Катерина Бєлікова - художниця з Миколаєва, яка понад усе любить тварин та деталізовано зображує її на своїх полотнах. Вона приїхала у Дрогобич з донькою, рятуючись від російських куль. Тут вона і не думала повертатись до творчості, проте Дрогобич надихнув. У місті Катерина знайшла підтримку від місцевих митців, роботу, а вже у грудні планує показати виставку своїх картин.
По нас стріляли і з повітря, і з води, і з землі
З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну рідне місто Катерини, Миколаїв, опинилося під прямим прицілом російських снарядів. Втім художниця виїхала не одразу - ще два місця вони з дочкою прожили у підвалі, ховаючись від обстрілів.
- Було дуже важко. Російські війська стояли близько і по нас стріляли і з повітря, і з води, і з землі, - згадує Катерина.
Художниця каже, що їм пощастило з умовами в імпровізованім сховищі, адже це був спортзал.
- Вода, світло, туалети - це доволі хороші умови. Я продовжувала ходити на роботу, а донька залишалась там з чужими людьми.
На Півдні художники, митці між собою конкуренти, тут - навпаки
У Миколаєві художниця працювала старшою науковою співробітницею у зоопарку.
- Коли не стало води, ми навіть збирали дощову на свої потреби. Тоді ж з’явився шанс виїхати у безпечніше місце: батько моєї дочки - волонтер, він знайшов автівку та сказав, що може нас вивезти з Миколаєва.
Катерина дізнавалася у друзів, знайомих, де можна зупинитись на заході України. Каже, що мали вибір, між Луцьком та Дрогобичем, і зупинились на останньому.
- На збори у мене було дві години - я просто покидала все у валізу і через дві доби, 21 квітня, ми були вже у Дрогобичі.
Місто прийняло Катерину гостинно, з розумінням. Знайомі допомогли знайти житло, а власниця квартири відмовилась брати орендну плату.
- Нам сказали, що потрібно платити лише за комунальні послуги. Це дуже полегшує нам становище.
Багато чого у квартиру довелось докуповувати, щоб облаштувати побут. З одягом допомагав “Карітас”.
-Ми приїхали без багатьох речей, тому “Карітас” нас дуже виручив. Я пізніше теж, як могла, їм допомагала, волонтерила.
З першими труднощами у Дрогобичі художниця зіткнулась, коли не змогла виробити довідку про ВПО.
- Коли ми приїхали, Миколаїв за документами не був у зоні бойових дій, - місто на межі фронту. Цю довідку доводилось “вибивати” через ДІЮ, щоб була у мене хоча б електронна. Пізніше виявилось, що Миколаїв помилково не віднесли до міста у якому тривають бойові дії, і мені поновили всі статуси, призначили грошову допомогу.
На Півдні художники, митці між собою конкуренти, тут - навпаки
Всі пензлі, фарби та полотна Катерини залишились у Миколаєві, бо вона не планувала повертатися до творчості у Дрогобичі, а хотіла шукати будь-яку роботу. Проте, взявши участь у Дрогобицькому крамі, художниця змінила свою думку.
Катерина на Дрогобицькому крамі
- Я познайомилась з багатьма людьми, які прийняли мене та дуже допомогли. У нас, на півдні, художники та загалом митці між собою конкуренти. Тут навпаки - всі пропонують колаборації, діляться посиланнями на гранти. Це підтримувало - як морально, так і матеріально. Я ходила Дрогобицький крам як на свято, навіть коли не могла нічого продати.
Тоді свої картини Катерина реалізовувала через ярмарок, але коштів з проданих картин не так багато.
- Я знову почала активніше шукати роботу, ходила на співбесіди. Все було добре до того часу, як дізнавались, що я переселенка. Мені казали: “Ви можете поїхати за кордон або повернутись додому в будь-який момент”.
Знайти роботу вдалось лише через півтора року після приїзду у Дрогобич - зараз Катерина працює у зоомагазині.
- Поки що нормально, тримаємось, - каже вона.
Картина Катерини
Цієї осені донька Катерини піде до школи. Раніше вона навчалась дистанційно, проте на 5 клас вирішили здобувати освіту очно у Дрогобичі.
У Дрогобичі мені не вистачає руху
У Дрогобичі Катерина не могла звикнути до ритму міста. У Миколаєві о 8:00 вже вирує життя, всі йдуть на роботу. А тут - о 10:00 лише починають відкриватись магазини.
- Мені насправді трохи не вистачає руху. Але дуже подобається природа, атмосфера. Адже Дрогобич таки надихнув мене повернутись до творчості.
Катерина малює з дитинства, на своїх полотнах здебільшого деталізовано зображує тварин.
- Коли я була маленькою, мені завжди не вистачало зображень тварин, тому я їх перемальовувала. Пізніше стала юнатом у зоопарку, де ми вивчали анатомію диких тварин, а згодом вступила на зооінженерний факультет, спеціальність - конярство. Художньої освіти у мене немає, картини - це постійна практика і досконале знання анатомії.
Коні - улюблені тварини художниці, тому вона їх так часто малює.
Коні - улюблені тварини художниці
- Краса коней захопила мене настільки, що я почала їх вивчати. У місті є кіноспортивна база, там я гуляла з ними, чистила їх. Мріяла працювати та покращувати конярство України.
Свої полотна Катерина продає не лише на Дрогобицькому крамі, а й відправляє до США, також - малює на замовлення.
- Моя знайома, власниця галереї у Нью-Йорку, запропонувала мені надіслати їй свої роботи. Тому те, що тут не продається за 500 гривень, у США можуть купити за 200 доларів. Але знову ж таки, немає гарантій, що всі картини завжди продадуться.
Планує зобразити собак, які працюють на допомогу Україні
Зараз художниця працює над своїм проєктом - хоче закріпити в історії собак, які працюють на допомогу Україні: що допомагають військовим, тваринам, митникам, працюють при пошуку зниклих та загиблих.
- Я дуже рада, що багато хто відгукнувся та дозволяє мені використовувати фото їх тварин, щоб перемалювати. Адже я не можу просто взяти фотографію з інтернету, намалювати її й видати за свою картину.
Коли я цю тварину бачила на власні очі, мені дуже легко малювати
А коли Катерина малює на замовлення, то каже, що повинна мати чітке фото тварини, щоб зобразити якомога точніше. В ідеалі - познайомитись з собакою чи конем.
- Коли я цю тварину бачила на власні очі, мені дуже легко малювати.
Особливість картин Катерини - невеликі формати. Одне полотно можна намалювати за день, якщо нічого не відволікає.
У грудні цього року буде 15 років, як жінка займається творчою діяльністю. З цього приводу планує організувати виставку.
- Тому зараз не так активно продаю картини, хочу їх трохи накопичити. Сподіваюсь, що вже у грудні зможу їх показати Дрогобичу.
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
