перестає помічати свою тривогу, страх за життя, боятися, ховатися при повітряній тривозі чи вибухах. Це потрібно для того, щоби психіка витримала і пережила це все, щоби не сталися ще складніші «злами» в ній.

Війна для нас є шоковою ситуацією. І цей чинник наразі абсолютно нікуди не зникАвтор: Ірина Стоколоса

Але з іншого боку, це може бути дуже шкідливим для нас: коли втрачається відчуття небезпеки та людина перестає ховатися, наражаючи себе на якісь загрозливі наслідки. Це може відстежуватись не лише під час повітряних тривог, а й в інших життєвих ситуаціях.

Чи змінюється психіка людини під час війни?

Війна для нас є шоковою ситуацією. І цей чинник наразі абсолютно нікуди не зник, постійно додаються якісь нові шокові ситуації. Наприклад факти після деокупації територій, відео чи фото з міст де проводяться військові дії, зустріч загиблих Героїв та горе їхніх родин. Тому звичайно, що психіка без змін цього всього переживати не може. І важливим чинником в цих змінах є стан невідомості. Ми не знаємо скільки це триватиме: не можемо планувати на тривалий період своє майбутнє життя. А стабільність і планування, зазвичай, допомагає нам відчувати себе в безпеці та зменшує тривогу. Лягаючи спати, ми не можемо бути впевнені в тому, що не станеться щось жахливе.

Психіка змушена мінятися, щоби ми могли все це витримати та вистачило ресурсу це все опрацьовувати, переживати.

Тим більше ми поки навіть не почали опрацьовувати цю всю інформацію в психіці, тому що надалі перебуваємо в умовах загрози нашому життю та існуванню

Цей чинник поки нікуди не зник, тож психіка не може опрацьовувати стрес, поки ми з нього не вийшли.

Нам не потрібна жертва, бо нам це ніяким чином не допоможе

Чи можуть люди, які знаходяться за кордоном, більше переживати ніж ті які сидять в укриттях під час повітряної тривоги? Якщо так, то чому?

Люди, які знаходяться за кордоном, можуть переживати, як більше, так і менше. І це залежить не від того, де вони знаходяться, а від їх індивідуальних якостей, особливості психіки, нервової системи, досвіду, виховання. Бо навіть в укритті ми можемо побачити різних людей, чи то спокійніших, чи тих, що сильно переживають і мають багато страху.

Дуже часто таке відчуття, коли ти за кордоном і бачиш страшні фотографії, то створюється уявна картина, що загалом все жахливо і немає місця нормальному життю. Відчувається безсилля. Часом так буває, що коли ті люди повертаються в Україну і бачать, що між обстрілами є відрізки часу, коли є нормальне життя з можливістю працювати, займатися своїми буденними справами - це дає можливість їм заспокоїтися. Для психіки ці моменти є дуже важливими. Вони дають відчуття, що щось у житті я контролюю. І це, своєю чергою, створює відчуття відносного спокою. Але слід пам’ятати, що це все залежить від людини: кожен по різному проживає це все.

Як повернути собі відчуття дозволу на радощі життя під час війни? Люди у соцмережах пишуть, що відчувають вину, через те що ходять на прогулянку та у кафе, коли наші бійці на фронті.

На початку війни відчуття вини було дуже багато. Одні винили себе, за те що поїхали, інші - за те що не поїхали; що пішли воювати чи не пішли воювати. І самим цікавим для мене було: «Відчуття провини за те, що я не відчуваю провини».

Ми не можемо казати «Не відчувай провини чи переживання», тому що людина не може розумом чи когнітивно виключити її.

Але варто собі нагадувати про свій внутрішній ресурс, щоби допомагати. А для цього нам потрібно десь «заряджати свої батарейки»

Все ж таки ресурс не нескінченний, тобто будь-яка людина в певний момент відчуває виснаження та втому. Тому щоби відновитися та повернути себе до життя, свою здатність допомагати задля перемоги, людині важливо мати моменти коли вона може тішитись життю, отримувати задоволення від чогось, радіти. Прості речі також допомагають відновлюватись, позаяк: випити чашку кави у кафе чи здійснити поїздку у нове місце.

Важливо "заряджати батарейки"Автор: Ірина Стоколоса

І точно, чим ми не допоможемо, це тим, що будемо картати себе, сидіти вдома, нікуди не виходячи, бути в пригніченому стані. Буде більше користі, якщо відпочивши, зможете задонатити зароблені кошти, допомогти волонтерам тощо.

Потрібно мати баланс «відпочинок та допомога».

Військові часто кажуть у соцмережах: «Нам не потрібна жертва, бо нам це ніяким чином не допоможе».

Що може дратувати військових та зміна психіки українців

Щось зміниться у психологічному плані в країні після війни? Що нас може чекати й до чого готуватися?

Мене насторожив один факт. Є розповіді про те, що люди, які навіть не чули обстрілів, бомбардувань чи літаків які скидають бомби, поїхавши за кордон лякалися літаків. У них починалися панічні атаки, вони не могли впоратися зі своїми переживаннями.

Це стало яскравою демонстрацією, що ми не усвідомлюємо тих змін, які відбуваються під час війни в нашій психіці. Нам здається, що ми так само реагуємо, як в минулому

Так само сприймаємо світ, відчуваємо так само різні речі від навколишнього середовища. Насправді ці зміни відбуваються непомітно для нас. Звичайно, вони сильно змінюють нас. Після війни точно будуть зміни в психіці, тому що вони уже є.

коли вже буде зрозуміло, що ми перемогли, почнуть з’являтися власне проблеми, які на момент війни у підсвідомості склалисяАвтор: Ірина Стоколоса

Коли з’явиться хоч трохи якоїсь безпеки, коли вже буде зрозуміло, що ми перемогли, почнуть з’являтися власне проблеми, які на момент війни у підсвідомості склалися. І ми з цим зустрінемося та змушені будемо працювати з ними. Це як про посттравматичні розлади (навіть люди які були далеко від бойових дій, чи виїхали за кордон можуть мати їх), тривожні розлади та панічні атаки. У військових можуть бути наслідки контузій. Це може бути не помічено зовні, але матиме складні віддалені наслідки. Якщо будете помічати сильну зміну у поведінці військової людини, то потрібно звернутися до спеціаліста. У великій кількості це буде саме астено-депресивні синдроми.

Зараз, коли нам потрібно вижити, усі ресурси та зусилля психіка кидає саме на цей процес. І коли уже не буде такої потреби боротися за життя, вона вийде з того стану «мобілізації усіх ресурсів»

Тоді виявиться, що насправді спалено багато сил та вона буде астенізована. Якщо біологічно подивитись, то нейромедіатори створюються, але й згорають. А швидкість в цьому процесі має бути в рівновазі. Але в стресі вона точно не в рівновазі - спалюються набагато більше нейромедіаторів ніж виробляються.

У стресі спалюються набагато більше нейромедіаторів ніж виробляються.Автор: Ірина Стоколоса

Після цього настає відчуття втоми, виснаження, розчарування, внутрішньої пустоти, можливо втрати інтересу до життя. Фізіологічно все ж таки почнуться з'являтися у людей такі стани у досить великій кількості.

Як розмовляти з військовими, коли вони на фронті? Чи коли вони повернулися звідти?

Я не військовий психотерапевт, але можу дати загальні поради, які варто знати.

Не потрібно розпитувати військових де вони є та що там відбувається. Не всім людям варто розпитувати про страшні речі, наприклад як то змушені вбивати. Не варто наполягати на такій розмові, тільки якщо військовий сам хоче це розказати.

Військовим найбільше потрібні розуміння, підтримка, відчуття що їх цінують і чекають. Те, що вони роблять дуже важливу річ.

Це підтримує їх у складних моментах з власними переживаннями.

Фраза «Я тебе розумію» військових часто дратує, тому що на той момент вони переживають неймовірно складні епізоди, а хтось з мирного життя каже цю фразу. Тому що ми їх не розуміємо. Ми на своїй шкірі цього не відчуваємо, ми не можемо до кінця навіть уявити у своїй голові, як це складно. Тому замість цієї фрази краще говорити «Я співчуваю» або «Мені важко уявити, як ти там з тим всім справляєшся». Краще шукати інші фрази підтримки, щоби вони знали, що нам тут завдяки їм набагато легше жити, завдяки їм ми не переживаємо те, що вони переживають, захищаючи нас.

Як берегти свою психіку під час війни

Що потрібно робити людині, яка досі боїться повітряної тривоги та перебуває часто у тривожному стані?

Хочу зазначити, що тривожні стани бувають дуже різні: чи в рамках іншого захворювання, чи це є особливістю людини. Але якщо ця тривожність насправді заважає людині жити й з нею складно справлятися, бо вона забирає багато сил; можливо викликає додаткові симптоми: безсоння, панічні атаки, проблеми зі здоров’ям - це сигнал, що не варто боротися самостійно, а потрібно звернутися за допомогою. Важливо тут підібрати для кожної окремої людини ті інструменти, які будуть їй допомагати.

Що можна зробити щоби понизити внутрішню тривогу:

• заземлення (міцно впертись ногами у стійку поверхню);
• техніки з дихання;
• підтримка від інших людей;
• відволікання на інші речі;
• ліки, призначені лікарем (якщо є потреба);
• бережне ставлення до себе (повноцінний сон, корисна їжа, фізична активність, хобі, відпочинок);
• перевірити стан вітамінів в організмі.

Як відходити від жахливих прочитаних новин? Наприклад після жорстоких фото та відео з українськими полоненими.

Наша психіка не розрахована на те, щоби часто отримувати жахливу інформацію. Не варто впадати в крайність й зовсім не читати новин, все ж ми маємо знати, що відбувається.

Але дуже важливо розуміти, що часто споживаючи негативну інформацію, переглядаючи жахливі фото та відео, ви заганяєте свою психіку у постійний насильницький стрес

Також варто пам'ятати, що серед тих новин на просторах інтернету є велика кількість фейків, які робляться спеціально для підвищення напруги у соціумі.

Тому інформаційна гігієна передбачає:

• надійність джерел з яких прочитали інформацію (точно перевірені 1-2 джерела, які не мають надто емоційного забарвлення);
• регулювання часу: це має бути дозовано й не варто читати новини перед сном.

Знаючи свій поріг чутливості, не варто переглядати страшні фото чи відео вбивств та насильства (бережіть свою психіку задля себе).

Щоб Ви порадили людям зараз, аби зберігати свій психологічний стан більш нормальним?

Психіка це теж орган, тому він потребує бережного відношення до себе, щоби міг повноцінно функціонувати.

Психіка потребує бережного відношення до себеАвтор: Ірина Стоколоса

Мають бути загальноприйняті правила, які мали б бути відомі та використовуватися поза війною:

• інформаційна гігієна;
• нормальний режим сну;
• не переробляти на роботі;
• мати моменти відпочину та задоволення;
• людське спілкування (з друзями, сім’єю, відчуття що ти не один);
• фізичні вправи;
• здорове харчування;
• обмеження вживання алкоголю (під час сильного стресу та напруги споживання алкоголю зростає врази, тому це сильніше виснажує психіку);
• приймання вітамінів.

Слідкуйте за нами в Telegram!

Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!