Олена Солтан більше відома як блогерка і кондитерка Лілія Цвіт. За освітою жінка залізничниця, а кондитерством зайнялася ще у 2008 році. Тепер дрогобичанка двічі на тиждень готує нові кулінарні страви та публікує відео на своєму ютуб-каналі. Аудиторія там становить понад сімсот тисяч підписників, а у групі “Пляцки, рецепти від Лілії Цвіт” у фейсбуці учасників — понад мільйон.
Перший клієнт сам знайшов кондитерку
Олена Солтан була дотичною до кондитерства і кулінарії з дитинства. Її бабуся раніше працювала у їдальні, тому ще дівчиною Олена вміла готувати швидко. Однак пекти торти спробувала пізніше, уже коли вийшла заміж і народила першу дитину. Це заняття сподобалося, ба більше, вона ним захопилася.
Відзначає, що надихнулася займатися кондитерством сама: “Кажуть, коли жінка вагітна, то з нею відбуваються цікаві процеси, не тільки внутрішні, а й зовнішні — зміна поглядів і смаків. Напевно, і зі мною таке сталося”.
Тож довелося навчатися самостійно, переважно послуговуючися інтернетом. Наприклад. На українському сайті та форумі “Dream.Food.Ua” Олена знайшла однодумців. Жінки ділилися своїми домашніми рецептами й це допомагало обмінюватися досвідом. Також і сама викладала власні роботи та розповідала про досягнення.
Олена любила готувати і пекти з дитинства, а кондитерство освоювала самостійно
А ось перше замовлення відбулося досить несподівано — клієнт сам знайшов кондитерку, жінка навіть не планувала пекти для когось.
“Від знайомої прийшов запит — потрібно зробити торт на день народження дитини. Я погодилася, але було лячно. Вперше пекла для когось і не знала, чи він сподобається й у скільки оцінити свою роботу. Тим паче я перша в місті почала виготовляти не звичайні торти з кремом, а з мастикою. Тож не знала як оцінити цей стиль декорування, — розповідає блогерка. — Свого роду, це була авантюра. Однак я таки погодилася й отримала схвальні відгуки. Практично кожна людина, яка була тоді на святкуванні, замовила в мене торт опісля”.
Згодом, робила випічку на замовлення, проходила додаткове навчання, а також онлайн курси. Пізніше вже відвідувала майстер-класи професійного спрямування. Зокрема, у Львові.
Мовне цькування на сайті: росіяни обурювалися, що контент в Україні — українською
На початку становлення як кондитерки Лілія Цвіт три роки вела власний україномовний сайт, на якому ділилася рецептами. Згадує, що постійно доводилося відписувати читачам, що пляцки таки існують.
“Багато знайомих відгукувалися про україномовний сайт, як ідею для душі, що це для себе і на ньому не реально заробляти. А ось із російським, то так, ти зможеш заробити”, — пригадує вона.
Тож через це на сайті було багато хейту, ба більше, саме мовного цькування. Як каже жінка, їй доводилося читати вдосталь образ у свій бік і загалом українок. І якщо землячкам відгукувалися рецепти кондитерки, вони відтворювали їх та ділилися враженнями. То російськомовна аудиторія, навпаки, менше готувала, а ставила більше претензій. Наприклад, чому “цукор”, а не “сахар”.
“Я завершила вести сайт, коли соціальні мережі увійшли в наше життя. Та й сам сайт уже вимагав більше витрат, — зізнається блогерка. — Я ж почала повноцінно вести соціальні мережі після одного неприємного випадку. Адже у ті часи поширеним було те, що автори цифрового контенту одні в одних крали ідеї, фото, тексти тощо”.
Торгова марка “Лілія Цвіт”, як захист інтелектуальної власності
Одного разу Олена знайшла у фейсбуці групу з фотографіями та текстами з її ж сайту. Власники групи назбирали на поцупленому контенті понад сто тисяч учасників. До того ж там велася комерційна діяльність. Саме це дало розуміння, що варто розвиватися і в соціальних мережах — дрогобичанка тоді ж зареєструвалася у Facebook і створила свою групу.
Зізнається, що й зараз її фотографії та тексти використовують. Найнеприємніше, що багато таких дій роблять саме російські сайти.
А колись одна жінка написала схвальний відгук Олені щодо її пляцків, які придбала у Рівному.
Тож довелося на цю тему спілкуватися з юристом. Жінка запатентувала торгову марку “Лілія Цвіт” і зробила її офіційним брендом. Згодом це стало перевагою і засобом запобігання крадіжок цифрового контенту, адже Олена про це розповідала публічно й у випадках подальших виявлень крадіжок, писала людям, щоб ті видалили фейкову групу, або ж вона подасть позов до суду.
Створення YouTube каналу і перша монетизація
Дрогобичанка створила сторінку на YouTube за рекомендацією знайомої, щоб відео за допомогою коду легко підтягувало сайт. Як виявилося, на ютубі кулінарні відео Олени стали популярнішими, аніж на самому сайті.
“Вдалося це важко, адже потрібно було зняти весь процес і, головне, зрозуміло — легко, просто і доступно. Напевно, саме тому це стало популярно. Насамперед рецепти перевірені. Якщо мені якась випічка не вдалася двічі, я її не публікувала. Та й я не приховую нічого від своєї аудиторії — показую увесь процес повністю”, — розповідає блогерка.
Над створенням контенту жінка працювала самостійно: готувала, знімала, налаштовувала техніку, монтувала і писала сценарії. І, звісно, просувала у соціальних мережах. Найважчим був монтаж.
“Я бачила в тому потенціал, адже людям було цікаво, вони переглядали відео, самостійно пекли й опісля ділилися відгуками. Моєю метою було монетизувати канал. Загалом дізнатися, чи мені це вдасться. Якщо так, то який буде прибуток і що це дасть”, — зізнається блогерка.
За рік їй це вдалося. Однак жінка згадує, що першою оплатою була дещо розчарована, адже сума була мізерною — 10 доларів за місяць. Вважала, що блогери заробляють більше.
Олена готова була залишити блогерство, адже не було наснаги працювати далі, хоч заняття подобалося. Утім, її підтримав чоловік — узяв на себе монтування відео. Це додало сил продовжити рухатися далі, та й спростило роботу — могла випускати більше відео. За рік дохід із ютуб-каналу став відчутно збільшуватися.
“Я прийшла в ютуб із досвідом. Насамперед мова про хейт щодо україномовності відео. Багато вважали, що це не принесе прибутку”, — відзначає дрогобичанка.
Тож у 2020 році блогерка отримала срібну кнопку, яку дають за сто тисяч підписників. Каже, що коли її отримала, то підписників було вже понад 400 тисяч, адже вона йшла з Америки чи не рік.
Соціальні мережі та комунікація зі спільнотою
Команди помічників як такої в Олени не було спочатку. Допомагав чоловік, який виконував технічну частину. Коли спільнота у фейсбуці почала поступово збільшуватися і з'явилося понад сто тисяч учасників, вести мережу допомагали знайомі. Вони відповідали, фільтрували коментарі та спам. Пізніше блогерка монетизувала з ними співпрацювати. Відзначає, що без них ця спільнота вже не могла б функціонувати, бо набрала таку кількість учасників, що одна людина не змогла б це все контролювати. Зараз жінці допомагає вести сторінку у фейсбуці мама, яка також займається веденням організаційних моментів.
Група Лілії Цвіт у фейсбуці
Був період, коли Олена робила відео три рази на тиждень. Але з часом вигоріла від такого темпу. Стала викладати відео раз на тиждень, а тепер рецепти виходять двічі на тиждень. Сама кондитерка керує процесом, а помічниці знімають відео.
Свою аудиторію нарощувала протягом п'яти років. Каже, “допоки людині з тобою цікаво, доти вона буде з тобою”.
Кондитерські онлайн курси та перші кроки наставництва
“Коли ти блогер, тебе сприймаю як людину, яку наче б то добре знають, — зауважує дрогобичанка. — Багато читачів телефонували та писали навіть уночі. З одного боку хотілося всім допомогти, але з іншого — мене це виснажувало. Якби я з кожним розбиралася, чому згорів сирник, то не змогла б робити рецепти. Це вимагало індивідуальної роботи. І я почала пропонувати індивідуальні консультації за гроші”.
Перші думки про зміну діяльності з’явилися тоді, коли Олена створила кондитерські курси.
На кондитерський курсах Олена навчала учасників та ділилася власним досвідом
На своїх курсах у спілкуванні з кондитерами-початківцями Олена стикалася з тим, що навчити людину пекти торт набагато легше, аніж навчити вміння заявити про себе і домовитися з клієнтом про продаж. Ці моменти були важливими і, як виявилося, читачі приходили на курси не за рецептом, який є безоплатним, а за поштовхом почати реалізовувати себе.
“Учасникам курсів було цікавіше слухати про те, як створити чек-лист на початку кондитерської діяльності, як запропонувати свої послуги і як побудувати комунікацію. Це вже не зовсім кондитерство”, — пригадує Олена.
З часом знайомі Олени і собі стали кондитерами. І тоді, ще до повномасштабного вторгнення жінка зрозуміла, що залишатися в кондитерстві їй не цікаво. Але дозволити собі змінити діяльність не могла, мовляв “Хто я така, щоб вчити інших?”, хоч раніше проявляла себе як наставник на інтуїтивному рівні.
Від залізничника до кондитера, і від кондитера до психолога
З початком повномасштабного вторгнення Олена наважилася зробити перший не кондитерський марафон на тему, як продовжити свою діяльність, щоб підтримати своїх підписників. Як відзначає сама жінка, це був час, коли пекти торт було соромно, адже через асоціації зі святкуванням доводилося стикатись зі значним осудом.
Олена запрошувала психологів і коучера, які давали різні техніки щодо “відродження” свого життя і реагування на критику. Жінка очікувала, що у марафоні візьме участь до двадцяти людей, однак приєдналося набагато більше.
“У той момент зрозуміла, що для мене неабияк важливо підтримувати людей, але я не маю необхідних інструментів, щоб робити це професійно”, — акцентує блогерка.
Тоді жінка пройшла коучинговий курс і стала членкинею міжнародної коучингової організації. На фоні цих досягнень почала взаємодіяти з читачами як коучер. У 2023 році вступила у Дрогобицький державний педагогічний університет на психологію. Також паралельно навчається у Київському Гештальт Університеті.
Олена Солтан показує шлях кардинальних змін, яку проходить удруге — від залізничника до кондитера, і від кондитера до психолога.
Продовжувати розвиток у кондитерстві Олена не планує, збирається повністю делегувати цю діяльність. У майбутньому планує повністю зануритися у роботу психотерапевта.
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
