7 грудня у Дрогобицькому культурно-освітньому центрі імені Івана Франка відзначили Всесвітній День української хустки. На «Таємницях повою української хустини» не лише розповіли про значення та важливість української хустини в обрядових та побутових моментах життя, а й провели майстер-клас з пов’язання хустки. Також поринули в давнину, згадуючи популярні в минулому та вже напівзабуті різдвяні українські страви.
Хусткувальниця Оксана Рудавська організувала для глядачів розповідь-подорож до тих часів, коли українська хустка могла багато що розповісти про її власницю. Коли кольори, орнаменти, спосіб пов’язання могли пояснити не лише про походження молодиці чи жінки, а й про її соціальний стан.
Оксана Рудавська досліджує традиції, пов’язані з українською хусткою та вивчає хусткування з 2015 року. Долучившись до різних творчих проєктів, відвідала різні міста та регіони України. Й розпочала свій невеликий проєкт з дослідження хустки. Займаючись вивченням хусток та головних уборів має у своїй невеликій колекції близько десяти автентичних унікальних хустин, а також давні перемітки і очіпки.
Вона залучила глядачок, як моделей у майстер-класі з хусткування. Пов’язуючи хустки, Оксана Рудавська пояснювала техніку та те, до якої території належала та чи інша хустка, вміло відмічала, що колір личить її моделям. Зазначила, що сьогодні чимало дизайнерів активно використовують у своїх колекціях хустину, як елемент важливого декору та доповнення до цілісності образу.
– Історія мого захоплення українською хусткою почалось зі зустрічі з моєю подругою, поетесою, хусткувальницею Вірою Олеш, яка завжди була колоритно захусткованою, а також із волонтерських творчих поїздок на Схід України, де дуже хотілося родинно об’єднати людей довкола спільної історії та народних традицій.
Коли цікавишся певною темою, робиш якусь справу, то події, що сприяють твоєму зростанню, нанизуються одна на одну, мов намистини. Але головне не лише сама річ, а її історія, її значення, розумієте?
І от такий формат показує, що минуле, це не щось далеке від нас, музейне, а це – історії, це живі люди, їхній гумор і звичаї. Й так ти стаєш ніби дотичним до того, що відбувалось, – розповідає хусткувальниця Оксана Рудавська.
Також дрогобичанка розповіла про хустки та їхнє значення раніше.
– Правдиво-українська хустина, це – вишита власноруч. Як от яворівська хустка. Спочатку хустини вишивали геометричним орнаментом, а вже потім, у 18-19 столітті, почали вводити квіткові орнаменти, вишиваючи гладдю сині, червоні, зелені квіти, листя й таким чином оздоблювати хустку. Наприклад, якщо у дівчини було багато вишитих хусток, це свідчило про її працьовитість та заможність.
Але раніше були популярні й мануфактурні хустки, привезені з інших країн. Ви поставили мені питання про те, що означали узори чи символи на хустках.
Загалом про хустку можна розповідати багато цікавих речей. І не лише про неї, у деяких регіонах України були популярні очіпки, які вдягали під хустку й так додавали образу ошатності. Також були популярні й перемітки – тканинні відрізи довжиною у 4-6 метрів, які також виконували роль головного убору. З перемітками є досить цікава традиція, вважалось, що як жінки стануть навколо церкви, тримаючись за кінці переміток, та разом почнуть молитись, вони можуть «намолити» дощ, якщо тривала довго посуха. Знову ж таки, повертаємось до людських історій і традицій, які пов’язані з хустками й не лише, – говорить Оксана Рудавська.
Також, в очікуванні Різдва, на святі розповіли гостям про давні народні традиції серед яких згадали страви когут та борщ з пшоном. Старовинними рецептами приготування святвечірніх та різдвяних страв поділилась Анна Савицька. Вона ж відзначила господинь, які допомогли зібрати давні рецепти, що так смакували прадідусям та прабабусям.
Атмосферу свята доповнили юні бандуристи, учні Дрогобицької дитячої музичної школи № 1 та Дрогобицької дитячої музичної школи № 2, які майстерно виконали ліричні композиції. Ведуча заходу Зоряна Знак вміло тримала увагу залу і створила в ньому затишну та теплу атмосферу.
