Після окупації Криму у 2014 році родина Іслямових разом з іншими кримськотатарськими сім'ями знайшла прихисток у Дрогобичі. Тут вони адаптувалися та інтегрувалися в громаду. У 2016 році родини заснували громадську організацію “Іхсан-Щирість” та відкрили Культурний центр кримських татар. Так дрогобичани знайомляться з історією та побутом кримських татар, а самі переселенці продовжують будувати своє життя, не втрачаючи зв’язку з рідними традиціями.
Більше про свій шлях та інтеграцію в Дрогобицьку громаду розповіло кримськотатарське подружжя Абдурахман і Ферає Іслямових.
Про Дрогобич уперше почули через волонтерів
З кримськотатарським подружжям Абдурахман і Ферає Іслямових зустрічаємося у Культурному центрі кримських татар. Попри те, що у будівлі триває ремонт, у кімнаті на першому поверсі тепло.
Нова шахова кімната на першому поверсі Культурного центру кримських татар
Розповідають, що у 2014 році, коли почалася окупація кримського півострова росією, родина прибула на Львівщину через волонтерів.
“Ми приїхали сюди в червні 2014 року. Виїжджали не одразу, а трохи пізніше, коли зрозуміли, що надалі в Криму не будемо жити. Тоді вже росія починала роздавати свої паспорти та вводити гроші”, — зізнається Ферає і додає, що родина планує повертатися до Криму, коли півострів повернеться до України.
“Часто запитують, чому так далеко від Криму, — продовжує Абдурахман. — Ми збиралися виїжджати до родичів у Херсонській області, щоб бути ближче до Криму. Через те, що тоді волонтери й небайдужі гукали один одного до себе та допомагали, ми потрапили в Дрогобич. До того про це місто нічого не знали, чули лишень про трускавецьку воду”.
У гаражі “Карітасу” кримськотатарські родини читали перші молитви
Коли родина прибула в Дрогобич, у місті уже було 5-7 кримськотатарських родин, які теж знайшли тут прихисток. Певний час родина Іслямових разом з іншими сім'ями жили в Карітасі Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ.
“Попри іншу релігію, нас зустріли добре, — відзначає Абдурахман. — У “Карітасі”, у гаражі ми читали перші молитви”.
Приміщення, де відбуваються молитви у Культурному центрі кримських татар
Згодом родина знайшла квартиру та роботу, а діти продовжили навчання в дрогобицькій школі. Так подружжя Абдурахман і Ферає Іслямових й облаштувалося в Дрогобичі.
“Місцеві підходили й запитували, чому ходимо в хустках і чи не спекотно”
Родина Іслямових відзначає, що інтегрувалися в Дрогобицьку громаду легко. Цьому сприяло те, що волонтери й місцеві були відкриті до спілкування, допомагали матеріально та підтримували.
“Мешканці дійсно хотіли підтримати й допомогти. Коли жили в селі Раневичі, що біля Дрогобича, у нас була сусідка пані Марія, — ділиться Ферає. — Пані Марія завжди, як насмажила пиріжки чи наліпила вареників, приносила нашим дітям. Ще з нами ділилася квашеною капустою. Також жінка дивилася за дітьми, коли їздили в Дрогобич у справах”.
Подружжя Абдурахман і Ферає Іслямових
Розповідає, що на початках місцевим було незвично. Дрогобичани, коли бачили по місті жінок у хустках, не могли зрозуміти, чому вони це вдягають. Часто підходили й цікавилася, чи не спекотно їм улітку.
“Тоді люди не розуміли цього. За 10 років вони більш-менш зрозуміли, що це таке взагалі, чому ми так ходимо і чим ми відрізняємося”, — каже Ферає.
“У Дрогобичі вивчила українську мову”
Родина Іслямових зазначає, що перший час були непорозуміння через те, що кримські татари спілкувалися російською мовою.
“Зрозуміло, у Криму більшість розмовляли й розмовляє російською мовою. У школах ми навчалися українською мовою. І коли приїхали у Дрогобич, почали розмовляти українською. Так, було дещо важко це все вимовляти, але навчилися”, — розповідає Абдурахман.
Сходи, що ведуть на другий поверх Культурного центру кримських татар. Обабіч на стінах висять тематичні фотографії
“Я навчалася в Узбекистані. У Криму ж більшість спілкувалася російською й українську мову чула по телебаченню, проте розуміла її. У Дрогобичі пробувала говорити українською, але це важко давалося, тож спершу розмовляла російською, а згодом вивчила українську мову”, — додає його дружина Ферає.
Культурний центр кримських татар — це про відкритість до місцевих мешканців
У 2016 році кількість кримськотатарських родин у Дрогобичі зросла до 35. І з'явилася ідея створити культурний осередок кримських татар, щоб могти представляти себе і свою культуру місцевим.
“Тоді заснували громадську організацію “Іхсан-Щирість”. “Іхсан” у перекладі означає “щирість”. Тобто ми відкриті до місцевих мешканців, спілкування і взаємодопомоги”, — акцентує Абдурахман, який є головою кримськотатарської громади.
Музейна кімната у Культурному центрі кримських татар
Тоді ж громадська організація (ГО) “Іхсан-Щирість” взяли в оренду другий поверх будинку по вулиці Лесі Українки, 21. Цьому сприяло польське консульство, яке допомогло з фінансуванням ремонту та облаштуванням приміщень — шахового, швейного та комп'ютерного класів з необхідного технікою. Ще родини створили невеличку музейну кімнату.
Комп'ютерний клас
У 2017 році відбулося відкриття Культурного центру кримських татар. Згодом двічі на тиждень організували День відкритих дверей для місцевих. Щоб ті могли ознайомитися з культурою кримських татар (наприклад, почитати Коран українською мовою) і не було непорозумінь.
“Багато людей приходило, їм було цікаво. Вони приходили в музейну кімнату чи просто поспілкуватися та щось запитати. Бувало, що люди приходили подивитися й на п'ятничну молитву”, — відзначає Абдурахман, який і проводить ці молитви.
Життя кримських татар у Дрогобичі після 24 лютого 2022 року
До початку повномасштабного вторгнення у Дрогобичі було 24 кримськотатарські родини. Після 24 лютого 2022 року чимало родин звідси виїхало за кордон. Також чимало сімей приїхали у Дрогобич із південних регіонів. Тоді у Культурному центрі кримських татар підготували все необхідне, щоб приймати переселенців.
“Людей їхало багато. Декого навіть розселяли по квартирах та хатах. Але вони переважно приїжджали на день-два і їхали далі за кордон”, — розповідає Абдурахман і додає, що тобі було важко заспокоїти людей.
Швейний клас у Культурному центрі кримських татар
Зараз у Дрогобичі проживає 18 кримськотатарських родин.
“Людям сподобався Дрогобич, тому й лишилися тут. Першочергово вони їхали сюди, бо чули про нашу громаду, — зауважує голова “Іхсан-Щирість”. — У нас є чоловіки-історики, і їм до вподоби архітектура Дрогобича. Зокрема, один у захваті від австро-угорських будівель. Чоловіки часто гуляють містом і вивчають його історію”.
Громада розширює Культурний центр кримських татар для збереження ідентичності
У 2024 році громадська організація “Іхсан-Щирість” вирішила розширитися й взяли в оренду перший поверх приміщення, де є їхній Культурний центр.
Фінансують ремонтні роботи та купівлю техніки такі організації як УВКБ ООН, “NEEKA” та Данська рада у справах біженців (DRC). Наступного року ремонт Культурного центру кримських татар планують закінчити, лишилося доробити фасад і ще деякі комунікації.
На першому поверсі Культурного центру кримських татар буде ігрова кімната
“Ми хочемо зберегти кримськотатарську ідентичність і культурну, але при цьому інтегруватися в громаду, бо ми тут живемо. І всі заходи ми робимо з цією метою”, — акцентує Абдурахман.
Після закінчення ремонту в Культурному центрі хочуть відновити всі активності: День відкритих дверей, читання Корану, заняття у шаховому, швейному та комп'ютерному класах та майстер-класи з приготування їжі. І також залучати до цих активностей дрогобичан.
У Культурному центрі кримських татар ще тривають фасадні роботи
Попри ремонт, у Культурному центрі проходять невеличкі заходи. Нещодавно з кримськотатарською громадою знайомилися учні ліцею №16 імені Юрія Дрогобича — вони смажили чебуреки та спілкувалися.
Спілкування з рідними та онлайн-уроки: як кримськотатарська мова живе у Дрогобичі
Одним із завдань ГО “Іхсан-Щирість” є збереження мови, культури та традиції кримськотатарської громади. Опріч музейної кімнати, у родинах члени сім'ї між собою розмовляють кримськотатарською мовою. А деякі діти вивчають мову онлайн.
“Це для того, щоб не забути мову. Зараз такий час, що мові не надають значення”, — коментує Абдурахман.
Стент у кімнаті Культурного центру про кримських ханів
У планах є проводити заняття з вивчення кримськотатарської мови безпосередньо у Культурному центрі.
“У нас була спроба, але не вийшло, бо немає вчителя. Я можу розмовляти, можу навіть пояснити дещо, але не маю відповідної освіти”, — зазначає подружжя Іслямових.
“Нас було небагато, але ми всі згуртувалися і тримаємося один одного надалі, так зберігаємо релігію та традиції”, — наголошує наприкінці Ферає. Затим подружжя показує Культурний центр кримських татар і детальніше розповідає про приміщення для занять.
Будьте з Дрогобич.Сity у соцмережах:
💙 Telegram — ще більше новин;
💛 Facebook — креативи та обговорення;
❤️ Instagram — відео та цитати.
