Майже всі людські поселення розташовані біля води. Дрогобич – не виняток. Через місто тече невелика річка Побук (або як її ще називають – Серет). Ймовірно, колись вона слугувала головною водною артерією. Однак наразі ситуація змінилася і справи в Побука не дуже.

Річка вже давно стала наполовину каналізаційним колектором, в неї скидають сміття – і люди намагаються триматись від неї подалі. Дехто пропонує закрити її під землю, як Полтву у Львові, аби вона не мозолила очі.

Так, звісно, бути не повинно. Перетворення річок в каналізацію – велика помилка містобудування ХІХ і ХХ століть, яку вже визнали і переусвідомили. Давно доведено, що відкрита вода у місті – це завжди плюс, і у багатьох містах вже багато років реалізовують спеціальні програми очищення міських річок і повернення їх до природного стану. Навіть у Львові задумались про відновлення Полтви – декоративне, бо зробити це в повній мірі вже неможливо без повного перепланування всієї міської каналізації.

Дрогобичу пощастило більше – на Побуці не базується вся міська каналізація, більшість стоків ідуть з приватного сектору і сама річка, за винятком невеликої ділянки на перехресті Бориславської і Каменярської, лишається наземною.

Тому реновація річки цілком імовірна. Аби зрозуміти, наскільки це допомогло б оживити місто, розглянемо приклади з-за кордону

Ось потічок Айлем в місті Крайстчерч у Новій Зеландії. За розмірами він майже ідентичний Побуку.

Секрет якісного облаштування простору біля річок в містах дуже простий – газон і лавочки. Все. Територія кардинально змінюється і стає точкою притягання для людей.

Біля річки живе багато качок. Тут будинок біля потічка – велика перевага, а не головний біль, як в нас.

Зверніть увагу на укріплення берегів. У Дрогобичі деякі відрізки Побуку пролягають суцільними бетонними жолобами – частину їх встановили в кінці нульових, аби запобігти повеням. Однак, як це часто буває, хотіли як краще, а вийшло як завжди.

Насправді закриття річки в бетонний жолоб тільки збільшує ймовірність паводку нижче по течії, бо ґрунт не поглинає воду. Дослідження показують, що демонтаж дренажів і грамотне повернення річки в природне русло зменшує інтенсивність паводка на 10-15%. Реновацію Побуку необхідно розпочати якраз з демонтажу бетонних жолобів і відновлення природної течії, як роблять у багатьох розвинутих країнах.

У Новій Зеландії знають, як робити правильно, тому суцільних бетонних колекторів тут немає. Зверніть увагу на пологий рельєф – русло річки дещо поглиблене, аби дати воді куди подітися у випадку паводку. Однак зроблено це плавно, аби залишити підхід до води та збільшити площу потенційного розливу.

Ось цей же потічок в центрі. Схоже до оцього місце цілком могло б з’явитися на Бориславській, де зараз будуть новий центр адміністративних послуг, якби Побук очистили і витягли з колектору.

Далі Ейлам зливається з іншим потічком і утворює річку Ейвон. Вона вже значно більша за Побук і її доцільно порівнювати швидше з Тисменицею.

По річці влаштовують сплави на байдарках. Якщо привести до ладу русло Тисмениці, це цілком можливо і в нас – до прикладу, запустивши сплав з Борислава до Дрогобича. Тільки уявіть, який поштовх це би дало туризму і наскільки збільшило б привабливість міст.

На шляху до реалізації наразі стоїть одна-єдина проблема – помиї. Ніхто не буде відпочивати на березі каналізаційного колектора

Для вирішення цієї проблеми потрібна централізована програма забезпечення районів, які зливають відходи в річку, каналізацією. В липні 2019 року у міськраді заявили про схожі наміри і навіть, видається, почали щось робити, однак особливих зрушень наразі не помітно. Також у ратуші не забули звинуватити у забрудненні річки самих дрогобичан, стверджуючи, що люди "самостійно, власними діями забруднюють водойму, викидаючи у річку побутові відходи, а також виводячи у них системи каналізування".

Частково це дійсно так, однак варто пам’ятати, що саме теперішній поганий стан річки в першу чергу стимулює таке до неї ставлення. Це називають "Теорією розбитих вікон" – якщо люди бачать, що у річці багато сміття, вони з більшою ймовірністю будуть забруднювати її і надалі. Саме тому потрібно починати з інфраструктурних змін, вже в процесі долучаючи якісну комунікаційну роботу з населенням. Покладатися на те, що люди самі переосмислять своє ставлення до річки, недоцільно – для роботи з громадою і існує влада.

Так, реновація річки – це дорого і довго, однак саме тому концепцію варто утвердити і реалізовувати вже зараз, а не лобіювати закриття Побуку іще більше в бетон.

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися