6 грудня 2023 року Дрогобицька громада попрощалася з полеглим захисником Андрієм Шевченком. Водій штурмового взводу загинув від поранень на Бахмутському напрямку. 9 травня на сайті сестра захисника опублікувала петицію про присвоєння звання Андрієві Шевченку Героя України посмертно.
Вона згадує брата, як світлу, люблячу людину. Він завжди підтримував у скрутний час.
“На другий день вторгнення рф на територію України мій брат пішов до військкомату, сказавши мамі, що "я не можу сидіти на місці і триматися твоєї спідниці..".
Щодня та щоночі ми чекали від нього дзвінка, щоб почути його голос.
На полі бою отримав поранення правої руки та з накладеною шиною однаково їхав на позиції. Ніколи не скаржився. Невиспані та зморені знову і знову повертались на нульову.
Та після трьох днів відсутності зв'язку з братом, ми зв'язалися з командиром, який сказав, що Андрій вважається зниклим безвісти, а на наступний день повідомили, що він загинув..
Ми не вірили та 8 місяців шукали його, шукали серед живих, подавали заяви в усі можливі установи, що займаються пошуком. Та 30 листопада 2023 року, на день Андрія, ДНК результати підтвердили, що мій брат знаходиться у морзі м.Дніпра, а 6 грудня ми зустріли та попрощалися з ним у нашому рідному місті Дрогобич...
Мій брат був неймовірно доброю та щедрою людиною: хлопці їхали на передову, він віддав свої нові берци; чоловіку, який мав кнопочний телефон, віддав свій сенсорний, аби він мав змогу спілкуватися з сім'єю. Усе його спорядження мама віддала волонтерам для військових на фронт зі словами: "Андрійко б одобрив, я впевнена..". Я теж впевнена.
Усі говорять, що військовослужбовці, що загинули, віддали своє життя за волю України, але це не так. У них забрали це життя... вони могли б зробити набагато більше!
Андрій назавжди залишиться хорошим сином, чоловіком, внуком, братом та люблячим батьком маленького сина..."
Без батька залишився маленький син, без чоловіка - дружина, без сина та брата - мати й сестра.
Станом на 13 травня зібрано 5,8 тисячі підписів з 25000 необхідних.
