В Україні щорічно 6 червня відзначають День журналіста. Читачі періодично наділяють журналістів надзвичайними якостями. Наприклад, журналісти – це ті люди, які мають відмінно розумітись на всьому одразу: від фінансових звітів та ремонтів доріг, до обрізки дерев. Знати, чому підняли ціну за комуналку та хто з депутатів краде гроші.
Редакція Дрогобич.City зібрала 6 найпоширеніших міфів, аби пояснити, хто такий журналіст і з чим його їд… і у чому суть його роботи.
“Щоб бути журналістом, достатньо вміти писати”
Фото: konkurent.ua
Напевно, кожному, хто у школі писав твори на високі оцінки, вчителі казали, що “з тебе би вийшов класний журналіст, ти так гарно пишеш!”. Хтось після таких слів таки подав документи на журфак. Але що там насправді?
Гарно писати – це, звісно ж, плюс у карму, якщо ти вирішуєш стати журналістом. Але на практиці працівник медіа має спочатку визначитись з інформацією, яку потім писатиме. Відділити несуттєве від суттєвого, розуміти де є факт, а де маніпуляція. Потім знайти того, хто може це прокоментувати й ще й вміти розговорити співрозмовника, аби той розповів щось за справою. А ще треба бути “легким на підйом”, бо новини – це випадок, вони не завжди заплановані.
Тобто журналіст, це не лише писака, а “докулуповач” до фактів, уважний читач та гарний співрозмовник.
“Та що там робити – сидіти за комп'ютером і переписувати новини”
Це якщо є що переписувати. Але журналістика – це не про рерайт чужої інформації. Журналіст новину створює. Деколи з невеликого повідомлення, а буває, що й з нуля. А для цього треба мати гарненьку базу знань і розуміти причини й наслідки тих чи інших подій.
Журналіст не лише сидить за комп'ютером і друкує текст. Він ходить на заходи та інтерв’ю, бігає на надзвичайні події й за людьми під час опитувань. Журналіст записує, що йому говорить співрозмовник, а потім не одну годину переслуховує запис, щоб зробити текст з аудіо чи відео. І щастя, якщо запис в нормальній якості й не доводиться грати в рулетку, розшифровуючи деякі слова. А потім з того тексту треба зробити нормальну новину, чи інтерв’ю яке дочитають до кінця, а не закриють після перших двох речень.
До речі, інколи питання на інтерв’ю складаються декілька годин і переписуються тричі.
“Журналісти пишуть новини, які їм хочеться”
Періодично під дописами новин у Facebook трапляються коментарі на кшталт "Навіщо ви про це пишете? Є більш важливі новини" чи "Один негатив, немає позитивних новин". І, як не дивно, сам факт цих коментарів і є відповіддю на схожі претензії – бо ці новини є суспільно важливими та їх читатимуть.
“Якби я писала тільки про те, що я хочу, то Дрогобич.City був би сайтом про культуру”, – сказала одна з наших журналісток. Але реальність така, що журналісти пишуть новини, які будуть читати.
“Ти ж журналіст, ти маєш знати все”
Фото: meme-arsenal.com
Знати все – класно, але неможливо, бо у людей не вмонтований Гугл у мізки. Хоча й навіть Гугл не знає всього. Тому журналіст має знати експертів, які можуть коментувати за темою. Ну і вміти гуглити.
“Я знаю, що нічого не знаю”, – так казав давньогрецький філософ Сократ? Журналісти таки щось знають, але коли відкривають документи з відділу фінансів, то починають в цьому сумніватися. Ерудованість – це хороший бонус для журналіста, але одночасно розбиратися у політиці, економіці, фінансах та купі інших галузей, про які доводиться писати журналісту, може хіба що... Та ніхто не може, ми ж живі люди, а не комп’ютери!
“Ти ж журналіст, ти маєш вирішити проблеми в місті”
У кожного журналіста є історія, коли люди просять вивести когось на чисту воду, або вирішити якийсь конфлікт. Журналісти, звісно ж, допоможуть тим, хто цього потребує, але вони не всесильні. Обов’язок журналіста – об’єктивно висвітлити проблему. А її вирішення – це робота фахівців, які мають відповідні повноваження та вплив на ті чи інші структури або людей. Й звісно, самих громадян. Бо журналісти можуть зробити інформацію публічною, а що з нею чинити та як діяти, вже вирішувати демократичному суспільству.
Є також окрема категорія журналістів-розслідувачів. Але не кожен працівник ЗМІ може ним бути. Для того, аби провести якісне журналістське розслідування, потрібні ті ж навички, що у й слідчих поліції. А ще багато часу і кваліфікований юрист в додачу.
“Якщо журналіст пише те, що мені не подобається, то його хтось купив”
Фото: taslife.com.ua
Якби так було, всі б журналісти поголовно мали б триповерхові будинки й по декілька авто. Бо читачам час від часу не подобається те, що розходиться з їхньою позицією. Журналісти оперують фактами, посилаючись на надійні джерела, які мають прозору репутацію, підкріплену голосами експертів. Це їхня робота. А різні інституції вже контролюють роботу тих чи інших редакцій на предмет дотримання стандартів. Якщо читачам не подобаються певні дані та факти, бо вони розходяться з їх думкою чи словами улюблених блогерів, то питання вже явно не в тому, що журналісту хтось заплатив.
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
