Вишивальник Степан Бориславський вишиває ікони та образи з 2000-х років. У його доробку понад 100 робіт, а з початку повномасштабного вторгнення майстер провів 132 персональні виставки. Таким чином він збирає кошти на ЗСУ і свої роботи жертвує церквам. Крім вишивки на біблійні мотиви, Степан вишиває й портрети відомих українських діячів.
Своє покликання Степан віднайшов у 30 років
Вишивальник Степан Бориславський народився та виріс у Модричах. У дитинстві особливо не цікавився рукоділлям, проте навчився трохи шити завдяки мамі, яка добре вишивала. Чоловік каже, що ніколи не міг подумати, що колись вишиватиме, тим паче займатиметься біблійною вишивкою.
“На жаль, у дитинстві майже не ходив до храму, через переслідування церкви радянською владою”, — зізнається Степан.
Степан почав вишивати у 30 років
Після закінчення дрогобицького вищого професійного училища №19, чоловік пішов в армію. Уже під час служби у Степана погіршилося здоров'я. Він пережив дві клінічні смерті. Після другої Степану приснилася Матір Божа, яка тримала на руках вишитий рушник. "Спробуй і ти", — промовила вона до чоловіка.
“Цей випадок спонукав задуматися над змінами у моєму житті. Сама Богородиця дала мені знак — вишивати. Тож у 30 років я почав це робити, і, головне, ходити до церкви”,— розповідає чоловік.
Від вишитих рушників до першої власної ікони
Основні техніки вишивання Степану показала матір, все решту освоював самостійно. Щоб навчитися вишивати узори, за зразок брав ті, що були на родинних рушниках і сорочках.
“Пробував вишивати рушники, сорочки й навіть скатертини та доріжки для столу. У мене виходило, але мені це не йшло. Згодом спробував вишити ікону й зрозумів, що це моє й що надалі хочу вишивати саме образи”, — каже майстер.
Степан на відкритті однієї зі своїх виставок вишитих ікон
Спершу Степан копіював родинні ікони, а також ті, які шукав на дрогобицькому базарі. Згодом почув про отця-доктора Дмитра Блажейовського, який у 1999 році у Львові відкрив Музей вишитих ікон. Дізнавшись більше про його роботи, Степан не лише зацікавився, а й деякий час наслідував їх.
“Пізніше порадився зі своїми приятелями з Дрогобицької станиці Братства ОУН-УПА й зрозумів, що мені потрібно вишивати щось своє, а не наслідувати когось”, — коментує вишивальник.
І першою роботою стала “Тайна вечеря”, яку Степан вишивав щодня протягом року.
Над вишивкою Степан працює по 12 годин на день
Здебільшого чоловік вишиває ікони Ісуса Христа та Богородиці, рідше зображує апостолів. На вишивку йде понад 12 годин на день.
Перед тим як сісти за роботу, Степан молиться й по закінченні праці також. Коли робота йде важко, чоловік робить невеличку перерву, щоб відволіктися, а потім повертається назад.
“Найкраще мені вишивати під вечір. Адже тоді бачу результат роботи за день”, — зазначає чоловік і додає, що працює без наперстка.
Вишивальник працює по 12 годин на день
У доробку Степана є понад 100 робіт. Їх він не продає, переважно дарує друзям і жертвує церквам. Останньою роботою, яку майстер подарував львівському храму, стала ікона Божої Матері “Годувальниці”.
Найбільшою роботою майстра є “Хресна дорога”. Її він вишивав сім років.
Вишивка — не лише жіноча справа
Степан Бориславський розповідає, що на його роботи реагували по-різному: хтось сміявся, а дехто відмовляв займатися цією справою. Мовляв, вишивальництво — це для жінок.
“У таких випадках казав, що це не тільки жіноча справа, а й чоловіча. Тому що це є робота, а робота не ділиться ні на жіночу, ні на чоловічу”, — пояснює майстер.
Ще Степан вишиває портрети відомих українців
Крім ікон, чоловік вишиває портрети відомих українців. У доробку є зображення Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Степана Бандери, Євгена Коновальця, Богдана Хмельницького, Івана Мазепи. На таку вишивку йде чотири-шість місяців.
Зауважує, в планах ще багато портретів, але першочерговою є вишивка ікон.
“Мені не доводилося вчити вишивати інших, однак я би хотів спробувати навчити цієї майстерності. Та й можна було б так передати свої знання”, — ділиться Степан.
Майстер провів 132 персональні виставки біблійної вишивки на підтримку ЗСУ
У 1998 році Степан Бориславський вступив у Дрогобицьку станицю Братства ОУН-УПА. Каже, що з дитинства хотів бути військовим. Через проблеми зі здоров'ям, він покинув службу в армії. Проте знайшов спільноту однодумців саме у братстві.
“Приятелі мене підтримують і надихають на роботу. Тим паче я з ними часто раджуся, що наступне вишивати”, — каже майстер.
Степану спало на думку зробити персональну виставку вишитих робіт. З поміччю однодумців з братства відбулася перша виставка у Єпархіальному музеї Трускавця. Затим свої роботи майстер пожертвував до місцевих храмів.
Степан Бориславський має каталог зі своїми роботами
З початку повномасштабного вторгнення, щоб підтримати ЗСУ, Степан презентував свої вишиті ікони на багатьох виставках у храмах не лише Дрогобицького району, а й Львівської області. Зокрема, у Львові, Дрогобичі, Трускавці, Бориславі, Самборі та інших. А ще роботи Степана презентували на виставках у Словаччині та Польщі.
“Кожна виставка мене неабияк надихає та дає наснаги працювати далі, бо люди сприймають мої роботи із захопленням. Та й частину зібраних коштів скеровую на нашу армію”, — коментує вишивальник і додає, що найемоційніше відгукуються про “Хресну дорогу”.
Виставки організовує разом зі своєю командою — так Степан називає своїх приятелів і волонтерів від Дрогобицької станиці Братства ОУН-УПА.
Найбільшою роботою є “Хресна дорога”
“Плануємо з Львівським академічним обласним музично-драматичним театром ім. Ю. Дрогобича, який незабаром показуватиме п'єси у турі Європою, робити виставки вишитих робіт Степана Бориславського. Щоб спільно збирати кошти для ЗСУ”, — коментує Тарас Метик, голова Дрогобицької станиці братства ветеранів національно-визвольних змагань.
Тарас додає, що вони збираються висувати Степана Бориславського на рекорд Гіннеса щодо кількості проведених персональних виставок. Після 24 лютого 2022 року він провів аж 132 виставки вишитих ікон.
Будьте з Дрогобич.Сity у соцмережах:
💙 Telegram — ще більше новин;
💛 Facebook — креативи та обговорення;
❤️ Instagram — відео та цитати.
