У «Green Park Pizza & Rest» першим, що приковує погляд — купа м'ячиків, яскраві килимки та купа розкиданого дитячого взуття. Тож будьте обережні, тут вас можуть збити з ніг дітлахи та смачно нагодувати. Від початку війни цей заклад у Дрогобичі на волонтерській основі годує переселенців, тероборону, добровольців. Його власник Леонід Безсонний усміхається очима на дитячу біганину. Він цим живе й не приховує, що волонтерить передусім заради дитячих посмішок. Про свій досвід, про те, як поєднувати бізнес та волонтерство Леонід розповів для Дрогобич.City.
Приготували понад 12 тисяч обідів за 60 днів
«Ми порахували, що від 24 лютого приготували понад 12 тисяч обідів», – розповідає Леонід Безсонний. Та додає, що перші декілька днів після широкомасштабного нападу росії, був величезний шок.
– Перший день ми просто зачинились, другий день я намагався обдзвонити всіх рідних і знайомих з питанням, чи потрібна їм допомога, а на третій я записався у тероборон, — згадує Леонід.
Але до лав тероборони його, поки що, не взяли.
– Знайомий спитав мене, чи пробіжу я в броніку і з усією амуніцією три кілометри. Звісно, я не пробіжу. Тож він серйозно так подивився на мене й сказав: «Леоніде, ти вмієш готувати, я вмію гарно воювати. Давай кожен буде займатись тим, чим вміє. Ти корисний в тилу».
«Хочу ділитись тим теплом, яке отримав свого часу сам»
У тилу Леонід допомагає переселенцям та теробороні. Зокрема, готує та годує смачними обідами. Чому? Бо це його історія, адже сам у 2015 році переїхав з Криму до Львова. Тут розпочав свій бізнес.
Розповідає, коли приїхав до Львова, місцеві жителі підтримали його та тепло прийняли. Порадили, як відкрити власний бізнес, надали всю необхідну інформацію, допомогли.
– Я просто хочу ділитись тим теплом, яке отримав сам. Щоб люди знали: вони потрібні, про них подбають, вони не кинуті напризволяще.
Спочатку в «Green Park Pizza & Rest» готували обіди на виніс – для тероборони та добровольців. Адже чоловіки та жінки несуть службу з ранку і до пізнього вечора, часто, не маючи й крихти в роті. А потім приїхали перші переселенці — родини з дітьми.
– Знаєте, з часом ці діти, які спочатку були досить наляканими, почали ніби «оживати» й на їхніх обличчях знову з'явилися посмішки. А після приїзду, коли на кухні в офіціанта випала склянка з рук і загриміла. Знаєте, що відбулось? Діти попадали на підлогу прикрили, голови руками. Це неможливо передати емоційно, — згадує Леонід.
«Ми не встигли оговтатись від карантину, як нас застала війна»
Готувати власнику закладу довелось спочатку майже самому. Частина колективу не вийшла на роботу, бо переживали шок й розгубленість через початок війни. Потім на допомогу прийшли кухарі з ресторану японської кухні «Tita». Певний час, поки їхній заклад не відновив роботу вони допомагали готувати безоплатні обіди для всіх, хто цього потребував. Заклад роздавав спочатку 30, потім 50, а потім 200 порцій на день.
Звісно, заклад не має таких запасів продуктів, щоб щодня робити близько 200 обідів безкоштовно. Допомагали благодійні організації, зокрема «Цех доброти», волонтери й просто небайдужі люди. Завдяки їм у «Green Park Pizza & Rest» могли видавати безплатні обіди та триматися на плаву.
– Така справа, що волонтерство, це не про зарплату, — посміхається Леонід Безсонний, відповідаючи на питання про оплату праці.
У колективі домовились: є замовлення, то отримують зарплату, як ні — то цей день йде, як волонтерський.
Довелось також підлаштовуватися під нові потужності. Зокрема, доставили додаткове обладнання, щоб була можливість готувати більші об'єми їжі. Хоча Леонід не приховує, все ж працювати за нових умов його бізнесу досить не просто.
– Ми не встигли оговтатись від карантину, як нас застала війна. І просвіту в цій вервечці подій немає, — сумно посміхається Леонід Безсонний. Але зауважує, що погодили рішення тримати обраний курс, поки це вдається. До того ж, у заклад приходять допомагати небайдужі переселенці, які працюють на волонтерській основі.
Але рахунки за комунальні платежі внесли свої корективи в, здавалось, налагоджений процес.
– Справа в тому, що для підприємців окремий тариф на світло та газ, більший, ніж у побутових користувачів. У рази, більший. Якихось пільг чи знижок для волонтерів також не існує. Крім цього, волонтерство вимагає багато рухатись містом, збільшились витрати на пальне. Тож негайно зібрали нараду в закладі й вирішували, як бути далі, — розповідає Леонід.
Утім, поки питання з фінансуванням залишається відкритим. А для оплати комунальних послуг, харчових продуктів та витратних матеріалів (пакування, миючі засоби, паливо) створили «банку накопичень» у monobank. Переказувати гроші просять усіх, хто хоче допомогти.
Тож наразі заклад тимчасово призупинив харчування переселенців та приготування обідів для добровольців й захисників. Леонід не приховує, це болюче рішення, але його довелось ухвалити. Та впевнено додає: з дня на день вдасться назбирати поставлену мету в 100 000 гривень.
– Чи міг би я просто облишити волонтерство й вести лише бізнес? Поки ще зарано про це говорити. Війна ще триває, наша допомога потрібна, а отже потрібно її надавати й далі, — зазначає Леонід.
