Під час Другої світової війни Дрогобич став місцем жахливих подій Голокосту. Після окупації міста у 1941 році було створено ґетто та п’ять таборів примусової праці для євреїв. Євреїв відправляли на розстріли до Броницького лісу, де у 1942-1943 роках загинули тисячі людей, зокрема місцеві вчителі, інтелігенція та звичайні мешканці Дрогобича та околиць. Містяни дізнавались про загибель родичів через їхні особисті речі, які привозили до міста.
У 1943 році після ліквідації ґетто більшість євреїв було розстріляно, решту депортували до табору смерті в Белжеці. Пам’ять про ці події Голокосту зберігається в меморіалі, що був встановлений у 1993 році в Броницькому лісі, на місці розстрілу понад 11 тисяч євреїв.
Інформацію щодо Броницького лісу взято з публікації “Вони востаннє тут бачили небо. Броницький ліс — місце спочинку знищених нацистами Дрогобиччини” у дрогобицькій інтернет-газеті “Майдан”.
Гетто і табори примусової праці у Дрогобичі та масові розстріли у Броницькому лісі
Історія Дрогобича багатокультурна та багатонаціональна, у якій єврейська громада відігравала важливу роль упродовж багатьох століть. Ба більше, ця громада була однією з найбільших у Галичині. У різні періоди чисельність євреїв становила від сорока до п'ятдесяти відсотків загальної кількості населення міста.
Найбільшою катастрофою для єврейської громади у Дрогобичі, і не тільки, стала Друга світова війна. Адже Голокост — Катастрофа європейського єврейства — не оминула й Дрогобич. Після окупації міста нацистами 1941 року в Дрогобичі було створено ґетто та п’ять таборів примусової праці для євреїв. З кінця 1941 року євреїв почали вивозити у Броницький ліс, який знаходиться за десять-пʼятнадцять кілометрів від Дрогобича між селами Брониця й Лішня, та розстрілювати.
Дрогобицьке гетто
У 1942-1943 роках на цьому місці відбувалися масові розстріли євреїв із Дрогобича, Трускавця, Борислава та околиць. Засуджували на страту місцевих вчителів, представників інтелігенції та звичайних мешканців.
Як містяни дізнавалися про смерть своїх рідних
У роки Голокосту вдалося вціліти дрогобицькому музиканту Альфреду Шраєру. Він розповідав, що улітку 1942 року пішки вели на розстріл у Броницький ліс групу євреїв, серед яких були директор єврейської гімназії, викладач державної гімназії імені Владислава Ягайла та ще декілька викладачів. Вони, знаючи, що назад не повернуться, вели неквапливу дискусію про німецьку філософію під дулами автоматів.
Самому Альфреду Шраєру, вдалося уникнути розстрілу у Броницькому лісі ціною праці в таборі на Гирівці, також пережив увʼязнення в трьох нацистських концтаборах. Проте врятуватися його сім’ї не вдалося.
“Після кожної акції в Брониці до міста поверталися автівки з одягом розстріляних. І так мені передали фотографію матері з написом: «Знаю, що ти врятувався, тому спокійно йду на смерть…»”, — розповідав дрогобицький музикант.
Депортація євреїв із Дрогобича. 1942 рік. Місце призначення — винищувальний табір Белжець
Саме так і багато містян дізнавалися, що їхні родичі вже знищені, адже одяг і речі вбитих привозили до центру міста та просто викидали на площах.
Після остаточної ліквідації ґетто та таборів примусової праці у 1943 році частину євреїв розстріляли на місці, а інших депортували до табору смерті у Белжеці. На відміну від “Аушвіца”, який був як концентраційним, так і табором смерті, Белзький табір виконував лише одну функцію — знищення людей з усієї Європи. Там були платформи перед газовими камерами, куди ешелонами привозили євреїв та ромів. За період його існування там було вбито близько пів мільйона людей з усієї Європи.
Як на сьогодні вшановують жертв Голокосту на Дрогобиччині
У Броницькому лісі було вбито понад одинадцять тисяч євреїв (серед них понад сто дітей) з Дрогобича лише за їхню національність. Вони поховані у тринадцяти братських могил, найбільша з яких була тридцять метрів завдовжки. Зокрема тут поховано і декількох місцевих українців і поляків, які намагалися рятувати єврейські родини, що жили з ними поруч.
Знакове місце у Броницькому лісі
Загалом у роки Голокосту було винищено близько від одинадцяти до тринадцяти тисяч євреїв Дрогобича та сіл району. Тож по закінченню Другої світової війни у спільності вже були переважно ті євреї, що переїхали з інших регіонів. Нині у Дрогобичі проживає один довоєнний єврей, якому на сьогодні 94 роки.
Після Другої світової війни радянська влада замовчувала трагедію і лише в 1975 році з’явилася пам’ятна стела на початку стежки, що веде до місць екзекуцій і камінь неподалік від місця страт євреїв. Проте напис на ньому не згадував про євреїв, а лише про “мирних радянських громадян”.
У 1993 році на цьому місці встановили меморіал памʼяті жертв Голокосту, фінансування якого забезпечили Єгуда Бакенрот-Броницький і Зеєв Тепер (Ізраїль) та Шмер Рубін Ґартенберґ зі США, чиї родичі були також убиті нацистами та поховані у Броницькому лісі.
Голокост став однією з найбільших трагедій минулого сторіччя єврейської громади Дрогобича. З тисяч мешканців, які складали значну частину населення міста, вижили лише одиниці. Сьогодні пам’ять про них зберігається у відновлених синагогах, пам’ятних знаках та розповідях нащадків тих, хто дивом уцілів.
Дарина Ширіна
Будьте з Дрогобич.Сity у соцмережах:
💙 Telegram — ще більше новин;
💛 Facebook — креативи та обговорення;
❤️ Instagram — відео та цитати.
