Цьогоріч у Дрогобичі відбувся 22 міжнародний літературно-мистецький проєкт “Друга осінь” — на вшанування пам'яті Бруно Шульца. Дводенний цикл подій розповів про Бруно Шульца, його унікальність та і показав Дрогобич через мистецтво.
Відкриття проєкту й спільна молитва
Розпочався проєкт, традиційно, спільною молитвою у пам’ять про Бруно Шульца. Це, і сніг, який випадає на день фестивалю чи у сусідні дати, зробили своєрідне часове коло символів, немов нагадуючи про постійність “Другої осені”.
Чекаючи на спільну молитву, які звучала на місці загибелі Бруно Шульца, присутні вже ознайомлювалися з програмою дводенного циклу подій. Більшість знали один одного, перемовлялися, планували. Життя тривало так, немов не було тієї межі між “було та стало”, ніби сам Бруно Шульц сидів поряд, гортаючи написане ним же оповідання. Й дослухаючись до того, що говорять.
О 11.00 зачитали фрагмент з оповідання “Друга осінь” українською та польською мовами. За тим представники різних релігійних конфесій читали молитви на вшанування пам'яті Бруно Шульца й тих, хто доклався до збереження пам'яті про митця.
Наприкінці директорка Міжнародного фестивалю Бруно Шульца у Дрогобичі, перекладачка, кандидатка філологічних наук Віра Меньок подякувала присутнім за спільну молитву і запросила відвідати наступні події проєкту.
Відкриття міжнародного літературно-мистецького проєкту “Друга осінь” відбулося. Присутні вирушили в сторону колишньої Флоріанської вулиці, до будинку Бруно Шульца.
“Будинок, виполіруваний вітрами багатьох днів”
Дім Бруно Шульца на колишній вулиці Флоріанській (тепер це вулиця Юрія Дрогобича) очікував гостей, а особливо дрогобицький митець Олександр Максимов. Чоловік якраз додавав останні штрихи своїм колажам, коли подвір’я будинку наповнилося охочими відвідати його перформанс.
Завітали до будинку Бруно
Опівдні, саме у назначений час, двері відчинилися і митець запросив гостей усередину. Глядачі неспішно походжали кімнатами, розглядали старі картини, на яких за допомогою трафарету був зображений Бруно Шульц. З боку на полотнах написи — “Tut buw” і “Bruno Schulz”.
Ось скоро розпочнеться взаємодія з будинком: дотиком, звуком, барвами
Саме цей напис “Tut buw” — ознака місця, де письменник жив деякий час. Олександр Максимов мав на меті провести паралель зі своїми роботами та “хуліганством”, коли на стінах лишають “автографи” ті, хто тут побував.
Бруно Шульц у рожевих фарбах на старих полотнах відчувався живим і сучасним.
Глядачі зайшли в дальню залу, де панував морок, лиш невеличкі прожектори освітлювали приміщення.
На стінах — авторські колажі, а також роботи Олександра. Чи не посеред кімнати було дерев'яне ліжко, на матраці стояли дві швейні машинки. Біля ліжка стілець — на ньому рибальські гачки, яких підсвічував прожектор. Унизу — стара металева миска. Також при вході у кімнату на підлозі в скляному ящику стояла червона швейна машинка.
Яскравий акцент у скляному ящику: хрупкість та міцність водночас
Митець присів на стілець із другого ліжка і, узявши до рук баян, розпочав свій перформанс. Композиція тривала до трьох хвилин, вона була сповнена тривожними тонами, що чергувалися із грубим ритмічним звучанням.
Олександр Максимов представив свою виставку і перформанс. Зазначив, що цей проєкт виник спонтанно. Він складався з трьох частин: гра на баяні (сам перформанс), авторські колажі й роботи з репродукцією.
Взаємодія з будинком — таким був задум. Митець насамперед намагався створити цей проєкт, використовуючи ті речі, які були в будинку: швейні машинки, рибальські гачки, старі картини, газети й книги. Авторські колажі якраз створені з вирізок зі паперових матеріалів, які знайшов у домі Шульца.
"Перед “Другою осінню” я запропонував Вірі Меньок, директорці фестивалю Бруно Шульца, побути в цьому домі й з того, що тут є, з тих речей, зробити певний проєкт, — розповідає Олександр Максимов. — Мене надихав цей дім: я ходив кімнатами й щось комбінував. Можливо, це Бруно Шульц мені в голову заліз", — сміється митець.
Під час обговорення проєкту
Попиваючи гарячі напої й водночас зігріваючи руки, присутні розглядали колажі та інсталяцію. Збоку біля входу працював обігрівач — він створював атмосферу спокою, попри порожнечу будинку.
Кімнатами дому бігали дві собаки — одна митця, а інша — глядачки. Тварини своєю присутністю додавали невимушену атмосферу у дійство — здавалося, ти відвідуєш старого знайомого.
Люди приходили й опісля початку перформансу, тому на прохання щоразу нової аудиторії Олександр грав свою композицію ще тричі. Кожен раз це було нове звучання і нові відчуття — вони всі передавали певну тривожність і самотину дому, яку відчував митець, під час перебування у будинку та створення проєкту.
У прохолодному осінньому будинку зігрівала кава
"На жаль, на перформанс ми не встигли, але виставка класна. Мені імпонує, як Олександр вклеїв в оці старі картини, такі старі й однакові, лице Шульца. Це для мене якісь спогади, адже такі картини висіли ще вдома у мої бабусі на дачі", — ділиться враженнями відвідувачка Вероніка.
Глядачі взаємодіяли з будинком також і тактильно. Проводили пальцями по рамках старих картин, крутили колеса швейних машинок, ба більше, дехто пробував і собі відтворити перформанс — одна глядачка пробувала зіграти власну композицію на баяні.
Власна композиція від глядачів
Присутні також підіймалися на горище будинку Бруно Шульца. Ось ця частина була чи не найцікавішою.
Люди не поспішали розходитися, стояли десь обабіч у кімнатах чи на подвір'ї дому та обговорювали творчість Шульца, Дрогобич і виставку. Олександр Максимов жваво відповідав на запитання присутніх і розповідав ті чи інші деталі створення проєкту, чи життя дому на колишній вулиці Флоріанській…
"Мені було цікаво побувати в цьому будинку. Я декілька разів була в Дрогобичі й проходила хіба повз. Тому рада, що є така нагода пройтися цими кімнатами", — коментує Мирослава.
Показати Дрогобич через поезію, театр і музику
“Друга осінь” складалася з різних подій. Українські та польські письменники та митці обговорювали Бруно Шульца, творчість під час війни, а також зачитували уривки своїх творів. Охочі могли відвідати будь-які заходи, адже вхід був на всі події вільний.
У понеділок у театрі відбулася вистава “Серенада. Пристрасті у курнику” — вона особливо глядачам припала до душі. Також увечері був концерт етномузики від гурту “Марічка”.
Театральні акценти під час "Другої осені"
Значними були розмови про поезію та війну з Остапом Сливинським про “Словник війни” і “Поміж сирен”. А також розмова письменниць, які евакуюватися з Бучі до Польщі під час повномасштабного вторгнення. Вони читали тексти й поезію про пережите, від яких холонуло в жилах.
“Організувати “Другу осінь” цьогоріч було не складніше, і не легше, ніж минулих разів, — розповідає директорка фестивалю Бруно Шульца Віра Меньок. — Це авторський проєкт, але логістично його можна було довести до пуття завдяки сприянню польських партнерів. “Друга осінь” — це проєкт-місія. Концепційно програма формується легко. Коли з'являється структура подій, ти одразу чітко розумієш як це виглядатиме і кого ти запрошуєш або хто сам зголоситься. Якби навіть не було жодної іншої події, то завжди буде екуменічна зустріч і спільна молитва — бо проєкт передусім про це”.
Проєкт Друга Осінь, присвячений роковинам загибелі Бруно Шульца, ініційований Полоністичним науково-інформаційним центром імені Ігоря Менька Дрогобицького університету, організований спільно із Краківським університетом Комісії національної освіти та Товариством Фестиваль Бруно Шульца (Люблін).
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
