І досі існують перекази про її будівництво та самих будівничих, які створили це дерев'яне диво без жодного цвяха. Ніби її дрогобичани купили за сіль та перевезли волами з села Надієва. Або що її за сіль виміняли аж у самому Києві. Або що її змайстрували місцеві будівничі наперекір долі.
За однією із версій, за 100 км від Дрогобича в селі Надіїв (біля Долини на Івано-Франківщині) саме ставили кам’яну церкву, а стару дерев’яну розбирали. Тож дрогобицька громада відвезла туди 9 возів солі та виміняла її на дерево з тієї церкви, яке потім використали для перебудови свого храму. Річ у тім, що дерево для будівництва готували дуже довго у ті часи. Вирішили не чекати, а використати вже готове.
У 1657 році дрогобицький архітектор Григорій Тесля перебудував церкву і надав їй того вигляду, який зберігся до сьогодні.
Іконостас церкви Святого ЮраФото: templesua2.jimdofree.com
Багатством храму є розписи XVII століття та іконостас, авторства дрогобицького маляра Стефана Поповича-Медицького. Митець працював над іконостасом 10 років – з 1659 до 1669 року. Потім розпочав роботу над стінними розписами, згодом оздобив верхню церкву.
У давнину церква вважалась доволі багатою. У ній було чимало срібного начиння.
Дзвіницю церкви св. Юра побудували на початку ХVІІІ століття. Її неодноразово ремонтували, але вона збереглася у своєму первісному вигляді. У її формах поєднано риси дерев’яної оборонної та храмової архітектури.
У 2013 році дрогобицьку церкву святого Юра внесли до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
