Музикант Василь Сторонський свого часу заснував вокально-інструментальний ансамбль “Гренада” (тепер “Молоді галичани”). Працював звукооператором і створював музику для казок у музично-драматичному театрі. Крім того, видав понад 20 книг із власними віршами та піснями.
Все почалося з батьківської скрипки
З музикантом Василем Сторонським зустрілися неподалік його улюбленої кав’ярні біля площі Ринок. Чоловік був у доброму гуморі: сидів на лавці у компанії приятелів і гортав сторінки невеличкого записника з віршами, який завжди під рукою.
Розмову вирішили провести в кав’ярні. Там Василь розповів, що народився і виріс у селі Ясениця-Сільна на Дрогобиччині. Батько Мирон був скрипалем, викладав співи у сільській школі й часто грав на весіллях.
“У шість років я навчився грати на скрипці — цьому посприяв батько. Відтоді мене кликали на вулицю підігравати молоді, яка співала”, — пригадує Василь Сторонський за філіжанкою кави.
Після п’ятого класу хлопець навчався у Бориславській школі №1 й відвідував заняття у музичній школі, де грав на домбрі. Згодом здобував освіту у Самбірському фаховому коледжі культури і мистецтв.
Василь Сторонський на зустрічі випускників школи
“Пригадую, коли вчився в Самборі, батько вже брав мене разом із собою грати на весіллях. Тобто до своєї команди: там було дві скрипки, бубон і гармошка. А я був третьою скрипкою”, — ділиться Василь.
Потім деякий час музикант був завклубу у селі Жупани на Сколівщині й художнім керівником на Бориславській взуттєвій фабриці. Після служби в армії, пройшов підготовчі курси в одному з педагогічних університетів Івано-Франківська й вступив у Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка на музичний факультет.
Василь Сторонський на першому курсі дрогобицького університету
Василь сміється, що вміє грати на стількох музичних інструментах, що й не згадати відразу.
“Скрипка, гітара, піаніно, ударні…” — повільно перелічує музикант і додає, що може зіграти на будь-якому інструменті, окрім духових.
Музикант грає на багатьох музичних інструменах
“Усі учні стали людьми — це найважливіше”
Понад двадцять років Василь Сторонський працював у дрогобицькому Палаці піонерів і школярів (тепер Палац дитячої та юнацької творчості). Спершу був акомпаніатором, а згодом почав навчати дітей співати й грати на музичних інструментах.
Наприкінці 1978 року Василь заснував вокально-інструментальний ансамбль “Гренада”. Пригадує, що на перші гроші, які їм виділили, придбав дві гітари та дещо з апаратури.
Василь з вихованцями у Палаці піонерів та школярів
“Назва ж пов'язана з назвою країни Гренада, про яку співали в однойменній пісні. З незалежністю України ми перейменували ансамбль на “Молоді галичани”. Адже вихованці були такими: молодими й галичанами”, — пояснює музикант.
Вокально-інструментальний ансамбль складався з молодшої, середньої й старшої груп. У кожній було до п'ятнадцяти вихованців.
ВІА "Молоді галичани", 1979 рік
“Хлопці грали на музичних інструментах, а дівчата — співали”, — пояснює Василь.
Чимало вихованців і учасників ансамблю стали відомими в Україні. Зокрема, музикант пишається успіхами дрогобичанки Марини Загорулько — співачки Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької.
ВІА "Молоді галичани"
“Ансамбль “Гренада” запам'ятався багатьма моментами. Утім, усі учні стали людьми. І це найважливіше”, — акцентує музикант.
Створення музики для казок — прекрасна робота
Після Палацу дитячої та юнацької творчості композитор Василь Сторонський шість років працював звукооператором у Львівському академічному обласному музично-драматичному театрі імені Юрія Дрогобича. Тоді він написав музику для трьох музичних казок режисера Адама Цибульського: “Недоторка”, “Світлофор Моргайко” і “Чарівниця Акварина”.
Адам Цибульський та Василь Сторонський
“Ця робота була прекрасною, — коротко зазначає Василь і додає: — Мінімум місяць ішов на оформлення однієї музичної казки, але воно того вартувало”.
Уривок із казки "Світлофор Моргайко"
Композитор відсуває свою філіжанку кави й дістає з сумки три книги-фотозбірники “Незабутні миттєвості”. Фото тут чорно-білі. Чоловік гортає сторінки і показує світлини з театру. Особливу увагу зосереджує на фото з творчого вечора, який проводили до його шістдесятиліття.
Кав’ярня, де найкраще пишеться поезія
З 1978 року Василь Сторонський пише лірику. Його поезія та пісні підходять і дітям, і дорослим. Першу книгу пісень видав у 1996 році, а поетичну збірку — у 2002 році у співавторстві з поетом Орестом Стронським.
“Книга починається моїми десятьма піснями на слова Ореста, а тоді йдуть наші вірші”, — розповідає музикант.
Згодом чоловік періодично друкувався в альманасі “Гомін Підгір'я” і став учасником всеукраїнського об'єднання “Письменники Бойківщини”, що у Самборі.
Учасники 17 конференції Всеукраїнського літературного об'єднання "Бойківщина"
У доробку Василя Сторонського понад двадцять книг. Серед них і збірки пісень на слова багатьох митців. Утім, чоловік зауважує, що двадцять книг — це мало.
“Зараз працюю над виданням своїх старих віршів”, — зізнається композитор. З 2017 року він нічого не видав.
У планах Василя Сторонського записати всі свої пісні й поділитися з іншими, виставивши їх на YouTube.
Композитор бере участь у багатьох поетичних конкурсах
На завершення додає, що вибрав саме цю кав’ярню для спілкування, бо тут йому найкраще пишеться поезія.
Будьте з Дрогобич.Сity у соцмережах:
💙 Telegram — ще більше новин;
💛 Facebook — креативи та обговорення;
❤️ Instagram — відео та цитати.
