Олександр Сердюк - ведучий, учасник дрогобицького творчого об'єднання “Не зрозумів”, нещодавно повернувся з музичного туру з гуртом “Жадан і Собаки”. У екстравагантному костюмі він проводив благодійні аукціони на концертах. Усі виручені кошти з аукціонів, а це близько мільйона гривень, передали для ЗСУ. Зараз Олександр знову відправився в музичний тур, проте вже з “Другою рікою” - там чоловік також проводить аукціони.
Ми поспілкувались з Олександром Сердюком про те, як він почав співпрацювати з гуртами, про враження від туру та допомогу армії. Та як зуміли продати один чобіт за чотири тисячі гривень, а інший за десять тисяч різним людям.
Боявся, щоб картинка, яка є у мене в голові про Жадана, не зруйнувалась
Як ви познайомились з гуртом “Жадан і Собаки”, коли почали вперше працювати разом?
З Сергієм Жаданом ми познайомились випадково. У 2004 році вийшла книга “Депеш мод”, а я фанат цього гурту. Тому думав, що це власне про гурт і купив книгу. Але виявилось, що це роман Жадана. Прочитав його тоді й, можна сказати, зафанатів від письменника.
Олександр Сердюк та Сергій ЖаданФото: Instagram-сторінка Олександра Сердюка
Десь через 2-3 роки був на фестивалі “Остання барикада”, організатором якого був Жадан. Тоді до нього підійшов, ми поспілкувались власне про гурт “Депеш мод”, про їхні концерти.
У 2015 - 2016 році мій друг Євген Турчинов, гітарист групи “Жадан і Собаки”, хотів ближче познайомити з Жаданом. Але я завжди був на відстані - боявся, щоб умовна картинка, яка в мене є в голові про цю людину не зруйнувалась, бо, на жаль, мав такий досвід.
Але одного разу Євген подзвонив, каже: “До тебе йде Жадан взяти піджак для кліпу”. Він прийшов, ми познайомились, картинка не зруйнувалась. Але кліп, до речі, так і не вийшов.
Вперше ми працювали разом, коли я зіграв труп у кліпі “Вафлі Артек” - там я у помаранчевому костюмі. Пізніше ми ще заспівали разом пісню “2 портвейна”.
Минулого року Євген (Турчинов, - ред.) подзвонив мені й запропонував побути ведучим на одному концерті “Жадана і Собак” та провести аукціон. А потім вже з гуртом напросився в тур.
Скільки часу тривав тур?
Ми відіграли 18 концертів, але міст здається було менше.
"Жадан і Собаки" та Олександр Сердюк в туріФото: Instagram-сторінка Олександра Сердюка
В турі продавали жіночі чоботи з Англії, дзвінок від Жадана та можливість “потусити” з гуртом у гримерці
Яка була Ваша основна місія в турі, який завершився?
Аукціон і ведучий. Я в житті вмію дві речі робити - говорити зі сцени та продавати. Хочуть того люди чи ні, вони це куплять.
Що продали найдорожче?
Лот “потусуватись в гримерці з Жаданом і Собаками” ми продали за 53 тисячі гривень. І до того ще йшла книга з автографом Залужного та Жадана.
Що найнезвичніше продали?
Чоботи. Жадан приніс жіночі чоботи 36-ого розміру, їх йому хтось прислав багато років тому з Англії.
Під час аукціону Ви розігрували доволі цікавий лот - телефонний дзвінок від Сергія Жадана. Як прийшла така ідея?
Ну в нас в країні зараз “жаданоманія”. На концертах всі хотіли, щоб Жадан розписався у них на грудях. Причому і чоловіки, і жінки. Думаю, це класно, коли тобі вранці телефонує Сергій Жадан і читає твій улюблений вірш. Ми дзвінок продали десь близько 25-30 тисяч гривень.
Ця ідея прийшла мені на думку, бо у нас якийсь лот злетів. Так ми відкрили золоту жилу - нам це нічого не коштує, людям це супер приємно, а гроші йдуть на ЗСУ.
В чому фішка моменту, що на концертах Ви були в доволі екстравагантних образах?
Я просто ці костюми потім продавав. Готувався до цього моменту все життя (сміється, - ред.) - торгувати речами. Ще на “Горобчику” в кінці імпровізації завжди продавав костюм. От і прийшов цей час, коли можна свій дар застосувати. Ця екстравагантність мені подобається. Коли ти на сцені, ти можеш одягати просто все, що захочеш. Навіть, якщо воно не дуже стильне.
Олександр СердюкФото: з архіву Олександра Сердюка
Який момент з туру найбільше запам’ятався?
Класно, що всюди були аншлаги, молодь 14-17 років. Вони знають всі пісні, вони купують всі книжки. Не знаю, правда, чи вони їх читають, але… Вони реально свідомі: коли ти кажеш зі сцени віктімблеймінг, молодь розуміє про що це, коли ти говориш про сексизм, про проблеми ЛГБТ-спільноти, вона аплодує. Зі старшим поколінням трохи складніше насправді у цьому питанні.
В турі дуже сподобалось в гримерку приходити - ти не знаєш, хто на цей раз там буде. Наприклад в Рівному була Анжеліка Рудницька, в Тернополі була Пташка, правда я спізнився, вона пішла 10 хвилин переді мною.
Це був благодійний тур? Як це організовано?
Немає такого, щоб всі гроші повністю йшли на ЗСУ, бо артисти також мають за щось жити. На ЗСУ йде певний відсоток. У кожному місті рахували по-різному, оскільки витрати відрізняються. А от гроші з аукціонів 100% йдуть для військових, також кошти з мерчу - все у благодійний фонд Жадана. З Instagram-сторінки можна побачити, куди йдуть гроші, і як це все працює. У цьому питанні повністю довіряю Сергію.
Олександр Сердюк та Сергій ЖаданФото: Instagram-сторінка Олександра Сердюка
В кожному місті Олександр Сердюк писав подкасти з творчими людьми
Окрім участі у турі, Ви писали подкасти “Музичне бу-бу-бу” з різними виконавцями у кожному місті. Як встигали?
Не п’ю алкоголь. Це допомагає. Крім того, поставив собі за мету писати подкасти в турі, а ще записався на електрофорез - такий собі челендж. Знаю, що електрофорез не працює, і що це загалом не доказано, але от собі так захотів.
Писав подкасти зі всіма учасниками “Жадана і Собак”. І класно було брати інтерв’ю в гумористів, музикантів, творчих людей у різних містах, бо коли ще така можливість буде. І практично ніхто не відмовлявся, це теж круто. Був час, було бажання - робив це.
Які ваші враження від туру? Від глядачів? Яка була енергетика?
Дуже кльова. Взагалі налаштувався на старшу аудиторію, але на першому концерті ми зрозуміли, що більшість глядачів - це підлітки. І поки ти всім не гупнеш по руці, поки з усіма не обнімешся, вони не підуть. Але були й старші - можна сказати, що всі чотири покоління приходили.
Атмосфера на концертах “Другої ріки” та “Жадана і Собак” відрізняється
Як почали співпрацювати з "Другою рікою"?
Тут вже інший вайб, інші зали, ніж в “Жадана і собак”. Але фанатію, як від тих, так і від “Другої ріки” десь з 2002 року. Ніколи не міг уявити, що десь через 20 років буду в екстравагантних костюмах їздити з ними в турі.
Олександр СердюкФото: з архіву Олександра Сердюка
З “Другою рікою” познайомився у 2017 році, коли треба було записати запрошення на наш фестиваль для “Горобчика”. Тоді просидів з ними до ранку. В їхньому кліпі труп не грав, але все одно періодично вони з’являлись у моєму житті, а я у їхньому - в основному на концертах.
Відчутна різниця між аудиторією, глядачами?
Інакша атмосфера, інакша програма, інакша моя поведінка - цей тур відбувається у театрах, аудиторія інша, і коли питаю “Шо по русні?”, то це роблю пошепки. І відповідають мені теж пошепки. Але тут ми теж збираємо для ЗСУ і робимо це успішно.
Олександр Сердюк
Після туру з Жаданом одразу розпочали тур з "Другою рікою". Чи важко це?
Написав пост у соцмережах, що вільний у березні. І “Друга ріка” пишуть: “Не повіриш, ми якраз шукали людину, поїхали”.
У “Другої ріки” такий собі “тур вихідного дня” - два дні з концертами, три дні вдома.
Ну і звісно, до кінця війни чим буду корисний, тим буду допомагати й працювати.
Олександр Сердюк та Велерій ХарчишинФото: з архіву Олександра Сердюка
Відмовляюсь від тих проєктів, де частина коштів не йде на ЗСУ
Чи доводилося чути думку, що он хлопці на передовій, а тут на сцені виступають, у тури їздять? Чи варті уваги такі висловлювання?
Нічого такого не чув. Всі чітко розуміють, що ми не їздимо тішити своє самолюбство. Я відмовляюсь від зйомок в гумористичних проєктах, бо це те, що зараз робити не можу. Відмовляюсь від тих проєктів, де частина коштів не йде на ЗСУ, бо просто робити контент заради контенту, навіщо це?
Аудиторія у нас доросла і тямуща. Та і кого не спитай, чи то Жадан, чи Харчишин всі на початку повномасштабного вторгнення росії якісь коробки вантажили, щось тягали. А зараз є можливість збирати кошти глобально.
Чи отримали новий досвід у цих турах? Як збираєтеся застосувати його у майбутньому?
Це була моя мрія поїхати у музичний тур. А щодо досвіду, то зрозумів, що не треба економити на комфорті. У нас були такі готелі, що двері в номері не зачинялись. Ми хотіли трохи зекономити, щоб більше зібрати коштів.
Звісно, враховуючи ситуацію в країні це не головне, але глобально в житті будь-якої людини повинен бути комфорт. До речі, це і військових стосується. Вони у нас дуже скромні й ми вже їм насильно намагаємось прислати якісь шкарпетки, щось таке. Вони кажуть, що їм нічого не треба, а це вже в нас від союзу. Треба викорінювати таку якість.
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
