За два тижні до повномасштабки Віктор носив з собою військовий квиток, напередодні склав рюкзак з необхідними речима, а 24 лютого добровольцем доєднався до захисту країни.
Це історія Віктора Лехновського, викладача історії в Дрогобицькому механіко-технологічному фаховому коледжі і ветерана 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади, пише Суспільне Львів.
"В сучасному світі мені здавалося нонсенсом і маразмом, що може розпочатися така велика війна в Європі", – каже Віктор Лехновський, хоча додає, що, знаючи історію, можна було зрозуміти, що рано чи пізно вона почнеться.
У 2017 році він проходив строкову службу в підрозділі Національної гвардії, тому був у резерві першої черги.
"Я повинен. Присягу двічі не складають. Такий закон", – каже Віктор, який зранку 25 лютого став донором крові, а ввечері прибув до Львова у 80-ту бригаду.
"Вздовж вулиці Стрийської, від Академії сухопутних військ і за податковою, стояли автобуси, сільські маршрутки, львівські маршрутки. З військкомату людей привезли. Ніхто не хотів чекати. Всі були готові одразу їхати на Схід", – розповідає Віктор, який одразу отримав позивний "Вчитель" від свого студента – також добровольця.
Вже 27 лютого Віктор був на півдні країни. Перший бій зустрів його біля Вознесенська. Каже, що більшість бригади мали бойовий досвід ще з АТО, тому він мав у кого вчитися.
Навесні 2022 року Віктора перекинули на Донеччину. Там в одній роті з ним опинилися два його одногрупники-історики.
Спочатку вони були в Святогірській Лаврі. "Там побачили і русскіх попів, і русскоє населення. Ніби монахи, служителі, а прокльони від них слухали неодноразово", – згадує Віктор.
Далі був Лисичанськ, де в окоп прилетіла міна. Порененого Віктора з нього виніс командир.
Після цього воїн отримав статус обмежено-придатного і продовжив службу на посаді курсового офіцера.
У серпні 2025 року Віктор звільнився зі служби через сімейні обставини і повернувся на посаду викладача історії.
"Людина, коли приходить з армії, якщо їй дати одразу роботу – вона забуде багато про що. Вона буде мати чим зайнятися", – каже чоловік, проте визнає, що мізерна зарплата викладача пригнічує.
Зараз Віктор читає лекції з історії студентам, як читав їх побратимам у окопах. Вони їх пам'ятають, а тому під час зустрічі у Львові на день вчителя подарували Віктору власноруч намальовану подяку разом з олівцем.
💙 Telegram — ще більше новин;
💛 Facebook — креативи та обговорення;
❤️ Instagram — відео та цитати.
