У Народному домі імені Івана Франка чути репетицію музикантів, човгання швабри прибиральниці по підлозі та те, як гучно скриплять старовинні важкі двері, які часом навіть складно відчинити. А ще з крайнього приміщення доносяться тихенькі розмови, звук киплячого чайника та різання тканини. Тут беззупинно плетуть сітки для ЗСУ - в будні, у вихідні та свята.
Сидячи на дивані, перемоги не дочекаєшся
Плетуть маскувальні сітки як місцеві, так і внутрішньо переміщені. На постійній основі у Народний дім приходять до тридцяти людей. Багато волонтерів, які допомагали на початках, вже повернулись додому - в Київ, Дніпро.
У великій прямокутній кімнаті доволі світло, по боках стоять дві великі конструкції, на яких прикріплені сітки, в куточку - стіл, де Майя з Харкова нарізає тканину. Вона після інсульту - плести сітку не може, а от різати смужки тканини - залюбки.
24 лютого у Харкові жінка прокинулась о 5:30 ранку від вибухів. Каже, тоді зрозуміла, що почалась війна.
21 квітня 2022 року Майя приїхала до Дрогобича. Тут зупинилась у знайомих, а про плетіння сіток дізналась з оголошення в театрі.
“Я гуляла містом і прийшла сюди. Мене прийняли, як в сім’ю. Сидячи на дивані перемоги не дочекаєшся, тому краще я буду робити те, що можу, щоб допомогти. Плести сітки мені важко, але я можу нарізати тканину. Ходжу сюди кожного дня, як на роботу. Вже не можу без цього”, - ділиться жінка, ні на мить не перестаючи різати тканину.
Дрогобич для Майї став другою домівкою. Тут вона знайшла друзів, знайомих. Каже, що “дівчата з сіток” возили її у Львів на екскурсію.
Спілкуються, дискутують, плетуть та допомагають ЗСУ
Поки смужки тканини нарізаються, Ірина з Харкова забралась на стілець, щоб плести верхню частину сітки.
Ірина
Жінка прийшла допомогти, дізнавшись про це з локальної групи у Telegram. Загалом з Харкова тут зібралось п’ятеро людей - ще Світлана, Ольга та Лариса.
Світлана з сім’єю виїхала з Харкова 8 березня. Спочатку жінка з дітьми та онуками поїхала до Франції, а чоловік залишився у Дрогобичі. Через деякий час вона повернулась до чоловіка.
Світлана
“Я ніколи раніше не була на Заході України. Приємно вражена містом, людьми. Ми проживаємо у квартирі безкоштовно, нам допомагають, чим можуть. Коли я прийшла сюди плести сітки, то відчула полегшення, бо перебуваючи у Франції, дуже хотіла якось допомогти”, - розповідає Світлана.
Поруч з нею вправно закручує смужки тканини у сітку Тетяна. Вона приїхала з Мелітополя. До повномасштабного вторгнення росії в Україну Тетяна працювала бухгалтером у медичній сфері, зараз свою роботу виконує онлайн, як вона сама зазначає, на дві третини.
Тетяна
19 лютого 2022 року жінка привезла невістку з онуком на Хмельниччину через загрозу вторгнення, а сама поверталась у Мелітополь. Звістка про те, що наступ розпочався застала Тетяну в дорозі, тому вона вирішила додому не їхати, а повертатись на Захід України.
В Дрогобичі жінка з сім’єю зупинилась спочатку у родичів, а пізніше винайняла квартиру.
“Я дуже хотіла спілкування. І тут мені це дали. У нас класна атмосфера, іноді бувають дискусії стосовно політичної ситуації, місцеві розповідають нам глибше історію Дрогобича”, - каже Тетяна і дивиться на свою колегу по плетінню Орисю. Вона місцева.
Орися
Орися згадує, що спочатку плела сітки у Дрогобицькому державному педагогічному університеті, оскільки там працювала.
“Потім я потрапила під скорочення штату і мене звільнили. З’явилось більше часу, тож коли я побачила оголошення про сітки у церкві Святої Трійці, то прийшла сюди”, - ділиться Орися.
Вона розповідає про Дрогобич, а переселенки своєю чергою діляться з нею цікавинками про свої міста.
Сітки плете вся Україна, але їх все одно не вистачає
Крім Орисі з місцевих над сітками працює Богдана. Вона тут курує усі процеси: закупити основу для сіток, знайти тканину, прийняти запити від військових.
Богдана розповідає, що сітки плетуть різні за величиною - щоб закрити й окоп, і пересувний госпіталь на лінії фронту.
“У Народному домі сітки почали плести з березня 2022 року. Я ще тоді сюди не приходила, бо в той час волонтерила по-іншому: готувала вареники, голубці, налисники для захисників. У червні я прийшла в Народний дім і вже працюю тут”, - каже Богдана.
Жінка волонтерить ще з 2014 року, за професією вчитель, проте зараз вже на пенсії.
Богдана каже, що тут чекають всіх, хто хоче допомогти у будь-який час з 9:00 до 20:00.
“Сітки плетуть ще у Центрі Душпастирства, їх плете вся Україна і все одно не вистачає. Тому, чим більше людей, тим краще”, - наголошує жінка.
Тканину волонтерам дають у секонд хенді та замовляють у підприємців. Також її приносять дрогобичани. Важливо, що матеріал повинен бути зелених, сірих чи коричневих кольорів, без блискіток та легкий.
Для плетіння сіток також можна допомогти коштами - 4149 4991 5486 5248.
На них закуповують основу - сітку з ниток, на яку вплітають смужки з тканини.
Ольга, Майя, Лариса та Світлана
У Народному домі чекають кожного та кожну, хто хоче допомогти. Волонтери тут стали великою дружною сім’єю, які допомагають та підтримують одне одного. Тому, приєднуйтесь до, як каже волонтер Олександр Сердюк, “королев сіток”.
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
