18 травня відзначають Міжнародний день музеїв. До цього свята музейні працівники Дрогобиччини розповіли про свій шлях у цій сфері. Поділилися зворушливими моментами роботи, улюбленими експонатами й цікавими спогадами з експедицій, а ще — курйозними історіями.
Марія Русин
Головний зберігач фондів музею “Дрогобиччина”
— У музеї працюю шість років. Потрапити сюди — було швидше випадковістю. Під час захисту дисертації у 2018 році мене скерувала в цьому напрямку викладачка університету. Наступного після захисту дня я вже була у музеї й готувалася до роботи наукової працівниці історичного відділу.
До захисту я повністю була занурена у наукову роботу і зосереджена на навчанні. Не уявляла, де конкретно працюватиму. Проте точно знала, що розвиватимуся за фахом.
Спочатку я працювала рік у відділі історії. Найцікавіше було спостерігати за емоціями учнів 5-7 класів — їхнє “вау” від археологічних знахідок періоду палеоліту: рештки мамонтів, викопного коня, шаблезубого тигра, печерного ведмедя, знаряддя праці з обсидіану тощо.
Найбільшим здивуванням було те, що у фондах музею “Дрогобиччина” є шикарна колекція нумізматики, зокрема і римські монети. Це була тема мого першого наукового дослідження у музеї.
Любов Васильків
Старша наукова працівниця музею “Дрогобиччина”
— Робота, якою я займалась і займаюсь у музеї, — цікава. Особливо імпонували експедиції Бойківщиною, які ми споряджали у пошуках експонатів. Пошукова робота була надзвичайно захопливою: їздили на 3-4 дні, жили у наметах, спілкувалися з місцевими людьми.
Під час однієї такої експедиції мене хотіли видати заміж. Так, в одному із сіл на Турківщини мені господиня показувала свою хату, яку побудували для невістки, купу полотна і придане. Але нареченого так і не показали.
Цікавий експонат я побачила в експедиції у селі Довге-Гірське — пасник. Уявляла, що та річ має бути пов’язана із приготуванням паски, а виявилося, що пасник – це те, в чому несли її освячувати. У кошиках ще тоді не святили, а носили в обрусі. Ми також купили кілька таких спеціальних обрусів для освячення паски.
Був випадок, коли ми в експедиції мали можливість купити велику старовинну вовняну хустку, яку жінки носили як верхній одяг. На жаль, нам не вистачило коштів на неї. Ми часто й свої кошти вкладали. Але тієї хустки не змогли придбати. І мені дуже шкода по нині.
Зараз ще проводжу різні майстеркласи, щоб передати народні традиції. Для того, щоб провести будь-яку майстерку, мушу сама підготуватися, а тоді навчати дітей чи дорослих. І це кропітка праця.
Назарій Юрчишин
Зберігач фондів першої категорії Державного історико-культурного заповідника “Нагуєвичі”
— У музейну справу потрапив випадково. Коли завершував магістратуру на історичному факультеті Дрогобицького педуніверситету, дізнався, що є вакантна посада музейного доглядача в “Нагуєвичах”. Я вирішив спробувати. Думав, що це буде тимчасово, але ось уже понад чотири роки там працюю.
Моя робота має різні аспекти, нерідко вона не пов'язана, власне, з фондами. Я проводжу екскурсії в “Нагуєвичах”, беру участь в етнографічних і краєзнавчих експедиціях та поїздках.
Особливо цікаво працювати з дітьми, які приїжджають на екскурсії, бо вони завжди веселі, часто галасливі. Вони неодноразово плутають музеї: приходять, дивляться на портрет Івана Франка і кажуть: “Ой, який гарний Тарас Шевченко”.
В Івана Франка була досить важка доля й у нас виходить дуже “життєрадісна” екскурсія місцями, пов'язаними з біографією митця. У одному із залів музею діє постійна експозиція “Посмертна маска вічно живого”. Діти дуже люблять фотографуватися поруч з цією посмертною маскою Івана Франка, кажуть, що теж собі таку хочуть.
У музеї є скрипка початку 20 століття. Вона належала сільському музиканту зі села Котовань на Дрогобиччині. Той купив її під час нацистської окупації в німецького офіцера. З цією скрипкою чоловік грав на весіллях по селах, таким чином заробляв, щоб прогодувати свою родину. І мені особливо запам'яталося, коли його дочка продавала цей інструмент для музею. Вона тоді розплакалась і навіть поцілувала скрипку на прощання, бо це пам'ять про її батька.
Зоряна Кордуба
Завідувачка відділу історії музею “Дрогобиччина”
— Музейна діяльність — справа всього життя. У нашому відділі багато унікальних експонатів: палеонтологічна збірка, лицарські обладунки, зброя козацької доби, пам'ятки з історії Дрогобича. Експонуємо портрети відомих краян. Також цікава етнографічна збірка.
У нинішні складні часи ми також експонуємо артефакти Революції Гідності та російсько-української війни. Коли ж родичі приносили особисті речі Героїв, було так важко і страшно повірити, якою є справжня ціна свободи.
Цікавими й несподіваними є запитання від дітей під час екскурсій. Пригадую, як один хлопчик допитувався, чи є в музеї опудало чупакабри!
До Міжнародного дня музеїв я підготувала онлайн фотовікторину “Музейний ерудит”, яка цьогоріч присвячена Іванові Франку. Їй можна буде пройти на Facebook музею “Дрогобиччина”.
Будьте з Дрогобич.Сity у соцмережах:
💙 Telegram — ще більше новин;
💛 Facebook — креативи та обговорення;
❤️ Instagram — відео та цитати.
