На ґанку шпиталю пахло свіжим деревом, а до нього вів та поки що змонтований тимчасовий пандус. Тут ще тривала добудова приміщення. Колись тут була, як кажуть самі працівники Карітасу Самбірсько-Дрогобицької єпархії, розруха. А тепер - нова триповерхова будівля: шпиталь ім. Івана Павла ІІ. Перший поверх вже функціонує - тут живуть пацієнти, а другий вже готовий, щоб приймати людей на реабілітацію. На третьому поверсі триває дооблаштування приміщень.
Їх привела у шпиталь війна
“А я ось руку втратив”, - розповідає Олексій, який йде з обіду. Він намагається показати кисть та охоче розмовляє.
Олексій з Сєвєродонецька
"Я спав у себе вдома, руки в рукава засунув, бо холодно було. Прокинувся від сильного гуркоту, щось тріщало, валилось, не міг зрозуміти, що й де. Бачив, що йде кров й кисті не міг намацати. Викликали швидку й мене й Миколу відправили сюди, на Захід України. Я тут трохи розминаюсь у шпиталі, ось підмітаю часто, щоб просто не сидіти. Лише лихо, не можу згадати, де подів свій віник з високою ручкою", - говорить Олексій, йому 84 роки й він з Сєвєродонецька.
Й таких історій тут багато. Люди, з якими ми розмовляли у шпиталі, мають гіркий досвід війни.
Фоє шпиталю
Лідія Олексіївна з Чугуєва Харківської області. Вона має проблеми зі здоров'ям, їй життєво необхідний гемодіаліз. Його жінка проходить у Дрогобичі.
Згадує, що раніше на діаліз їздила до Харкова.
“А потім, як почалася війна лікарі десь ділися, лишилась одна медсестра. І нас відправили поїздом сюди. Нас було багато у Львові пацієнтів: і з Харкова, і з Броварів. Згодом переїхали у Дрогобич у шпиталь. Вже пацієнти роз'їхались хто куди. Ось я ще залишаюсь тут: нас небагато - 6 осіб з тієї кількості, якої було. Мені немає куди їхати: вікна у квартирі побиті, балкона немає, тут і живу”, - розповідає жінка.
Вона показує радіо з антеною, говорить, що так слухає новини та музику. Говорить, що дуже хоче почути вже новину про нашу перемогу.
Одна з палат у шпиталі
У шпиталі Wi-Fi поки що у всі кімнати не добиває. Тож радіо з антеною - перше джерело новин тут.
Перший “Карітас” в Україні, який почав надавати медичні послуги
Одна з палат шпиталю на 2 поверсі
Площа шпиталю - близько 1,5 тис. квадратних метрів. Тут можуть бути близько 100 пацієнтів. Поки що у закладі лікується та реабілітується близько 15 людей. Він знаходиться неподалік Дрогобича. Перший поверх розрахований для людей, яким важко пересуватись, другий для тих - кому легше ходити, третій - планується для жінок з дітьми, або для рідних тих, хто у шпиталі.
Медичні послуги тут надають, переважно, лікарі, які працюють у медичному центрі Святого Івана Хрестителя. Сам медичний центр у Карітасі Самбірсько-Дрогобицької єпархії відкрили напередодні й уклали договір з НСЗУ. Тож пацієнти можуть укладати декларацію з сімейним лікарем медичного центру “Карітасу”. Спеціалісти медичного центру працюють також і для шпиталю: приїжджають до хворих, роблять обстеження.
Адміністраторка шпиталю - Уляна Яжик, також у закладі вже є медична директорка - Оксана Мартинюк. Соціальна працівниця з медичною освітою, яка опікується хворими Олена Орлова.
Олена Орлова
Наразі намагаються налагодити всі процеси: від зручностей для пацієнтів, до залучення нових лікарів. І медичний центр, і шпиталь, за словами Уляни Яжик та Олени Орлової - перші медичні проєкти “Карітасу” в Україні.
“В отця Ігоря Козанкевича виникла ідея на базі медичного центру створити шпиталь. Бо є люди, які на жаль не мають, куди повертатися через війну, але потребують опіки. Переважно, це старші, літні люди, яким потрібен соціальний супровід на кожен день. Тому працівники з центру Святого Івана Хрестителя приїжджають до шпиталю, опікуються пацієнтами, які у нашому медцентрі задекларовані. Також наші пацієнти можуть отримати ліки, допомогу, підтримку. У перспективі тут буде медико-соціальна опіка”, - розповідає Уляна Яжик.
Уляна ЯжикФото: З власного архіву
Уляна займається декількома процесами водночас: шукає медичних працівників, веде ділове листування та документацію, оглядає на місці приміщення, які мають облаштувати. Частино повертається до Google Документів, заявок та форм у смартфоні, зі словами: “хвилиночку, це знову терміново”.
Вона згадує, що від початку війни виникла потреба допомагати не лише тим родинам, які опинились у складному життєвому стані, а й внутрішньо переміщеним особам.
Ганок шпиталю
Будують шпиталь, переважно, на кошти благодійних внесків. Це допомога “Карітасів” інших країн, підприємців, єпархій УГКЦ, різних організацій. Велику підтримку у побудові шпиталю надали поляки, які не лише допомагали фінансово, меблями, технікою чи будматеріалами, а й ділились досвідом.
Будівництво на 3 поверсі
“Польща ділилась досвідом, як допомагати соціально незахищеним категоріям. Курси від їхньої організації пройшло близько 30 осіб. Тепер близько 15 представників різних “Карітасів” готові переймати досвід Дрогобича”, - розповідає Олена Орлова.
Для того, щоб залучати кошти на будівництво, ліки для потребуючих, купівлю медичної апаратури, “Карітас” Дрогобича має проєктний відділ.
“Уявіть тут були фактично руїни, а на очах вони перетворились у триповерхову будівлю де можуть отримати допомогу всі потребуючі. Можна назвати це дивом, але це результат важкої праці та віри в успіх своєї справи”, - говорить Олена Орлова.
Душ та туалет у кожній палаті
Також багато праці доклали волонтери, які приїжджають на допомогу: поприбирати у шпиталі після будівництва, навести лад на подвір’ї.
“Ми гнучкі до змін. Війна навчила нас бути тут і тепер та готовими до будь-яких викликів. Ми хочемо бути найбільш корисними для всіх, незалежно від віросповідання, чи то поглядів”, - доповнює Уляна Яжик.
Зі старої будівлі - нове приміщення
Наразі у шпиталі надають послуги: лікар УЗД, психіатр та хірург, який поки що приходить до закладу, як волонтер.
Для допомоги тим, хто перебуває у шпиталі шукають: отоларинголога та масажиста-реабілітолога. Працюють над тим, щоб отримати біохімічний аналізатор, для проведення розгорнутого аналізу крові. А також - переносний апарат УЗД.
У шпиталі приймають всіх, хто цього потребує
Уляна Яжик згадує, що перші пацієнти у шпиталі ім. Івана Павла ІІ були ще у листопаді-грудні 2023 року. Знаходитись тут можна, скільки потрібно, проте не варто забувати про правила спільноти: допомогу.
Харчуються ті, хто проходить реабілітацію у шпиталі, тричі на день. Хто може ходити - прямує у їдальню, де на всіх готує спільнота внутрішньо переміщених осіб. Хто не може пересуватись - тому приносять їжу до палати.
Обід у палаті
Також люди, які живуть тут та можуть допомагати, долучаються до прибирання й чергуванні на кухні.
“У нас, як у кожної спільноти, чи то громадської організації є певні правила. Наприклад відбуваються служіння у церкві, літургія, на які можна приходити. Також потрібно допомагати один одному, жити за правилами спільноти. Наша справа - показати, як можна організувати своє життя”, - розповідає Уляна.
У шпиталі на постійній основі є духовні бесіди, у церкві, що розміщена на території закладу, правиться літургія.
“Я православна, але з власного досвіду можу сказати: мене ніхто не силував йти до церкви чи на літургію. Але той стрес, який переживають люди, які втрачають дім, своє налагоджене життя досить великий. Окрім цього не можна сказати, що все спокійно: триває війна, немає відчуття визначеності. Тож допомога від тих хто поряд, від церкви, великого вартує. І відгук на цю допомогу так чи інакше з'являється. Тому внутрішнього конфлікту немає у цьому питанні”, - ділиться Олена Орлова.
Місце для відпочинку на 3 поверсі
Щоб потрапити до шпиталю, потрібно зателефонувати за номером гарячої лінії 067 454 4885 та отримати необхідні консультації. Також вся необхідна інформація є на сторінці Карітасу у Facebook.
Наразі у шпиталі ім. Івана Павла ІІ працюють над тим, щоб укласти договір з НСЗУ на надання вторинної медичної допомоги. Зазначають, вже почали цей процес, який може тривати декілька місяців, та готові врахувати всі рекомендації та облаштувати відділення за вимогами
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
