Журналісти Дрогобич.City разом із військовим Богданом Білінським, що проходить реабілітацію у Львові, дослідили Дрогобич на доступність для людей з інвалідністю та маломобільних груп населення. Обстежили Дрогобицький міськрайонний центр зайнятості та залізничний вокзал. Бойовий медик зауважив проблеми та дав рекомендації що і як слід покращити на цих локаціях.
Богдан Білінський — бойовий медик, пішов служити у лави ЗСУ з 2023 року. Він неодноразово рятував військових на нульових позиціях та сам отримав поранення, внаслідок чого втратив ліву руку. Як ніхто інший знає все про реабілітацію та про стани, у яких опиняються поранені. Тож він допоміг оглянути місто з практичного погляду та дав конкретні поради.
Дрогобицький міськрайонний центр зайнятості
У попередньому матеріалі ми з бойовим медиком Богданом Білінським обстежили Дрогобицькі лікарні, а цього разу опишемо дослідження на безбар’єрність двох інших об'єктів: Центру зайнятості та залізничного вокзалу.
Поки ми йшли до Дрогобицького міськрайонного центру зайнятості, Богдан Білінський ділився думками про паркувальні бетонні півсфери, які ми побачили біля фонтану, що по вулиці Лесі Українки.
“Тут з однієї сторони вони є, а з іншої немає. Достатньо того, що є завищені бордюри при перетині пішохідних шляхів із проїздом, а тут ще ці сфери. Так одного разу можна і не вписатися на кріслі колісному”, — каже чоловік.
Паркувальні бетонні півсфери
Згодом наша розмова перейшла на тему, що краще для тротуару та маломобільних людей: бруківка чи асфальт.
“Бруківка легша в експлуатації, ніж асфальт. Роздроблену бруківку ти просто знімаєш однією рукою, тоді даєш бетонну основу і ставиш нову. Щоб зняти асфальт, потрібно його покришити. Тоді замість нього давати або бетон, або нову ділянку асфальту робити. А щоб це зробити, потрібно привести асфальт гарячим, — розповідає Богдан. — Бруківка, якщо квадратна, вона має нормальну площу, що колесо може собі спокійно проїхати”.
Обговорюючи це, ми дійшли до локації. Перед установою були встановлені як і бруківка, так і великі радянські плити. Усе би нічого, якби не значні щілини між плитами.
“Якщо радянські великі плити покладені нормально і між плитами немає щілин, то труднощів у пересуванні це не завдає. Зі щілинами й розтрощена — це вже перешкоди для людей з інвалідністю, — наголошує бойовий медик. — Радянська плитка - це і зручно, і не дуже. Часто колеса можуть запасти у великі щілини. У такому разі складно виїхати, плюс болото може намотатися на колесо”.
Радянські великі плити біля Центру зайнятості
Тоді ми підійшли ближче до входу. На сходах відсутнє контрастне і тактильне маркування, а також немає поручнів. І це все-таки лишає неприємне враження.
“Хоч тут дві сходинки всього-на-всього, але це вже є проблемою для маломобільних груп населення”, — каже Богдан.
На сходах відсутнє маркування та немає поручнів
А ось на пандусі поручень присутній лишень з однієї сторони. Як зауважує бойовий медик, це незручно тим, що часто крісло колісне може тягнути в одну сторону. До того ж цей єдиний поручень закороткий.
Коли ми придивилися ближче до самої плитки на пандусі, склалося враження, що перед нами такий собі сучасний тетріс.
Пандус до Центру зайнятості
“Плитка на пандусі слизька. Заїхати взимку буде проблематично. Плюс вона ще потріскана — це погано. Вона під колесом може просто злетіти, — розповідає чоловік. — Тим паче навіть бокові плити вже починають від'єднуватися. Людина на кріслі колісному може просто зіслизнути і полетіти в бік, де немає поручнів”.
На жаль, кнопки виклику персоналу нам знайти не вдалося.
Кнопки виклику персоналу немає
Усередині будівлі нас приємно здивували тактильні таблички з інформацією, зазначеною шрифтом Брайля. А також кнопка виклику персоналу знайшлася перед довгими сходами на другий поверх.
Кнопка виклику персоналу перед великими сходами нагору
“І що вона дає? Кнопка нічого не дає, якщо чесно. Як персонал допоможе людині на кріслі колісному дібратися на другий поверх, коли тут такі високі сходи, а підіймальної платформи немає?” — коментує Богдан, підіймаючись угору.
Вказівки, де можна знати вбиральню, відсутні. Тож для цього нам довелося поблукати поверхами установи. Пошуки дали свій результат: на другому поверсі виявили жіночу вбиральню, а на третьому — чоловічу. Вбиральні для людей з інвалідністю у Дрогобицькому міськрайонному центрі зайнятості немає.
Жіноча вбиральня на другому поверсі, а чоловіча - на третьому
З будівлі ми виходили дещо розчарованими. Та й тут нашу увагу привернула заглибина в тротуарі.
“Те, що є заглибини в тротуарі, це звісно, дискомфорт, але він хоч частковий, а не постійний. Більше незручності приносять великі щілини між тротуарними плитами та ями, які тягнуться на значну відстань”, — зауважив Богдан, коли ми виходили з території установи.
Заглибина в тротуарі біля Центру зайнятості
Залізничний вокзал
Останньою нашою локацією у Дрогобичі став залізничний вокзал. На автобус чекати ми не стали, тому викликали таксі.
При вході до вокзалу Богдан звертає мою увагу на кумедний момент — пандус з асфальту і без поручнів.
Вічний пандус перед залізничним вокзалом
“Як я люблю ці “вічні пандуси”! Вони зроблені, аби були, але користі від них небагато”, — жартує чоловік, коли заходимо всередину.
У будівлі є пороги, а дверні пройми завузькі. До того ж і тут нам доводиться блукати вокзалом у пошуках вбиральні, яку таки не знайшли. Звернувшись до працівниці, дізналися, що вбиральня розташована на вулиці.
“Те, що вбиральня на вулиці, неабияк погано. Тобі ж потрібно бігти під дощ до неї, а що ж говорити про людей з інвалідністю, які пересуваються на кріслах колісних? Це не лише дискомфорт, а значний бар'єр”, — коментує Богдан.
Є пороги при дверях
Кнопки виклику персоналу при центральному вході ми не виявили, але її принаймні вдалося знайти зі сторони перонів.
Кнопка виклику персоналу зі сторони перону
На вулиці вбиральню ми знайшли швидко — це звична будівля, з тих, у яких були радянські вбиральні. Вона виявилася загальною і платною. Санвузла для людей з інвалідністю немає. До того ж усередині є пороги, а дверні пройми завузькі.
Пандус до санвузла на вулиці
“Принаймні є пандус. Але що з нього взяти? Поручнів немає, він різкий і складно заїхати”, — каже бойовий медик і повертається на перон.
На пероні Богдан довго роздивляється переходи між перонами.
“Переходи тут у жахливому стані. Що це за плити? Як маломобільним групам населення перейти між перонами? Про людей з інвалідністю на кріслах колісних я взагалі мовчу”, — ділиться думками Богдан.
Переходи між перонами
Висновки
Отож із двох обстежених локацій у Дрогобичі журналістами Дрогобич.City та бойовим медиком Богданом Білінським доопрацювання потребують:
-
поручні на сходах: Центр зайнятості;
-
вбиральня: Центр зайнятості, залізничний вокзал;
-
пандус: Центр зайнятості, залізничний вокзал;
-
кнопка виклику персоналу: Центр зайнятості, залізничний вокзал.
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
