Зафіксувати точний рік появи перших кінотеатрів у Дрогобичі складно. Є свідчення, що вони почали працювати ще до часів правління Польської республіки — у 1909-11 роках. Зараз в місті є два варіанти, де можна подивитися фільми — «Прем'єра» та «Злата+». Ми поцікавилися історією кінотеатрів у Дрогобичі та запитали містян, якими у їхній пам’яті лишилися ці місця.
Як все починалося
«Ванда» та «Штука» — перші кінотеатри, де дрогобичани познайомилися з винаходом братів Люм'єр. Здебільшого, там крутили польськомовні фільми. Письменник Анджей Хцюк у своїй книзі «Хаїмик» згадував, що «Ванда» (або як його раніше називали — «Уранія») діяв у місті ще з 1911 року і розташовувався на вулиці Слюсарська, 3. Про «Штуку» Хцюк також писав — кінотеатр працював з 1909 року на вулиці Шевченка, 3а (тепер це вулиця Міцкевича), поряд з костелом Святого Апостола Вартоломея.
З 1939 по 1944 роки будь-яка інформація про розвиток кіноіндустрії відсутня, адже тоді до Дрогобича прийшла радянська влада, яка проводила масову конфіскацію та націоналізацію майна. Пізніше Дрогобич перебував під німецькою окупацією.
Післявоєнне кіно
Після Другої світової війни радянська влада почала активно впроваджувати свою політику, і для більшого впливу змінила кіноіндустрію в місті. Так, післявоєнний Дрогобич налічував три кінотеатри: імені Кірова (площа Ринок, 8, все той же кінотеатр «Ванда»), «Піонер» (вулиця Шевченка, 22, в приміщення концертного залу ансамблю «Верховина») та «Комсомолець» (на бічній вулиці Міцкевича).
Кінотеатр «Прометей» (спочатку кінотеатр мав назву «Аврора» на вулиці Нафтовиків, 43а) вперше прийняв своїх гостей у 1977 році. Хоча назву варто було би дати «Прем'єра», адже саме тут проходив показ нових фільмів.
Це був широкоформатний кінотеатр, який дотепер дрогобичани визнають найкращим. Постійні аншлаги на кінопрем’єрах, сльозливі індійські мелодрами, французькі та радянські бойовики, додаткові сеанси на «Анжеліку» чи «Приборкання непокірного». Все це про життя «Аврори», яку в молодіжному колі називали «Яхта».
Навколо кінотеатру виріс майже розважальний центр — на першому поверсі, поряд з квитковими касами, працювали гральні автомати, де можна було спробувати себе в ролі баскетболіста. На другому поверсі розташовувався буфет, де можна було поласувати молочним коктейлем чи морозивом, очікуючи на початок сеансу.
Кіно у 90-ті
На початку 90-х років кіноіндустрія в країні занепала. Приміщення стали привабливими для інвесторів та новоспечених бізнесменів. Подібні об’єкти почали перепрофільовувати або приватизовувати за безцінь.
Першим видозмінився кінотеатр імені Кірова — основну частину цього приміщення займав бар «Більярдний», а решту перебудовали під житло та комерційні приміщення.
Кінотеатр «Аврора» («Прометей»). Справа — вигляд до початку реконструкції, зліва — післяФото: wikiwand.com
Колишній кінотеатр «Прометей» переважно здавали в оренду під ресторан «Дербі» (який в народі називав «Конюшка» через свої великі порції), меблевий салон та ігрові заклади. Зараз там діє спортивний комплекс з однойменною назвою «Прометей».
А що зараз
У 2012-2013 роках в Дрогобичі не було жодного кінотеатру. Спроби відновити кінозал в «Прометеї» були — у 2014 там відкрили невеликий 3D кінотеатр, але вже у 2015 він перестає працювати. Наразі в Дрогобичі працюють два кінотеатри: «Прем’єра» в ТЦ «Стекляшка» та «Злата+» (IMAX) на вулиці Лесі Українки, 8/1.
Дрогобич.City поцікавився в мешканців міста, що вони пам'ятають про кіношне життя міста
Любов Ясінська
Дуже добре пам'ятаю своє місце роботи з 1984 по 2000 роки, де пройшла всі професії, які в нас були. Основною була кіномеханік. Часто слідкувала з апаратної за нижніми широкими дверима, щоб їх не відкривали після початку сеансу для друзів. Але деколи такі фокуси вдавалися. Також пам'ятаю рейди, коли ми посеред показу включали світло та перевіряли документи в людей на предмет того, чому вони не на заняттях чи роботі зараз. Ще в фойе могли крутити відео, а після сеансів влаштовували там дискотеку.
Володимир Петрах
У 60-70 роках в Дрогобичі були два кінотеатри: «Комсомолець» та імені Кірова для дорослих та «Пiонер»для дітей. У вечірні години зали були повністю заповнені людьми. В кінотеатрі «Комсомолець» перед сеансом в фойе грав оркестр, потім люди заходили в зал, де впродовж 10 хвилин показували кіножурнал, а потім вже демонстрували сам фільм.
Степан Кобільник
У моїй юності найкращим був кінотеатр «Комсомолець», перед останнім сеансом там грав джаз-оркестр під керівництвом Альфреда Шраєра. На другому місці був кінотеатр імені Кірова на площі, кінотеатр «Піонер», де вдень демонструвались фільми для дітей, а ввечері — для дорослих. Ще ввечері можна було подивитися фільм у будинку офіцерів, поруч з центральною бібліотекою. Подеколи ще в парку Васильєва крутили фільми в літньому театрі.
Роман Сов’як
Я можу помилятися в даті концерту, але 21 чи 22 жовтня 1995 року був концерт Ірини Білик. Скрябін співав на розігріві. Був повний зал, збоку на сходах танцювали. А запам'яталось, тому що через тиждень (28 жовтня) у нас було весілля. Ще тоді я купив касету Скрябіна і альбом Птахи. Касета досі є, але напевно розмагнічена вже. Після шаленої популярності у нас в «Прометеї» виступав Андрій Миколайчук. Це був десь 1990 або 1991 рік.
Валерій Хлонь
А я пам'ятаю, як ми тоді з моєю дівчиною не могли попасти на фільм, не було місць більше. Мій однокласник Володя Василяк тоді був там кіномеханіком, і ми дивилися кіно з його будки, прям як VIP персони. А фонтан біля Аврори який був гарний, поки його насінням не заплювали.
Тарас Пакош
Наприкінці 60-х на місці «Аврори» («Прометей») була автостанція. Здали кінотеатр орієнтовно в 1977-му, за подібним проєктом були споруджені в Червонограді «Перемога» і у Львові «Жовтень». Перед «Авророю» працював великий фонтан і висів стенд з афішами. Ціна на ранкові сеанси була 10 коп на 1-7 ряд, на вечірні 30-70 коп в залежності від ряду. Після відкриття «Аврори» закрили кінотеатр імені Кірова навпроти ресторану «Україна». Фільмів було багато, але такі, що створювали ажіотаж, — це «Есенія», «Синьйор Робінзон» та кілька індійських.
