Дрогобицька солеварня — найстаріше підприємство з видобутку солі в Україні. Воно безперервно діє вже понад шість століть. До того ж, Дрогобицька солеварня — єдина в Європі, де сіль виварюють із соляної ропи.
Зараз вона перебуває у державній власності. Проте, у вересні Фонд державного майна України включив Дрогобицьку солеварню у перелік об’єктів, які підлягають приватизації. У листопаді планують провести аукціон із продажу солеварні. Стартова ціна — 57 мільйонів 600 тисяч гривень. Торги проведуть на платформі “Прозорро Продажі”.
Можливість продажу солеварні породила величезну кількість дискусій у Дрогобицькій громаді. Хтось вважає, що приватизація піде на користь підприємству, хтось — навпаки.
Редакція Дрогобич.City пропонує різні думки з цього, важливого для міста питання.
Хто повідомляє: “Медіа Дрогобиччина”, “Суспільне Львів”, “Твоє місто”, власна інформація Дрогобич.City.
Чи були спроби приватизації Дрогобицької солеварні раніше?
Так, були:
-
солеварню внесли до переліку підприємств, що підлягають приватизації, у 2015-2017 роках, згідно з постановою Кабінету Міністрів України №271 від 12 травня 2015 року;
-
її виставляли на приватизацію у 2019 році, згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1101-р від 25 листопада 2019 року (тоді ж солеварня перейшла до Фонду державно майна України).
Що думає про приватизацію директор заводу Олег Петренко?
Директор підприємства пояснює, що, виставляючи Дрогобицьку солеварню на торги, у договорі обов’язково буде прописано, що має бути збережено виробництво та всі дев'ять пам’яток архітектури місцевого значення, які є на території підприємства. Про це його запевнили у Фонді держмайна.
“Наше підприємство має потенціал для розвитку, однак воно у державній власності — і це найскладніше, тому що податок більший. 80% прибутку ми віддаємо державі й на розвиток нічого не залишається. Комунальна чи приватна власності зменшують ці обмеження й кошти можна буде використовувати на розвиток підприємства”.
Олег Петренко, директор Дрогобицької солеварні
Олег Петренко додає, що закон дозволяє виділяти кошти з місцевого бюджету на розвиток державних підприємств через різноманітні програми. Однак, Дрогобич не створив жодної такої для підтримки солеварні.
“Зараз громада, як повноцінний учасник аукціону, отримає можливість придбати солеварню у комунальну власність. Якщо ж на торги ніхто не подасться й аукціон не відбудеться двічі, тоді Дрогобич зможе придбати завод по вартості експертної оцінки”.
Які думки у міського голови Тараса Кучми?
Мер Дрогобича виступає за передачу Дрогобицької солеварні у комунальну власність, бо це “душа Дрогобича”.
“Ми все зробимо, щоб Дрогобицький солевиварювальний завод був комунальним підприємством. Жоден дрогобичанин не погодиться з тим, щоб солеварня перейшла в приватні руки. Тим паче у нас є інвестори з Канади, Австралії, Сполучених Штатів Америки, які готові відновити солеварню, але тільки у формі комунальної власності”.
Міський голова Тарас Кучма
Про що петиція дрогобичанки Ірини Копилової?
18 жовтня Ірина Копилова зареєструвала петицію щодо передачі Дрогобицької солеварні у комунальну власність громади Дрогобича.
Авторка наголошує: “Дрогобицький солевиварювальний завод має перебувати на балансі міста. Коли солеварня перейде у приватну власність, ми не знаємо куди підуть кошти, чи буде дозволено проводити екскурсії, чи не зміняться умови праці та якість солі тощо”.
Ірина Копилова, авторка петиції
Що думає про приватизацію солеварні начальник регіонального відділення Фонду держмайна Микола Іщук?
“Умовою продажу Дрогобицької солеварні є збереження унікального виробництва, оскільки це є історико-культурна спадщина місцевого значення. Це береження буде вигідним і для інвестора, і для місцевого самоврядування. Інвестор однозначно робитиме туристичний складник для прибутку свого підприємства, бо кількість ропи, яку можна видобувати, невисока”.
Микола Іщук, начальник регіонального відділення Фонду держмайна
Які думки про майбутнє солеварні у керівниці ТІЦу Ірини Шимушовської?
Ірина наголошує, що Дрогобицька солеварня є місцем сили, культури, традицій та історичного розвитку Дрогобича. Вся туристична айдентика міста пов’язана із сіллю.
Ірина Шимушовська, керівниця ТІЦу
“У якій власності не була б солеварня, важливо зберегти технологію виробництва, адже в Україні більше таких підприємств не збереглося. На сьогодні підприємство потребує розвитку і грошових вкладень. Ми за те, щоб передати завод у комунальну власність. Важливо, що при прийнятті цього рішення, потрібно думати насамперед про інтереси солеварні”.
Ірина додає, що Дрогобицька солеварня входить у трійку найвідвідуваніших об'єктів Дрогобича.
Що думає про приватизацію історик Назарій Юрчишин?
Автор книги-брошури про Дрогобицьку солеварню коментує:
“Перлина Дрогобича в жахливому стані і тримається завдяки самовідданій праці робітників. Вона потребує негайної реконструкції. Якщо Дрогобич має кошти, щоб відновити солеварню, то нехай завод буде на балансі міста. Те саме з приватизацією: якщо знайдеться інвестор, який вкладе кошти й відновить солеварню, то що поганого в тому, щоб завод був у його власності? Вважаю, не стільки важливо, хто є формальним власником Дрогобицької солеварні, скільки — чи вона буде в гідному стані й чи продовжуватиме функціонувати виробництво”.
Дрогобицький історик Назарій Юрчишин
