Дрогобицький журналіст і знаний гід Олег Стецюк (Цайтунг) зараз воює на фронті. Навіть там він проводить екскурсії містом — на своїй сторінці у Facebook веде рубрику “Дрогобицькі історії з Покровська”. Краєзнавець записує короткі відео, де розповідає цікаві факти про місто.
Олег Стецюк є засновником інтернет-газети “Drohobyczer Zeitung” і авторського блогу “Крихти Дрогобича”. Тут він публікував краєзнавчі факти про місто.
27 вересня, до Дня туризму, краєзнавця відзначили у номінації “Дрогобицькі історії” за промоцію міста.
Знімати відео з Донбасу, щоб забути про війну
Історик і журналіст Олег Стецюк (Цайтунг) цьогоріч приєднався до лав Національної гвардії України, служить на Покровському напрямку. У вересні він почав знімати й публікувати на своїй сторінці у Facebook короткі відео, в яких ділиться цікавими історіями про Дрогобич.
“Війна змушує дивитися по-іншому на багато речей. Хочеться щось залишити після себе. Тому почав знімати відео з Покровська, з Донбасу, щоб забути про війну”, — зізнається Олег.
Поки що він зняв чотири відео. У них розповідає про нумерацію будинків на площі Ринок, міську ратушу, дім Душинських і костел Святого Варфоломія. Теми обирає під настрій — що згадає, те й розказує.
“Особливим місцем для мене є вежа ратуші. Люблю піднятися на неї, заплющити очі і відчути звук годинника, який є серцем міста, а курант — його пульс. Дивитися з висоти пташиного лету на все і всіх. Вивчати цю міську карту, яку ми творимо щоденно”, — з ностальгією розповідає дрогобичанин.
Вірш про Дрогобич “Привіт, кохана!”
На фронті Олег Стецюк почав писати вірші, хоч зізнається, що не любить їх. Для нього творчість — це розслаблення. Каже, що в окопах прозу не надто попишеш, а ось вірші — “компактні”.
Тому пробує себе в цій формі письма з вірша “Привіт, кохана!” — він присвячений Дрогобичу.
“Я раніше писав, але з мене поганий поет і вірші такі собі виходили. Утім, мрію написати вірш про Дрогобич, від якого в мене будуть мурашки”, — ділиться Олег.
Дрогобич — столиця дитинства
Краєзнавець Олег Стецюк виріс у Дрогобичі. У нього яскраві спогади з дитинства на вулиці Трускавецької, де він жив і любив гратися у хованки з іншими дітьми.
“Дрогобич — моя колиска, столиця дитинства, маяк у темряві. Це міфологізований літературний світ”, — говорить Олег. Свого часу він написав оповідання, у якому міська ратуша слугує маяком для душ покійних дрогобичан, які померли далеко від дому.
Олег розповідає, що має дві альма-матер: паралельно навчався у Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка на історичному факультеті та у Львівському національному університеті імені Івана Франка на факультеті журналістики. Саме у Львові народилася любов до Дрогобича.
“Мене запитували про місто, а я нічого тямущого не міг сказати. Було соромно за незнання, тож почав читати більше про Дрогобич, а далі досліджувати його, — пригадує Олег. — Зізнаюся, до того не вважав Дрогобич вартим уваги. Навіть казав щось на кшталт: “То не місто, а яма”. Я не соромлюся це визнавати”.
Олег Стецюк любить неідеальний Дрогобич: зі всіма його плюсами та мінусами. Навіть одній ямі на розі вулиць Шевської та Івана Мазепи присвятив ціле оповідання.
“Обожнюю ввечері повертатися до Дрогобича зі Львова. Люблю спускатися з гори Катюші, що на території села Почаєвичі. Звідти Дрогобич палахкотить вогнями. Коли бачу цей краєвид вогнів, то серце завмирає і наповнюється радістю. Місто тут як на долоні”, — із захопленням розповідає Олег Стецюк.
Олег з Цайтунга
Журналіст має декілька псевдонімів. Основне — Олег Цайтунг (німецьке Zeitung означає газета). Ще студентом у 2012 році Олег заснував інтернет-газету “Drohobyczer Zeitung”. Присвятити її 130-й річниці першої газети Дрогобича.
“Drohobyczer Zeitung” містив цікаві статті й факти зі старих місцевих газет. Згодом до проєкту стали доєднуватися й інші дрогобичани.
“Оскільки я був редактором “Drohobyczer Zeitung”, то люди та знайомі часто казали: “Та це той Олег з Цайтунга”. Тож це переросло в Олег Цайтунг”, — пояснює журналіст.
Інтернет-газета проіснувала до 2017 року. Проєкт забирав надто багато часу — Олег емоційно вигорів. Проте, незабаром він почав ґрунтовно досліджувати історію Дрогобича.
“Інформацію черпаю з книг, старих газет, архівів і розпитую людей. Часто за порадами звертаюся до істориків й активних містян, які теж вивчають Дрогобич”, — розповідає Олег і зауважує, що часто не знає ту мову, якою написаний знайдений документ чи газета. Цей фактор значно сповільнює дослідження.
Дворічні “Крихти Дрогобича”
З 2012 року Олег Стецюк веде персональну енциклопедію-нотатник “Крихти Дрогобича”. Тут занотовує різноманітну інформацію, пов'язану з Дрогобичем. Наприклад, склав список ковалів, повитух міста, які жили у 19 столітті.
У 2022 році енциклопедія-нотатник переросла в авторський блог “Крихти Дрогобича”. Протягом двох років Олег публікував там цікаві краєзнавчі факти про місто.
“Це мав бути великий культурологічний проєкт: зібрання книг і цифрових матеріалів про місто. Однак, блог поки що на паузі, адже я на фронті”, — акцентує Олег.
У планах — повернутися до блогу. Але в пріоритеті — видати книги про історію площі Ринок, яку майже дописав, про історію готелів і кав'ярень міста, а також збірку фентезі-оповідань “Дрогобицьке Потойбіччя”.
“Проповідує” Дрогобич під час екскурсій
Олег Стецюк є туристичним гідом, проводить екскурсії Дрогобичем. Він розробив авторські екскурсії “Франкошпацер Дрогобичем” і “Кава. Нафта. Ліґуміни”, а також туристичну онлайн-карту міста. Журналіст є й автором туристичного путівника “Локальна мандрівка Дрогобичем”.
“Коли проводжу екскурсію, отримую крила. Хочу, щоб людина хотіла знову приїхати у Дрогобич, відкрити для себе ще щось, — зауважує гід. — Правда, часто вигорав емоційно, але попри все “проповідую” місто”.
Для Олега Стецюка обличчям туризму у Дрогобичі є Туристично-інформаційний центр (ТІЦ). Він став для нього другим домом. Каже, що саме працівники ТІЦу підтримують і додають наснаги працювати далі.
“Дрогобич має туристичний потенціал. З одного боку хочу його розвитку, а з іншого — тоді тут буде повно туристів і місто втратить свій природний сонливий спокій”, — зізнається Олег Стецюк.
Додає, що хотілося б бачити в місті більше кав'ярень, які дихають історією. Олег неабияк зрадів, коли біля ВПУ №19 з'явився заклад, де подають цибуляні кілька. Свого часу цибульниками називали мешканців Задвірного передмістя.
“Саме ті заклади Дрогобича, які культивують або ж додають “дрогобицьке” чи “новодрогобицьке”, розвивають місто, демонструють його оригінальність і неповторність”, — наголошує гід.
Літній Дрогобич в Олега асоціюється з улюбленою церквою Святого Юра. Уявляє, як сидить під старим каштаном і дивиться як сонце ховається за куполи. Зимовий Дрогобич для Олега — це теплі печі солеварні, поруч звук булькання соровиці, яка скоро стане сіллю.
Зараз Олег перебуває на лікуванні і зауважує, що щиро вдячний за підтримку своїй коханій дівчині, яка допомагає морально тримати себе купи.
Будьте з Дрогобич.Сity у соцмережах:
💙 Telegram — ще більше новин;
💛 Facebook — креативи та обговорення;
❤️ Instagram — відео та цитати.
