Дрогобичанин Василь Лялюк понад 10 років займається цифровим живописом — створює цифрові картини. З 2015 року його картини виставляються на міжнародних виставках по світу, зокрема в Італії. А зараз роботи дрогобичанина можна знайти в одній із мистецьких кав'ярень Львова — там вони будуть до кінця серпня.
Пізнавати мистецтво починав із музики
Василь Лялюк народився і виріс у Дрогобичі. Навчався в місцевому педагогічному університеті ім. І. Франка на музичному факультеті. Складав тексти до пісень, співав та грав на гітарі. Опріч цього, тривалий час грав у місцевому ресторані.
Розповідає, що був дотичним до малювання з дитинства, хоче не відвідував художню школу. Адже тоді віддавав перевагу музиці й футболу.
“У дитинстві малював, але не багато. Зазвичай мене просили, щоб намалював який малюнок у “Зошит друга”. А коли малював, то ще робив вставки своїх віршів”, — пригадує Василь.
"Дерево щастя"
Понад 25 років митець працював у Будинку науково-технічної творчості учнівської молоді (станція юних техніків) в Дрогобичі. Викладав технічне моделювання та на гуртку навчав дітей молодшого шкільного віку користуватися інструментами, конструювати та моделювати.
“На заняттях доводилося малювати різні зображення, щоб учні краще сприймали інформацію”, — додає дрогобичанин.
Акцентує, що для нього мистецтво почалося зі самовираження у музиці, коли складав пісні, а за тим уже й у цифровій графіці.
На комп'ютері малювати набагато легше, аніж на папері
У 2010 році Василь придбав комп'ютер і вперше почав створювати графіку на ньому.
“Я хотів не лише придбати комп'ютер, щоб іти ногу з часом, а й мати собі щось за мету”, — ділиться митець.
Першою цифровою роботою було зображення Сізіфа, що котить камінь на гору. Василь відзначає, що малюнок не надто добре вдався, тож на деякий час довелося відкласти спроби освоїти графічні інструменти. А ось наступна робота вийшла краще.
"Блакитне слоненя"
Заглибившись у тему цифрового мистецтва та інструментів, за допомогою яких його можна створювати, Василь виявив, що так малювати набагато легше, аніж він думав до того.
“Процес та зображення мені пішли настільки легко, що був вельми здивований”, — відгукується митець.
За перший рік Василь уже створив понад 50 цифрових малюнків.
У цифровому мистецтві художник виграє в динаміці
Теми митець собі не вибирає. Каже, що вони самі його вибирають.
“Роботи відразу пішли по дещо філософській лінії. А саме по пізнанні людини та самого себе”, — розповідає Василь.
Свої картини створює в досить цікавий спосіб. Сідаючи за комп'ютер і відкриваючи графічну програму, він не знає, що малюватиме цього разу. Накидує фарби на цифровому полотні, а за тим водить мишкою й з'являються перш штрихи.
"Дух лісу"
“Саме вони мені дають відправну точку. Наприклад, це може бути лінія, яка згодом трансформується в зображення людини або дерева. У такому процесі я не лише малюю, а й усвідомлюю себе”, — каже дрогобичанин.
Для роботи Василь використовує графічні програми, зокрема Photoshop. Відзначає, що застосунків йому достатньо для створення цифрової графіки.
“Раз мене запитали, як я складаю пісні. Я відповів, що ніяк, вони просто звучать. Так само я й малюю”, — розповідає Василь.
"Водяні лілії"
Зазначає, що раз картину можна створити на одному подиху й потім декілька днів ще шліфувати. Інколи здається, що чогось не вистачає в роботі. Тоді доводиться цілими днями підбирати інший колір або ж заповнювати нові фрагменти.
Серед технічних моментів у цифровому мистецтві Василь виокремлює те, що там він виграє в динаміці, тобто швидкості. Наприклад, він не витрачає чимало часу на змішування фарб.
“Для мене це як серфінг. Адже швидкість дає імпульс і процес має більше позитивних моментів”, — акцентує митець.
"Обійми серцями"
Для виставок роботи спеціально оформляються. Насамперед картини потрібно роздрукувати. Для цього застосовуються широкоформатні одинадцятиколірні принтери. В Україні є декілька таких принтерів у Львові, Києві та Дніпрі.
Цифрове зображення передається на полотно, а за тим Василь лакує роботу. І виходить як класична картина. Опріч підпису, чоловік вказує й тираж.
“Це такий мистецький спосіб не робити свою творчість надто тиражовою. До того ж чим менше картин у кількості, тим ціннішими вони є”, — наголошує митець.
Виставка про сучасні події в Україні, де дружба з ворогом неможлива
У 2015 році Василя Лялюка запросили на Всесвітню виставку United Nations at Expo “Art for a better future” в Мілані. Там митець презентував свою картину “Жінки в пустелі”, адже темою заходу була роль жінки в культурі.
“Розвиток суспільства невід'ємно пов'язаний із нашим минулим. Коли ми знаємо, хто ми є, то можемо себе ідентифікувати, а за тим і брати на себе відповідальність як носія цієї культури”, — наголошує Василь.
"Жінки пустелі"
А з 2022 року в Італії у місті Кальярі відбувається міжнародна виставка, присвячена сучасним подіям в Україні. Там можна знайти роботу й Василя — “Сльози невинних”.
“Ще на початку повномасштабного вторгнення Папа Римський говорив про мир з ворогом. Тож мені запропонували, щоб моя робота висіла біля полотна якогось російського митця, який проти війни, звісно. Однак я відмовився: «Або знімайте мою роботу, або роботу того митця». Цей момент організатори врахували й залишити мою картину”, — розповідає Василь і додає, що дружба з ворогом неможлива.
А ось перша виставка митця на місцевому рівні відбулася у 2017 році в Трускавці. Тоді також чоловік розіграв три свої картини.
Картина "Біль"
“Мої роботи великі — 70 на 100 й воно дійсно справило враження. Адже коли бачиш свої картини в іншому інтер'єрі, то наче стороннім поглядом їх оцінюєш”, — пригадує дрогобичанин.
Ще у 2016 році Василь Лялюк отримав пропозицію від Національної Спілки художників України виставляти свої картини в Києві, але не встиг доробити свої роботи.
Картини штучного інтелекту — штучні та гламурні
Картини Василя насамперед є цифровим живописом, але часто люди не розуміють як це живопис і цифровий, бо немає живих фарб. Тож митець пояснює простіше, що це — цифрова графіка.
“Ми ще досі не можемо відмежуватися від класики, а саме академічного живопису. Тоді доводиться й пояснювати, що таке мистецтво загалом”, — каже дрогобичанин і додає, що зараз цифрове мистецтво передове.
"Три танцюючі пари"
Щодо штучного інтелекту, який також генерує картини, то, як каже Василь, це є не живе мистецтво. І щоб відрізнити живе мистецтво від неживого, насамперед потрібно мати досвід.
Розповідає, що картини, які створив штучний інтелект, передусім є гламурними.
“Вони приправлені барвами та алегоріями. На жаль, там немає ні внутрішньої, ні зовнішньої ідеї. Наприклад, у мене є картина, де намальовані яблука — це зовнішня форма, а внутрішня форма — назва картини «Щедрість»”, — пояснює Василь.
Картини про рідне місто, або як Іван Франко читає “Мойсея” у Дрогобичі
За 14 років доробок Василя у цифровому мистецтві становить понад 1000 графічних робіт.
Своїми роботами чоловік ділиться на своїй сторінці у фейсбуці, адже переконаний, що мистецтво повинно дихати й жити на загал. Чимало картин виставляються у багатьох світових галереях, а також є у приватних колекціях.
“Художник — це є відповідальність, митець — це відповідальність перед суспільством і перед собою. Тож перед тим, як казати, що «я художник і так бачу», пояснити людям, що ти бачиш”, — акцентує дрогобичанин.
Василь Лялюк із Володимиром Мельником (з роду полковника Андрія Мельника)
Близько 5 робіт у Василя є про Дрогобич. Він зображує рідне місто через свої асоціації та історично-культурний контекст.
“Є одна картина «Старий Дрогобич». На ній зображено вид міста з вузької вулиці. Ракурс був на ратушу та ярмарок. Це створив, надихнувшись історіями Анджеєм Хцюком про князівство Балаку". Також є одна фантастична робота — «Галицький Мойсей»”, — розповідає митець.
Ця картина — уявлення автора про те, як Іван Франко читає поему “Мойсей” у Дрогобичі на постаменті, а люди навколо його слухають.
"Галицький Мойсей"
Опріч цифрового мистецтва, Василь малює на папері. Відзначає, що для нього це як терапія. Також дрогобичанин пише афоризми на різні теми. За рік у його доробку є понад 1000 висловів. І в планах є видати власну збірку цитат.
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
