Архітектура Дрогобича є відображенням його історії, культури та специфіки. Адже містяни знають, що місто було одним з найбагатших, завдяки солі та нафті. Тому тут переважають вілли та кам’яниці, які були надзвичайно престижними на свій час. Однією з вулиць архітектурно-естетичної насолоди є Т. Шевченка, або ж раніше — Панська. Почнемо нашу подорож у світ архітектурних шедеврів, занурившись у вуличні лабіринти та споруди, що втілюють душу цього міста.
Наш шлях веде до вишуканих архітектурних комплексів, де сучасні споруди співіснують з історичними будівлями, створюючи унікальний симбіоз старого та нового. Розгляньмо один із куточків цього міста, щоб зрозуміти його характер та красу, яка привертає погляди та захоплює серця.
Вулиця Тараса Шевченка, або Панська
Одна з головних вулиць Дрогобича - вулиця Тараса Шевченка, цілком імовірно, перша в списку міста за відвідуваністю.
Вулиця Т. Шевченка та пам'ятник гасовому ліхтарю
Вона ж вулиця Адама Міцкевича, Самбірська, 1-го Травня і Панська. Офіційно Панською називалась в 80-х роках 19 століття. Цей варіант більше «до лиця» ошатній вулиці, вкритій 100-річною бруківкою. Тут можна побачити архітектуру кінця 19 - початку 20 століття і відчути особливу атмосферу старого центру Дрогобича.
Костел Святого Варфоломія
Першою архітектурною памʼяткою нашої «панської» подорожі є Костел Святого Варфоломія — римсько-католицький храм в готичному стилі, який є однією з найстаріших споруд міста.
Костел Святого Варфоломія
Раніше на місці костелу була деревʼяна церква Пречистої Діви Марії. Однак у грудні 1392 року король Владислав Ягайло, перебуваючи у Дрогобичі, видав документ про закладення нової споруди — мурованого костелу, який має бути одночасно і оборонною спорудою.
Після нападу татар та волохів у 1498 році будівля зазнала численних пошкоджень. 1511 року костел відбудувати. Саме цей період вважається зведенням сучасного костелу.
Упродовж багатьох століть костел неодноразово руйнували, перебудовували й реставрували. Однак, в часи Другої світової війни частину інтерʼєру знищили, постраждала велика кількість майна. Потім сакральну споруду закрили й почали використовувати як приміщення для театрального реквізиту.
Двіниця костелуФото: Йолана Нечипор
Дзвіниця костелу, первісно оборонна вежа — памʼятка архітектури національного значення. Вежа-дзвіниця являє собою споруду, розташовану на південний схід від костелу, повернуту фронтом до наріжжя площі Ринок.
Пам'ятник Юрію Дрогобичу
На тлі середньовічних стін костелу, які памʼятають давню епоху міста, вимальовується постамент людині багатьох «першостей» — Юрію Михайловичу Котермакові, що відомий як Юрій Дрогобич. Це перший видатний український вчений, перший український доктор медицини, філософ.
Камʼяниця Ґартенберга
Наступна зупинка «панської» подорожі — камʼяниця Ґартенберга, побудована в 1890-ті роки. Належала нафтовому магнату Леону Ґартенберґу. У пізніші роки вілла стала головною бухгалтерією заводу «Галіція». Подейкують, що під кожною колоною, аби «у домі велося», власник вілли залишив золоті монети.
До речі, з будівництва камʼяниці розпочинається відома повість Івана Франка «Борислав сміється», де Леон Ґартенберґ представлений, як Леон Гаммершляг. З твору можна дізнатись, що під час закладання фундаменту вілли в камінь було замуровано живу птаху, як жертву духам цього місця.
Вілла бургомістра Раймунда Яроша
«Панська» подорож продовжується, тому час глянути наступну памʼятку вулиці. Яскравий приклад багатої архітектури періоду Австро-Угорської імперії, коли місто стрімко розквітало завдяки розвитку нафтовидобутку — вілла Яроша.
Вілла Яроша
Побудована історична вілла в кінці 19 - на початку 20 століття братами-підприємцями, на прізвище Шпіцман. Останній бургомістр, тобто керівний міста, Раймунд Ярош, викупив особняк після Першої світової війни. На сьогодні в стародавній віллі розташовується біолого-природничий факультет Дрогобицького педагогічного університету імені Івана Франка.
Вілла вважається архітектурною родзинкою міста. Двоповерхова споруда вирізняється багатою ліпниною та архітектурним стилем, який називають віденська сецесія. Сам стиль виник в Австрії в кінці 19 століття. За віллою колись був розкішний голландський сад. А в середині приміщення є розкішний камін у стилі бароко.
Реальна гімназія імені Франца-Йосифа
Ще однією історичною спорудою, з якою ми ознайомимось є гімназія імені Франца-Йосифа (нині корпус Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка).
Гімназія була заснована в середині 19 століття. Знаменитий письменник Іван Франко у молоді роки провів тут багато часу, навчаючись 8 років. Також у цих стінах здобували освіту відомі Лесь Мартович і Василь Стефаник.
Гімназія імені Франца-Йосифа
Дрогобицька гімназія відрізнялась від інших і не мала навіть і певнім сенсі конкурентів. Річ у тім, що волею різних обставин тут опинились найкращі педагогічні сили, які чимось провинилися перед владою чи перед шкільною Крайовою радою. В основному це були польські педагоги, які брали участь у повстанні. Рятуючись від заслань та знищення, опинились в Галичині, і тут виявилось, що чи не єдина гімназія, яка може взяти їх на роботу.
Таким чином, тут були одні з кращих педагогів, які вміло передавали знання та навички.
Вілла Бʼянки, або Палац мистецтв
Зразок архітектурного стилю венеціанського модерну в Україні, улюблене місце туристів з шикарним дизайном — все це тільки коротка інформація про віллу Бʼянки.
Триває ремонт фасаду вілли Б'янки
Двоповерхова будівля з багато прикрашеним фасадом раніше належала доктору-рентгенологу Й. Ротта (власник першого у Дрогобичі рентген-апарата) і вважався кращим будинком в окрузі. Неймовірна краса вілли була описана в новелі Б. Шульца «Весна». Саме тоді будинок отримав свою назву «Вілла Бʼянки», коли ославлений Шульц «оселив» у цьому палаці головну героїню свого твору, і з легкої руки письменника за будівлею закріпилась ця назва.
Зараз це будівля Палацу мистецтв, що належить музею «Дрогобиччина», і використовується як виставковий центр. Тут представлені настінні малюнки Бруно Шульца. Також представлений український живопис 20 століття.
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
