Восени 2023 року голова батьківського комітету 2-В класу Іванна Балко зініціювала проєкт “Моя Україна — вся вмита сльозами, усе тіло у ранах…” у рамках “Кола доброти” для військових, які потребують протезів. Проєкт реалізовувався у два етапи — фотосесія учениці із захисниками та зйомки відеокліпу дітей з воїнами. Завдяки цьому проєкту 37 військовослужбовців отримують протезування у Сполучених Штатах Америки.
Саму ж акцію “Коло доброти” розпочали батьківський комітет та учні 2-В класу Дрогобицького ліцею №4 ім. Лесі Українки спільно з навчальним закладом у 2023 році. Діти відвідують військових у госпіталях, які проходять реабілітацію після важких травм, що отримали на фронті, а також — приносять подарунки. До того ж учні розписують гільзи та збирають кошти на дрони захисникам.
Коли зрозуміли, що допомогти реально — організували проєкт
З початком повномасштабного вторгнення мати трьох дітей, голова батьківського комітету Іванна Балко волонтерила в реабілітаційному центрі, де розміщували внутрішньо переміщених осіб. Згодом у госпіталі почали розміщуватися перші військові з ампутаціями кінцівок.
Також прибувало дедалі більше людей, яким нікуди було повертатися. На базі міжнародної аудиторської компанії, де працює Іванна, був складений меморандум співпраці з центром “Оранта”. Як зазначає жінка, це була своєрідна програма допомоги постраждалим. Насамперед внутрішньо переміщені особи могли виїхати за кордон, щоб там соціалізуватися та знайти собі роботу.
У перші місяці повномасштабного вторгнення до “Оранти” приїхала сім'я Данила Сівакова із Маріуполя, а сам захисник прибув із пораненнями. Ознайомившись з історією воїна, Іванна Балко звернулася до міжнародних партнерів своєї компанії за підтримкою, а саме протезуванням.
Ліворуч - захисник Данило Сіваков, праворуч - Богдан Білінський
“Данило — першопроходець проєкту. Він перший, кому допомогли з протезуванням у США, — розповідає жінка. — Тож тоді я зрозуміла до яких проєктів звертатися за допомогою та основні принципи роботи”.
Тож восени 2023 року Іванна ініціювала проєкт “Моя Україна — вся вмита сльозами, усе тіло у ранах…”. Однак самотужки жінка не могла його реалізувати, тому звернулася за підтримкою до батьківського комітету 2-В класу та директорки ліцею №4 Наталії Гук.
На зустрічі батьки з адміністрацією закладу обговорили що і як саме можна зробити, щоб залучити закордонних партнерів допомогти військовим із протезуванням. Утім, Іванна одразу уявляла, що їхня робота була складатися з двох частин.
Вірш вразив більше, ніж самі фото на бігбордах
Першим етапом проєкту “Моя Україна — вся вмита сльозами, усе тіло у ранах…” була фотосесія учениці Кароліни Наумяк із військовими, що тривала у листопаді.
Критеріїв відбору не було. Захисникам у госпіталі розповіли, що є можливість знятися у фотосесії. Хто з воїнів мав час долучитися, той і брав участь у фотосесії. І з учнями так само — суто Кароліну не обирали.
“Дівчинка вміє співати й любить камеру. Тим паче гарно тримається у кадрі, чуттєво передає емоції, — каже Іванна. — Загалом Кароліна дуже творча”.
Кароліна Наумяк зі захисником
Коли фотосесія закінчилася, потрібен був вірш, щоб від нього відштовхуватися. Голова батьківського комітету 2-В звернулася до директорки Наталії Гук і розповідала, що саме потрібно написати, і також показала фотографії. Під ці фото Наталія спеціально написала поезію.
Як зауважує Іванна, напевно, вірш вразив усіх більше, аніж самі фото.
Захисник фотографується біля бігборду, на якому є вірш Наталії Гук
Наступним кроком був пошук власників бігбордів, щоб на них розмістити фотографії з поезією. Як виявилося, шукати довго не довелося.
“Ми розповідали про проєкт як про соціальну рекламу. Що важливо не забувати, якою ціною дається перемога, — каже жінка. — Що мене здивувало, так те, що власники йшли на зустріч та радо відгукувалися”.
За підтримки Міністерства ветеранів України, упродовж 2024 року до грудня по всій Україні висітимуть бігборди з фотографіями. Кожного місяця фотографії на бігбордах змінюються.
А у Дрогобичі такі бігборди можна помітити:
-
біля магазину “Світанок”, що знаходиться по вулиці Володимира Великого;
-
на кільці, де перетинаються вулиці Бориславська, Завалля та Данила Галицького;
-
також на вулиці Володимира Великого, як їхати від залізничного вокзалу до магазину “Сільпо”.
Для відео довелося переписати куплет пісні
Наступний етап проєкту почали реалізовувати відразу після першого — у січні 2024 року учні класу разом із трьома військовими знялися у кліпі.
Насамперед роботу починали з пісні, на якій і будується сюжет відео. На саму пісню натрапили у просторах інтернету, однак під задум 2 куплет не підходив. Адже дівчинка співала про брата. Зв’язавшись з автором пісні і отримавши дозвіл змінити текст, Наталія Гук переписала 2 куплет.
А ось до обговорення історії відео долучився весь батьківський комітет, а також педагоги. Тож у кліпі є дві сюжетні лінії — розповідь про життя сім’ї до повномасштабного вторгнення та під час, коли з фронту повернувся батько з ампутованою кінцівкою.
“Ми намагалися підкреслити важливість сім'ї для захисників і як важлива їх підтримка”, — акцентує Іванна.
Відео завершується сценою, де учні разом із захисником покладають квіти до могил загиблих воїнів на Алеї Слави. Як зауважує жінка, так вони підкреслили, що потрібно пам'ятати й про тих, хто поліг за нас.
“Ми також розповіли військовим у госпіталі про можливість знятися у кліпі, — каже Іванна. — Тоді зголосився Богдан Білінський — уродженець Львова”.
Другим військовим став Данило Сіваков, який перебував у Німеччині, але на день приїхав в Україну, щоб знятися у відео. Адже Іванна розповіла про проєкт і чоловік вирішив долучитися.
“Це добре, що захисники, які отримали поранення, не втрачають сили духу та мають змогу продовжувати воювати, або волонтерити тепер у тилу, а також волонтерять”, — зауважує жінка.
Третім захисником був Орест Нагірський, обличчя якого у кадрі не видно, бо чоловік грав роль батька.
“Наш кліп ми просуваємо за кордоном, де він є доволі популярний. Адже з нього починаються багато благодійних заходів, — розповідає голова батьківського комітету і додає, що: — Відео показує передусім те, як діти переживають війну”.
Учениця зі захисником
Під час роботи над тим етапом сталася історія, яка не залишила Іванну байдужою. Під час запису пісні до жінки підійшла учениця Софія та розповіла про свою ідею зібрати кошти на дрони для батька, поширюючи відео в інтернеті.
Тож спеціально під кліп відкрили банку та підкріпили посилання у дописі під відео. За 10 днів вдалося зібрати кошти на 10 дронів для батька Софійки, що воює на Запорізькому напрямку.
Воїнам необхідно 3 місяці на протезування
Фотосесія та відеокліп переконали міжнародних благодійників оплатити протезування 37 військовим. Завдяки фотосесії, у США вирушило 21 захисників у грудні, а зйомкам кліпу — 16 військових, які відправилися минулого тижня разом з Іванною Балко.
Учні разом із Богданом Білінським їдуть проводжати захисників на протезування
Як розповідає жінка, перші захисники вже почали повертатися в Україну, де проходитимуть реабілітацію. Адже вже поступово освоюють протези.
“Воїни потребують в середньому три місяці для становлення протеза, освоєння та реабілітації, — каже жінка. — Але кожен випадок індивідуальний”.
Взаємні зустрічі корисні і для воїнів, і для дітей
Ще у 2023 році Іванна Балко запропонувала на батьківських зборах відвідувати військових у госпіталях. Каже, що коли до воїнів приїжджає дорослий волонтер, це не той ефект, коли приходять саме діти. А такі відвідування учнями захисників, жартуючи, називають “дітотерапією”.
На початку, перед зустрічами, батьки спільно з класним керівником Галиною Поточняк координували учнів що і як вони мають робити.
Перед першими відвідинами діти готували піцу, а також бандани для воїнів. А вже у госпіталі учні разом із класним керівником та батьками ходили по палатах, співали, спілкувалися з воїнами, пригощали піцою та обіймалися.
Наступні зустрічі з воїнами теж були нетривалими, щоб діти адаптувалися. Також з учнями проговорювали що саме це буде за захід і що їм потрібно робити.
“А зараз, — каже Іванна, — це абсолютно не потрібно. Достатньо сказати учням куди ми йдемо і у якому форматі буде відбуватися зустріч”.
Тож 2-3 у місяць учні 2-В класу у позаурочний час відвідують захисників у госпіталях. І завжди є присутній класний керівник і асистент вчителя, бо є дитина з особливими освітніми потребами.
Перед тим діти на майстер-класах роблять подарунки воїнам. Учні вже робили смаколики, чашки, бандани, футболки або й сумки через плече з відбитками рук. І завжди діти приносять свої малюнки воїнам.
“Це дуже класна терапія для двох сторін. Насамперед учні здружуються зі захисниками. Вони не бачать у них поранених військових, — розповідає Іванна. — Ми навіть із воїнами відвідуємо дитячі розважальні центри, щоб у дітей було щасливе дитинство, а захисники — соціалізувалися”.
Учні збирають кошти й на дрони для воїнів на фронті
Згодом вирішили допомагати не лише захисникам на реабілітації, а й збирати кошти тим, хто воює. Ще восени від побратимів військових, що проходять реабілітацію, батьки отримали гільзи з Бахмуту. Учням розповіли про цю зброю й опісля, спільно із місцевою художницею, відбувся майстер-клас з розмальовування гільз.
І ці гільзи за підтримки Романа Скорпіона продали на аукціонах за кордоном. За зібрану суму вдалося закупити 6 DJI Mavic 3T, які передали захисникам. Також під час акції “Військові артефакти” відбувся концерт співака для захисників і учнів на базі центру “Оранта”.
Опісля і учні, і батьки вирішили продовжити збирати кошти на потреби ЗСУ різними способами. Наприклад, діти колядували та зібрали кошти на 13 дронів.
“Зараз ліцей відкрив двері для захисників. Було реалізовано багато заходів, де військові мали змогу прийти й поспілкуватися з учнями, а ті — ставили їм запитання, — розповідає Іванна. — Зараз військові у ліцеї — це насамперед друзі. Організовується багато зустрічей зі захисниками. Наприклад, розроблений формат “10 незручних питань військовому””.
Також зазначає, що діти стали не лише дорослими, а й свідомими патріотами та волонтерами. Ще у 2023 році учні отримали посвідчення волонтерів — це їхні перші документи на рівні держави. Батьки і заклад пишаються досягненнями дітей.
“Найбільшим результатом нашої діяльності було б те, коли б ми знали, що з нас беруть приклад і самостійно намагаються змінювати світ, допомагаючи захисникам”, — розповідає Іванна і зауважує, що це не потребує великих затрат, а лишень хотіти бути людьми.
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
