“Коли не стало Тараса, мені не було коли погорювати”, — зізнається Наталя Бобанич. Її чоловік, уродженець Трускавця, Герой України Тарас Бобанич “Хаммер”, загинув у бою на Харківщині у квітні 2022 року, і вона одразу з батьками захисника взялася за збереження його пам'яті.
Наталя вважає, що пам'ять повинна бути “живим організмом”, і це видно з того, що вона робить: від перейменування вулиць до зйомок документального фільму. Ця місія вшанування — її спосіб зберегти присутність чоловіка: “Тараса не зменшилося ні в моєму серці, ні в моїх думках”.
Дружина Героя України Наталя Бобанич розповіла їхню історію та поділилася, як зберігає пам'ять про чоловіка для наступних поколінь.
“Львів — мій дім, тут є Тарас”
Наталя познайомилася з Тарасом у 2009 році у Львові. Обоє були студентами. Вона вивчала філологію у Дрогобичі, він — право у Львівському державному університеті внутрішніх справ.
“Нас познайомили його брат і моя подруга, які тоді зустрічалися. І ми відразу почали зустрічатися з Тарасиком. Їздили один до одного: він до мене в Дрогобич, я до нього до Львова”, — пригадує Наталя.
Під час нашої розмови вона ніжно називає чоловіка “Тарасиком”. Каже, він був харизматичним і багатогранним: начитаний, грав на гітарі, ходив на бойові мистецтва, любив тварин, проводив заняття для молоді.
У 2011 році після закінчення навчання Наталя переїхала за Тарасом до Львова. “Спершу місто було заважке для мене, але зараз Львів — це мій дім, це моя душа, — ділиться жінка. — Тут є Тарас. Тому що Тараса не зменшилося ні в моєму серці, ні в моїх думках, ні в нашому домі. Там, де ми хотіли прожити ціле наше життя”.
Тарас і Наталя познайомилися у студентські роки
“Коли він приїжджав, більшість часу ми сиділи вдома”
Наталя Бобанич розповідає, що Тараса часто не було вдома. Після закінчення навчання в університеті він працював правником у 2011-2015 роках. Був членом партії “Правий сектор”, а згодом керівником Львівського обласного осередку партії. Брав активну участь у Революції гідності.
З 2014 року став на захист України — був командиром 2-го запасного батальйону Добровольчого українського корпусу “Правий сектор”. Брав участь у бойових діях на Донбасі. У 2015 році був одним із координаторів акції “Громадянська блокада Криму”. До того ж Тарас проводив військово-патріотичні вишколи для молоді.
У 2013 році Тарас Бобанич долучився до "Правого сектору"
Позивний “Хаммер” (від слова “молоток”) у нього з’явився ще до 2014 року й закріпився під час Революції гідності.
“Коли він приїжджав, більшість часу ми сиділи вдома. Бувало, що навіть не вилазили цілий день з хати. Один фільм змінювався другим. Потім читали книгу: кожен свою. Ще ми дуже любили театр, — ділиться дружина “Хаммера”. — Якщо не вдома, то ми їздили до батьків — це був такий ритуал. Для Тараса це було важливо”.
У 2020 році Тарас і Наталя одружилися
“Сонце, я йду на війну”
“23 лютого 2022 року ми знали, що вночі буде вторгнення. Чекали, обоє майже не спали, дрімали. Коли почалися перші вибухи, Тарасові зразу повідомили. Він уже не спав, зібрався і пішов. Я ще трохи подрімала, поки у Львові не почалася тривога”, — пригадує жінка.
Зі штабу Тарас повернувся пізно вночі зі словами: “Сонце, я йду на війну”.
“Я заплакала. У нас була домовленість: поки ми не матимемо дітей, він на війну не піде, — зізнається Наталя. — Було передчуття, що Тарас не повернеться. І в мене, і в нього, але він мені цього не сказав, розповів побратимам”.
У подружжя була домовленість: Тарас не піде на війну, поки в них не буде дітей
Згадує, як за тиждень до цього вона прасувала чоловіку футболки. Їх було багато, і жінка запропонувала половину викинути, а іншу залишити. Прасуючи, зауважила, що одна з футболок старенька і її вартувало б позбутися. На що Тарас відповів: “Ні-ні, оце залишимо. Як мене не стане, покладеш мені її зі мною”.
“Він відчував це і нічого не сказав. Пізніше його хлопці розповіли, що Тарас залишив мені послання у формі наказів їм: “Скажеш Наталі, щоб вона зробила те і те!””, — коментує жінка.
У Наталі було передчуття, що Тарас не повернеться
“Телефонувала на поле бою: чула його уривками, а він мене не чув”
25 лютого 2022 року Тарас Бобанич пішов на фронт боронити Україну. Звільнивши від окупантів території на Київщині та Чернігівщині, він з підрозділом вирушив на Харківщину.
“Мені було за щастя, коли він міг подзвонити чи надіслати голосове: “Сонце, в мене все добре, є робота”, — наголошує дружина “Хаммера”. — На Харківщині зв'язок вже обірвався. Зранку 7 квітня Тарас записав голосове і я добу не мала з ним зв'язку. 8 квітня близько восьмої ранку чоловік надіслав мені голосове. Перед десятою я зателефонувала йому на поле бою. Чула його уривками, а він мене не чув. Близько одинадцятої Тараса не стало. Про це повідомили телефоном того ж дня”.
Прикриваючи собою відхід побратимів, Тарас Бобанич загинув у бою біля села Вірнопілля на Харківщині. Поховали захисника на Личаківському цвинтарі у Львові.
Місце, де загинув "Хаммер"
“Я разом з батьками Тараса взялася за збереження його пам’яті”
“Коли не стало Тараса, мені не було коли погорювати. Він не дав мені жодного дня спокою. Може, це і добре. Після смерті чоловіка я разом з батьками Тараса взялася за збереження його пам'яті. Поки я жива, поки живі його батьки, хочу максимально зробити так, щоби пам'ять про Тараса залишалася в поколіннях”, — акцентує Наталя Бобанич.
Знаковим для родини стало те, що 24 серпня 2022 року захисника посмертно відзначили званням Героя України та орденом “Золота Зірка”.
Серед перших проєктів вшанування пам'яті “Хаммера” — перейменування вулиці Короленка у Львові на Тараса Бобанича. Як каже дружина, наполягали саме на цій вулиці, адже її чоловік був ініціатором створення на ній Будинку воїна — центру ветеранів.
Перейменування вулиці Короленка на Тараса Бобанича
Пам’ять про “Хаммера” у Стрию
Дитинство і юність Тараса Бобанич пройшли у Стрию, і пам’ять про нього живе у цьому місті. Так, у вересні 2022 року Стрийській школі №9 присвоїли ім’я Героя України Тараса Бобанича й на фасаді навчального закладу встановили йому пам’ятну таблицю. 6 грудня того ж року у місті відкрили алею імені Героя Тараса Бобанича “Хаммера”.
Восени 2024 року у Стрию з'явився мурал на фасаді Стрийської школи мистецтв, присвячений “Хаммеру”. У юності Тарас навчався у ній гри на гітарі. Наталя каже, що спершу мурал планували створити на іншому місці, однак обрали цю локацію.
“Тарас був постійно з гітарою. Одна була вдома, друга в батьків, третя — на ротаціях, — розповідає жінка. — Чоловік якось сказав: “Закінчиться війна і я буду бас-гітаристом””.
Мурал на фасаді Стрийської школи мистецтв, присвячений “Хаммеру”
Пам’ять, що живе
Меморіальні таблиці на честь Героя України Тараса Бобанича “Хаммера” відкрили: у Полтаві, на фасаді Львівського державного університету внутрішніх справ і в Інституті права Університету внутрішніх справ.
Також на честь Героя перейменували вулиці в Харкові, Яготині та інших містах і селищах на Київщині та Харківщині.
На Черкащині в межах 27-х вшанувань героїв Холодного Яру відкрили меморіал козакам-добровольцям, які загинули в російсько-українській війні. Серед вшанованих — воїн Тарас Бобанич.
Про “Хаммера” згадують у книзі про козаків-добровольців, які загинули у 2022 році, “Побратима мого зачепила куля вражая”.
Щороку в Україні проходить благодійний музичний фестиваль “ХаммерTime”, присвячений Тарасу Бобаничу, а також військово-патріотичний вишкіл імені Тараса Бобанича — Друга “Хаммера”.
На честь “Хаммера” назвали 2-й окремий стрілецький батальйон імені Тараса Бобанича “Хаммера”, що входить до складу 67-ї окремої механізованої бригади (67 ОМБр) ЗСУ.
За збереження пам'яті "Хаммера" Наталя Бобанич взялася разом із батьками чоловіка
Фільм про багатогранного Тараса Бобанича
Одним із наймасштабніших і найглибших проєктів вшанування полеглого захисника є документальний фільм “Тарас Бобанич “Хаммер” — присутній!”. Автор ідеї і продюсер — друг Тараса Михайло Ухман. Роботу над стрічкою почали у 2023 році й тривала вона півтора року.
До проєкту долучилася і дружина захисника Наталя Бобанич. Вона ділилася розповідями про чоловіка і надала фото- та відеоматеріали з ним, які мала. Разом з Михайлом Ухманом Наталя склала список людей, які будуть присутніми у фільмі.
Михайло Ухман і Тарас Бобанич
“Викликом стало те, що багато побратимів і посестер Тараса загинули й фільму не вистачало матеріалів саме з передової”, — зізнається жінка і додає, що хоча їй повернули телефон чоловіка, але розкодувати його вона не змогла.
У кінострічці показали різні періоди життя Тараса Бобанича як у тилу, так і на війні. Все це супроводжується розповідями рідних і друзів. Наталя відзначає: “Хотіла, щоб українці цим фільмом побачили, який Тарас був різний. Вдома він був моїм Тарасом. З друзями — їхнім Тарасом. З родичами — іншим Тарасом. Мій чоловік був настільки багатогранним. Мені важливо дізнаватися, як друзі розповідають про нього”.
Покази документального фільму “Тарас Бобанич “Хаммер” — присутній!” вже відбулися в кінотеатрах України. Стрічки ще немає в загальному доступі. Наразі тривають закриті покази для школярів по всій країні.
Майбутнє пам’яті
“Хочу, щоб у кожному великому місті України була вулиця імені Героя Тараса Бобанича “Хаммера””, — каже дружина “Хаммера”.
У планах — перейменування вулиць у Полтаві, Києві та Трускавці, де народився Тарас. В останньому встановлять й меморіальну дошку. Наступного року Наталя планує висадку дерев у Левандівському парку Львова на честь добровольців.
Серед проєктів також створення муралу, присвяченого “Хаммеру”, біля Львівського національного університету ім. І. Франка. Робота над ним триває з 2022 року. Спершу не було мураліста, який би взявся за це, а у 2023 році Львівська міська рада відповіла, що проєкт не на часі.
“Обовʼязково має бути книжка про Тараса. Її обіцяв після війни написати письменник і видавець Дмитро Савченко, — ділиться Наталя. — Також хочу сама написати про Тараса казку для дітей і комікс для дорослих. Роботу над казкою вже почала”.
Наталя хоче, щоб у кожному великому місті України була вулиця Тараса Бобанича “Хаммера”
Будьте з Дрогобич.Сity у соцмережах
💙 Telegram — ще більше новин;
💛 Facebook — креативи та обговорення;
❤️ Instagram — відео та цитати.
