У холі театру прохолодно і незвично тихо. Зі сторони буфету затягує кавою та чути чиюсь притишену розмову. З фотографій на стіні щирим поглядом дивляться актори. Вони немов запрошують на перегляд вистави, ось так, без слів, одним лише поглядом. До Всесвітнього дня театру ми розповідаємо, про те, який він, театр за лаштунками? Який він, коли тут немає черги до гардероба, а всі місця у залі застелені світлою тканиною - щоб не припадали пилюкою. Що відбувається перед тим, як підніметься завіса та скільки зусиль докладено до майстерної картинки, яку бачимо з глядацького крісла?
Зійшли зі сцени, щоб готувати для ЗСУ
Від першого дня повномасштабної війни Львівський обласний академічний музично-драматичний театр імені Юрія Дрогобича не переставав працювати. Про це гордо заявляє Заслужений діяч мистецтв України Микола Гнатенко - директор театру. Чоловік запрошує до свого кабінету та розповідає - на місяць після початку повномасштабного вторгнення актори припинили свою творчу діяльність. На зборах вирішили займатись волонтерством - на задньому подвір’ї, де зараз починає розквітати природа та час від часу співає півень (так, у театрі є справжній півень, а ще - куріпки, фазани, павліни та кури!), готували різні смаколики для тероборони, переселенців та військових. Двічі на місяць колектив здавав та й нині здає гроші на закупку продуктів, також долучались містяни.
Микола Гнатенко
Вареники, котлети, голубці, борщові заправи, салати, плов, сало, хліб - все це варили, смажили та пекли ті, кого ми звикли бачити на сцені. Спеціально для того, щоб випікати з борошна, біля альтанки на цьому ж подвір’ї збудували піч. Микола Гнатенко ділиться, що особливо військові вдячні за борщові заправки та саме власноспечений хліб - він зберігається 2 тижні, хоч і черствіє, проте не пліснявіє.
Випікають хлібФото: Львівський обласний академічний музично-драматичний театр імені Юрія Дрогобича
У приміщенні театру на початку повномасштабної війни проживало 20 людей - актори, балетмейстери, постановники, яких з рідних міст вигнала війна. Всі вільні місця, репетиційні кімнати переобладнали під житло, а пізніше людей пересилили у гуртожиток від Дрогобицького університету.
З часом ожила і творча діяльність театру. Актори повернулись до своїх звичних сценаріїв, режисер зайняв своє робоче крісло, з оркестрової ями знову почувся звук інструментів. Театр повернувся у своє русло, при цьому не припиняючи волонтерити. Зранку у дворі готували їжу, а потім бігли на репетиції. Вистави перший місяць показували безплатно.
- Кількість відвідування не зменшилась, бо приїхало багато людей, які люблять театр. Ми почали готувати нові вистави: і для дорослих, і для дітей, - каже директор.
Зараз страви на передову відправляють через обласний штаб волонтерки Ольги Тесляк та Тетяни Письменної, також з транспортуванням допомагає депутат Львівської обласної ради Сергій Оленич.
У співпраці з магазином “Ковбаси на Дровах”, зокрема Сергієм Омельченком, театрали надсилають на передову м’ясні вироби. Театр закуповує м’ясо, а магазин виготовляє ковбаси, шинку.
Кошти на закупку беруть з власної кишені - двічі на місяць, під час отримання авансу і зарплати, працівники здають по 200 гривень, якщо хтось може, то і більше.
-Я на зборах кажу колективу: “А може ми вже втомилися? Може вже не потрібно це робити?”. Колектив відповідає: “Ми будемо волонтерити, поки не переможемо, бо хто допоможе як не ми? Хлопцям там ще тяжче”, - розповідає Микола Гнатенко.
Під час пандемії та року повномасштабної війни ледве зводили “кінці з кінцями”
У кінці 2022 року, попри всі складнощі, театр поїхав на фестиваль в Ізмірі у Туреччині. Там показали комедію "Маляр", а також дійство “Святий Миколай іде до нас”.
- Нас поблагословив Блаженніший Патріарх Варфоломій: нас, наш театр і всю Україну. Зустріч з ним була щемливою, після такого благословення є ще більша віра в перемогу, - впевнений Микола Гнатенко.
Вистава "Святий Миколай іде до нас"Фото: Львiвський академiчний обласний музично-драматичний театр iм. Юрiя Дрогобича
Також у 2022-ому вперше за три роки театр виїхав на гастролі в Закарпаття. За п’ять днів показали 20 вистав. Таким чином вдалось заробити кошти на покриття боргів, які назбирались. Раніше, ділиться директор, в рік театр заробляв понад 6 мільйонів, а під час пандемії, повномасштабної війни, ледь зводили кінці з кінцями та економили на всьому. Проте, однак, виходили прем’єрні вистави: “Хіба ревуть воли, як ясла повні”, “Французька рулетка”, “Ой не ходи, Грицю”.
В рамках 10 міжнародного фестивалю Бруно Шульца театр представив психологічну драму «Ніч Гельвера» Інгмара Вілквіста в режисурі Олександра Короля.
Фрагмент з вистави "Ніч Гельвера"Фото: Львівський обласний академічний музично-драматичний театр імені Юрія Дрогобича
Зараз колектив працює над великою постановкою “Від хреста до Христа”. До цієї вистави долучиться майже весь акторський склад. Також у травні театр їде до Словаччини на фестиваль з виставою “Наталка Полтавка” та казкою для дітей “Діснейленд. Країна мрій”.
Зимові блекаути на перешкоді творчості не стали - під час відключень світла використовували генератор. Його купили ще задовго до вторгнення на потреби під час гастролей.
Наш акторський колектив - це вся Україна
Від початку повномасштабної війни у театрі відбулись зміни - деякі актори виїхали за кордон. Також колектив мав втрату - помер Заслужений артист України Сергій Дудка.
Театр набагато більший ніж здається глядачу. Чи здогадувались ви скільки тут є кімнат, ходів, складів, яких більшість відвідувачів ніколи не бачить. У гримерці - три місця з дзеркалами, безліч косметики та засобів для волосся, а стіни розклеєні афішами з вистав. Там і застаємо Ольгу Яковенко - актрису тепер вже Дрогобицького, а перед вторгненням Луганського театру. Жінку з дому двічі вигнала війна. У 2014 - з Луганська, у 2022 - з Сєвєродонецька.
Ольга ЯковенкоФото: Дрогобич.City
- Я прокидаюся зранку від вибухів і розумію, що щось не так - лінія фронту до нас була близько, то інколи ми щось чули, проте в той ранок все було по-іншому. Тоді до мене зателефонували з театру, кажуть, все, евакуація, війна почалась. У мене спочатку була така паніка, я не знала, що робити - вибух за вибухом. Ще дев’ять днів провела у Сєвєродонецьку, а потім поїхали у Дрогобич.
Саме у Дрогобич евакуювалися, бо знали тут театр. Ольга каже, що приїхала до своїх.
- Микола Григорович, директор, як батько опікувався нами. Допоміг нас заселити у гуртожиток від університету, а потім взяв на роботу.
Спочатку Ольга у театр ходила лише волонтерити, допомагати. Її рідне місце роботи - Луганський театр переїхав до Сум, проте жінка туди їхати не захотіла.
- Там кордон з Росією. Я вже і так двічі пережила цей переїзд, цю війну. Тому прийняла рішення залишитись у Дрогобичі - тут почуваю себе прекрасно. Я, коли розмовляю українською, на мене тут ніхто не дивиться з питанням: “Хто ти?”, як це було у Сєвєродонецьку.
Коли після 2014 року Луганський театр переїхав до Сєвєродонецька, у людей було питання - чому вистави грають українською? Як можна Шекспіра показувати українською? Проте з часом, розповідає Ольга, люди звикли, зрозуміли - зали були повні.
Тепер з глядацьких місць бачимо на сцені нові обличчя - актори з Луганського театру.
- У нас немає жодних розбіжностей у думках, поглядах. Наш акторський колектив - це вся Україна, - каже Микола Гнатенко.
Картина на стіні в одному з цехів театруФото: Дрогобич.City
В укритті театру представлять нову виставу “Борщ”
Серед вистав патріотичного характеру у театрі розповідають про “Нескориму”, “Дрогобицьку голгофу”, також про “Лавину” - зараз саме готуються до того, щоб її поновити. Одна з робіт, в якій показані події початку великої війни - “Смак сонця”. Символічно її презентували на даху театру - там відкрили нову локацію. На невеликій площі поміщається всього 25 глядачів, проте саме місце відіграє дуже важливу роль. Там навіть є маскувальні сітки, щоправда - як реквізит.
Фрагмент з вистави "Смак сонця"Фото: Львівський обласний академічний музично-драматичний театр імені Юрія Дрогобича
Серед інших оригінальних місць для показів - укриття. Його нещодавно відремонтували, як і систему опалення за сприяння Дрогобицької районної військової адміністрації. В укритті представлятимуть виставу “Борщ” - вона поки у задумці, тому всі картине відкривають.
Під час активної волонтерської роботи, після початку повномасштабного вторгнення колективу у певний момент стало складно морально - хотілось виговоритись, висловити свої емоції на сцені. А глядачам своєю чергою було важливо, хоч на ці 2 години, поки йде вистава відволіктись від війни.
На осінь готують новинку “Блокпост” - теж військова тематика.
- Цю тему ми не можемо пропустити, бо культура має відображати реальність. Ми поновили творчу роботу, не покидаючи волонтерства. Бо це для нас як повітря, ми цим живемо, - каже режисер Олександр Король.
Робота над постановкою вистави триває близько двох місяців
У гримерці чутно, як на сцені щось майструють - починають готуватись до репетиції, яка має ось-ось початись. Майстри заносять реквізит, актори йдуть переодягатися. У своєму кабінеті до репетиції готується і режисер.
Олександр КорольФото: Дрогобич.City
До Міжнародного дня театру ставлять прем’єру “Розлучення по-варшавськи”. Це комедія за п’єсою Зигмунда Зборовського, яка в оригіналі називається “У всьому винні сардинки”.
Фрагмент з репетиціїФото: Дрогобич.City
В основі - цікавий закручений сюжет з інтригою, з елементами детектива.
- Всі сварки в житті розпочинаються з мінімальних дрібниць і приводять до незрозумілих наслідків. Так само й у п’єсі - розлучення починається через сардинки, які в цілому у житті нічого і не означають, але закрутилось так, що люди через це розлучились, - розповідає режисер.
Робота над виставою такого плану триває близько двох місяців. А після прем’єри починається другий етап - робота над помилками. З огляду на реакцію глядача, виставу коректують та покращують.
- Ця постановка про кохання. Кохайте один одного, сваріться, миріться і любіться, - каже Олександр Король.
Те, що не бачать глядачі - як проходить репетиція
Тим часом на сцені вже з’явились усі декорації та реквізит. Сардинки, до речі, там справжні. Актори повторюють свій текст та налаштовуються на ролі. У середині залу своє місце от-от займе режисер. На нього вже чекає гаряча кава, запах якої розноситься аж до сцени. На ній вже чути стукіт підборів акторки, яка виконує одну з головиних ролей у “Розлученні по-варшавськи”.
Режисер дає настанови акторамФото: Дрогобич.City
У зал заходить раніше говіркий та усміхнений Олександр Король, проте зараз він серйозний та зосереджений. Гасне світло - починається репетиція. У пледі, що служить реквізитом, заплутується текст акторів, який вони тримають про всяк випадок, головна героїня губить туфельку - не знаю, чи за сценарієм це, чи випадковість. Моментами у когось спадає мікрофон, а хтось переплутує репліки. Режисер швидко підбігає до одного з акторів, щось тихенько каже та повертається на своє місце.
До кінця вистави горнятко з кавою вже пусте. Після завершення репетиції всі збираються на сцені - Олександр Король дає основні настанови та вказує на помилки. Завіса опускається.
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
