Дрогобицька майстриня Наталія Котович створює унікальні українські прикраси з бісеру — силянки, ґердани та брошки. Її творчий шлях почався ще в дитинстві, бо мистецтво завжди було присутнє в її родині. Перший виріб із бісеру Наталія виготовила під час карантину коронавірусної хвороби COVID-19, а з початком повномасштабного вторгнення майстриня зосередилася на створенні українських бісерних прикрас.
“Творчість завжди була присутня в моїй родині”
У сучасному світі, де більшість аксесуарів створюється машинним способом, ручна робота набуває особливої цінності. Прикраси з бісеру — це не просто аксесуари, а мистецтво, що несе в собі історію, традиції та душу майстра. Однією з таких майстринь є дрогобичанка Наталія Котович, яка створює унікальні вироби, поєднуючи традиційні мотиви та сучасний дизайн.
Ще з дитинства майстриня проявляла інтерес до творчості: виготовляла браслети, плела нитяні прикраси та загалом експериментувала з різними техніками, адже творчість завжди була присутня в її родині.
Майстриня Наталія Котович
“Моя бабуся займалася в'язанням і шиттям, а мама — майстриня на всі руки. Вона не лише шиє й вишиває, а й малює. Тож я з дитинства була оточена мистецтвом”, — розповідає Наталія Котович.
Однак справжнім поштовхом до зайняття бісероплетінням для майстрині став період карантину коронавірусної хвороби COVID-19.
Брошка
“Під час самоізоляція часу було багато, а хотілося зайняти себе чимось цікавим. Так і народилася моя перша брошка у вигляді пташки. Це стало початком нового творчого шляху”, — ділиться дрогобичанка.
Ось під час повномасштабного вторгнення росії в Україну, коли попит на національні аксесуари значно зріс, Наталія ще зосередилася на створенні силянок та ґерданів. Поступово майстриня почала розширювати свої навички: освоювала нові техніки й вивчала історію традиційних українських прикрас. За фахом майстриня — вчителька трудового навчання та креслення, що надалі дало їй технічні знання та розуміння композиції, форм і кольорових поєднань.
Брошки
Майстриню найдужче захоплює процес створення ґерданів
Власної майстерні у Наталії Котович поки що немає, її прикраси народжуються у куточок на кухні біля вікна. Цей простір, хоч і невеликий, став для майстрині особливим місцем, де з’являються унікальні прикраси.
Процес створення бісерної прикраси
Кожен виріб — це результат довгого процесу, що починається з ідеї та натхнення, адже без натхнення у творчості — аж ніяк. Зазвичай майстриню Наталію надихає музика та естетичні фотографії у соціальних мережах. А ось, щоб створювати силянки та ґердани, жінка черпає натхнення з української вишивки.
“Схеми виробів шукаю в інтернеті та серед знайомих майстрині, а іноді створюю й авторські прикраси”, — розповідає дрогобичанка.
Найдужче захоплює Наталію процес створення ґерданів. Однак їй вельми до вподоби працювати з кристалами у брошках, коли можна поекспериментувати з кольорами, формами та розмірами.
Процес створення прикрас є заспокійливим, але варто чергувати роботу над виробами
“Хоч бісероплетіння є кропіткою працею та потребує чимало часу, сам процес створення прикрас є заспокійливим для мене, — ділиться Наталія. — Проте коли працюєш в умовах рутини або масового виготовлення однакових виробів, стикаєшся з творчою кризою”.
Зізнається, що під час блекаутів відклала створення брошок майже на місяць через емоційне вигорання, але підшукувала новинки, зберігала цікаві ідеї й малювала ескізи майбутніх виробів. Однак надалі Наталія вирішила чергувати роботу над брошками та українськими бісерними прикрасами, щоб ефективніше працювати, долати творчі кризи й розвиватися.
Індивідуальний підхід робить кожну прикрасу особливою
Майстриня Наталія Котович працює у вузькому колі друзів і знайомих, які цінують унікальність та майстерність. Такий індивідуальний підхід робить кожну її прикрасу особливою, адже виріб створюється з думкою про конкретну людину, її смаки та побажання. Також дрогобичанка робить прикраси на замовлення.
Брошка
“Мені надсилають уже готове фото роботи і я повторюю виріб, додаючи свої елементи. Потім беруся до трафаретів, підбору матеріалів і кольорів, які завжди узгоджую. Після цього переходжу до самої роботи: малюю контури, затоновую основу, пришиваю всі потрібні матеріали й підшиваю виворітну сторону”, — розповідає Наталія про процес створення брошок.
Зауважує, що більшість, на жаль, не завжди цінують ручну роботу.
“Часто дарую прикраси військовим та їхнім дружинам”
Ручна робота — це не лише про мистецтво, а й про добрі справи. Так дрогобицька майстриня неодноразово брала участь у благодійних заходах, спрямованих на підтримку ЗСУ.
“Доєднувалася до лотерей, ярмарків і аукціонів в Україні й за кордоном, де розігрувала й продавала вироби, — розповідає жінка. — Також дарую прикраси військовим та їхнім дружинам. Це надзвичайно приємно — бачити усмішку від подарунка”.
Силянка
Наталія Котович має чимало творчих планів, які планує реалізувати. Серед них робота зі шкірою, гончарство та створювати картини з декоративної штукатурки. Вона захоплюється талантом інших людей, які можуть творити справжні дива своїми руками, і не виключає, що колись і сама зможе спробувати ці види мистецтва.
Дарина Ширіна
Будьте з Дрогобич.Сity у соцмережах:
💙 Telegram — ще більше новин;
💛 Facebook — креативи та обговорення;
❤️ Instagram — відео та цитати.
