17 липня у музеї “Дрогобиччина” відбулась презентація виставки “Соледар. Сіль. Війна”. Відвідувачі можуть побачити 57 світлин видобутку солі та міста Соледар до та під час повномасштабного вторгнення росіян в Україну.
Одне фото міг робити увесь день
Виставка “Соледар. Сіль. Війна” – це історія міста на Донеччині, куди прийшов “рускій мір”, та захисників, які віддають свої життя за те, щоб вигнати окупантів з української землі. Соледар та підприємство “Артемсіль” до початку війни показав на світлинах Олександр Пархоменко – фотограф із Краматорська, який почав робити ці знімки ще з 1993 року. Він є членом Національної спілки фотохудожників України, викладав у Київській школі фотографії. Після початку повномасштабного вторгнення Олександр з родиною евакуювався у Францію. Там у лютому 2023 року він вперше показав цю виставку у містечку Ажен.
Чоловік робив фотографії для рекламної продукції підприємства. Щоб показати всю неповторність видобутку солі, фотограф міг провести увесь день за фотооб’єктивом, щоб обрати той самий один особливий знімок. Також казав, що на макрознімках кристалів, які він теж робив один за одним понад рік, під різними кутами та з різним освітленням можна побачити, як протягом мільйонів років сформувалися ці кристали.
“Те, що захопило з першої миті, – обсяг людської праці та масштаби солевидобування там", – Олександр Пархоменко.
На фотографіях першої частини виставки зображені підземелля соляних шахт, процес видобутку солі, її кристали. Доповненням став окремий кристал солі, який зайняв своє місце на виставці.
Кристал солі, мов дорогоцінний камінь.
Та підприємство “Артемсіль” відоме також проєктом лікувально-терапевтичного відділення, яке було розташоване на глибині 300 метрів і довжиною в 1 кілометр. Там був не лише спелеосанаторій, а й музей, стадіон, кав’ярня – тобто, це було невелике підземне містечко. Там навіть виступав симфонічний оркестр.
"Наші шахти, це було кришталеве місто. Не передати як вони переливались при освітленні. Там були навіть неймовірні скульптури з солі. Мені так боляче це згадувати, що там, нашим рідним містом, нашими чудовими шахтами ходили окупанти. Що стільки всього зруйнували. Ми думали, що зустрінемо тут когось з нашого міста, але ні. Можливо, на наступних виставках", – розповідає жителька Соледару.
Показали війну у Соледарі
Друга частина виставки розповідає про те, що сталося із Соледаром після початку повномасштабного вторгнення. Війну в місті показала у своїх фотороботах пресофіцерка 93 окремої механізованої бригади “Холодний Яр” Ірина Рибакова. Вона відобразила портрети українських військових, артилерійські залпи під час бою, зруйновані росіянами будинки. Чимало світлин журналістка знімала в перервах між обстрілами, коли можна було ненадовго вийти з укриття.
“Виставку організували для того, щоб показати міста України, які потерпають від російської агресії й страждають в окупації ворога. І щоб люди розуміли масштаби трагедії та співпереживали один одному. Ми раніше й не замислювались над тим, як схід і захід поєднані сіллю. У них вона під землею дуже розлого простягається, і в нас вона тягнеться через кілька областей. Через дві точно – Львівську та Івано-Франківську (усміхається, – ред). У нас є поклади солі, і в них вони є”, – каже директорка музею “Дрогобиччина” Алла Гладун.
Дрогобич і Соледар об’єднує культура солі
Виставку привіз у Дрогобич заступник генерального директора Донецького обласного краєзнавчого музею Олександр Мовчан. Музейники двічі переїжджали – спочатку з Донецька у Краматорськ, а потім звідти – у Стрий. Чоловік розповідає, що хотів привезти фотороботи саме у Дрогобич, бо наше місто йому схоже із Соледаром.
“Соледар і Дрогобич – це ті міста, які об’єднує культура солі. Культура видобутку, культура містобудування, пов’язана із сіллю. Тому ми подумали, що саме в Дрогобичі буде найцікавіше презентувати цю виставку”, – розповів Олександр Мовчан.
Директорка музею “Дрогобиччина” розповіла, що вони вже не вперше співпрацюють з Олександром. Чоловік опікувався виставкою художника з Краматорська, Артура Новікова, яку презентували у Дрогобичі в березні.
“Музейники дуже постраждали від війни, бо багато музеїв зараз знищено, частина в окупації, якісь – пограбовані росіянами. Коли ми в березні познайомилися з командою Донецького обласного музею, то дуже хотілося їх підтримати, адже їм непросто. Вони у 2016 році переїхали у Краматорськ із Донецька. Тепер евакуювались у Стрий і працюють там онлайн”, – каже Алла Гладун.
Представляла виробництво солі у Дрогобичі технологиня Дрогобицького сільзаводу Оксана Бунда. Вона не лише розповіла, у чому особливість та цінність дрогобицької солі, порівняла два види видобутку цього мінералу, а й подарувала Олександру Мовчану дрогобицьку сіль. Він зізнався, що куштував і вона дійсно смачна: "Це як різні грані одного дорогоцінного каменю, що відкривають усю його красу".
Зараз музейні працівники з Донеччини акцентують свою роботу на пересувних проєктах, адже власного приміщення у них немає. Олександр Мовчан каже, що після початку повномасштабного вторгнення вони займалися евакуацією, вивозили культурні цінності. І лише у 2023 році почали роботу над проєктами. Виставку у музеї “Дрогобиччина можна переглянути до 8 серпня. А потім її перевезуть у Львів у палац Хоткевича.
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
