Громадська організація “Надія” - місце, де діти та молодь з інвалідністю можуть отримати допомогу, пораду та підтримку. Тут вони разом виготовляють пастилу, свічки та мило, шиють сумки, цитують напам’ять Шевченка та мріють про Перемогу України.
“Надія” - як другий дім
При вході до території організації зустрічає керівниця Ірина Дзюрах. Вона саме відійшла від місця, де батьки дітей з інвалідністю сортують та роздають гуманітарну допомогу. Серед великої кількості ящиків з одягом, виглядають іграшки та навіть пилосмок.
Ірина Дзюрах з вихованцем "Надії"
“Різні фонди, організації передають нам речі, які залишаються у них. Також часто необхідним допомагають небайдужі дрогобичани. Ми робимо видачі щосереди”, - каже Ірина Дзюрах.
Гуманітарну допомогу пакують для тих, хто має таку потребу - і дрогобичан, і внутрішньо переміщених осіб - це не лише для людей з інвалідністю.
Значну частину часу в “Надії” проводять саме батьки дітей з інвалідністю. Вони тут допомагають з усім: приготувати обід, прибрати після занять, посортувати гуманітарну допомогу. Зустрічаємо їх коло імпровізованого пункту видачі "гуманітарки".
“Надія” займається допомогою і батькам, і дітям - це найголовніше. І ми своєю чергою допомагаємо чим можемо”, - каже Оксана, мама Христини, дівчини з інвалідністю.
Оксана має дочку з інвалідністю та допомагає іншим у "Надії"
В кінці жінка додає: живемо, працюємо, допомагаємо іншим і завжди стараємось щось зробити з користю для наших дітей.
Лариса також має дочку з інвалідністю Марію.
“Вона така активістка у нас. Вона всюди - на змагання, і шашки, і плавання. А “Надією” вона живе. Приходить у будь-яку погоду, та навіть у негоду”, - розповідає Лариса.
Дочка Лариси Марія часто займається у "Надії"
А от Світлана, яка також щойно пакувала гуманітарку, не приховуючи емоцій говорить, що для неї та її дочки Олі “Надія” - як другий дім. Жінка каже, що вдома весь час не висидиш, а тут є робота, є спілкування.
Світлана та її дочка Оля
Після початку повномасштабного вторгнення “Надія” роботу не переривала.
“В перші дні повномасштабної війни волонтерську діяльність ми перемкнули на допомогу внутрішньо переміщеним особам, надавали приміщення для тероборони, готували обіди для військових та ВПО на Володимира Великого. Всі згуртувалися - батьки, які зазвичай не були дуже активними, долучились до волонтерства, приносили продукти, самі готували, розвозили”, - згадує Ірина Дзюрах.
Спільний проєкт з БУР-табором: сквер та соціокультурний простір
Повертаємось до адміністративного корпусу. Тут нещодавно оновили фасад, адже будинку вже 117 років.
“Ремонт робимо зі співфінансуванням Дрогобицької міської ради - така домовленість. Свою частину коштів ми вже оплатили тепер чекаємо їхню. Нам зробили хорошу знижку на будівельні матеріали та на саму роботу майстрів - працювала бригада “Грейнпласту”, - пояснює директорка.
У травні “Надія” розпочала підготовку до реалізації нового проєкту спільно з БУР-табором за фінансування Уряду Республіки Корея через Міжнародну організацію міграції.
Вихованці "Надії" у театріФото: facebook.com/NadiyaDrohobych
“Ідея нашого проєкту полягає в тому, щоб відновити сквер, створити соціокультурний простір для проведення різних заходів для гуртування громади, ВПО, людей з інвалідністю, ветеранів війни, учасників бойових дій. Також хочемо відновити спортивно-ігровий комплекс - встановити тренажери для дорослих, адже наша молодь з інвалідністю, яка є в організації, не має де займатись. А з кімнати, де зараз знаходиться гараж, плануємо зробити роздягальню для тих, хто буде тут займатись - не тільки членів “Надії”, - пояснює керівниця.
Роботу над проєктом планують на літо.
Вся діяльність організації побудована на волонтерстві
Організацію “Надія” створили 30 років тому батьки дітей з інвалідністю. Вони об’єдналися, щоб спільно розв'язувати проблеми, які виникали. Першим керівником та засновником “Надії” є Ірина Павлішак.
Практично вся діяльність організації побудована на волонтерстві.
“У нас ніхто не отримує заробітної плати, окрім випадків коли є програма під зарплати. Проте, якщо вона й буває, то лише на кілька місяців. Тому фактично силами батьків ми й існуємо”.
У “Надії” завжди проходять практику студенти - нерідко після її закінчення залишаються тут волонтерами.
“Наші спеціалісти, якими ми пишаємось: психологи, реабілітологи - це колишні студенти. Щоправда, згодом вони ростуть та йдуть вперед - ми звичайно за них дуже раді та підтримуємо”.
Спеціалісти, які починали свій професійний шлях у “Надії”, зараз працюють в інклюзивно-ресурсному центрі та реабілітаційному центрі Святого Пантелеймона.
Сім'ї з "Надії" та директорка Ірина Дзюрах
“Саме ми ініціюємо відкриття таких установ. А спеціалісти, які там працюють, перший досвід роботи з людьми з інвалідністю отримують у нас”.
Мріють про обладнання для сенсорної кімнати та спецтранспорт
У адміністративному корпусі знаходяться кабінети працівників та зали для занять. Ірина Дзюрах проводить екскурсію по корпусу, показує нові комп’ютери, які отримали для уроків. Каже, що “Надія” має мрію виграти грант на сучасне обладнання для сенсорної кімнати.
У одному з класів стоять пакунки для іменинників, які народились у червні. У “Надії” - щомісяця збирають батьків у чиїх дітей буде День народження та підбирають подарунки. У корекційній кімнаті займається соціальний педагог та психолог - саме тут діти вчаться все робити змалку.
А у реабілітаційному залі планують заняття з масажу.
“Їх буде проводити школа масажу. Її ми теж створювали разом. Це студенти-практиканти, які працювали в нас, а згодом, після закінчення університету, почали набирати курси масажу. А наша співпраця продовжується і далі”.
Серед спеціалістів найчатіше батьки звертаються до реабілітологів, логопедів. Якщо на той період, в організації їх немає, то завжди є куди скерувати.
Жінка розповідає в яких приміщеннях і де займаються діти - тут є й художня, і театральна студії, і паперопластика, і диво-плетиво.
З цими студіями у товариство “Надія” приходять викладачі з Палацу дитячої та юнацької творчості.
Члени "Надії" виготовляють подарунки для ВоїнівФото: facebook.com/NadiyaDrohobych
“Ми маємо з ними угоду - вони отримують зарплату у Палаці дитячої та юнацької творчості, але тричі на тиждень проводять у нас заняття”.
Також у “Надії” часто організовують походи в театр, майстеркласи та інші активності. Про це повідомляють батькам і всі, хто має бажання, долучаються. А кожну другу неділю місяця всі охочі разом ходять на Службу Божу до церкви Спаса.
Керівниця також розповідає про їхню основну проблему - відсутність справного транспорту.
“Ми звертались і в міську раду, і в РДА, писали листи на отримання спеціалізованого автомобіля, проте поки марно. Авто, яке у нас є - старше за саму “Надію”, й багато елементів у ньому уже не працюють.”
Як зазначає Ірина Дзюрах, “Надія” співпрацює зі всіма з ким є можливість, бо інакше так довго б не протримались.
Зараз на обліку в організації 212 сімей - діти та молодь. Звісно не всі приходять у “Надію”, проте є група денного догляду - 27 осіб, які стабільно відвідують заняття та майстеркласи.
Для лежачих та людей, які пересуваються на кріслі колісному, товариство може зробити найменше - лише забезпечити памперсами, пелюшками, одягом, рушниками. Також до них щороку від товариства їздить Святий Миколай.
Молодь організації - діти, які “з неї виросли”. Деяким уже по 40 років, проте вони продовжують відвідувати “Надію”.
Виготовляють мило, свічки й пастилу та продають на Дрогобицькому крамі
“До нас люди звертаються за різними послугами: хтось потребує лише консультації, комусь потрібна допомога у розв'язанні юридичних питань - ми співпрацюємо з бюро правової допомоги, запрошуємо спеціаліста за потребою. Також допомагаємо потрапити на реабілітацію за кордон”, - додає Ірина Дзюрах.
Щоб були кошти на діяльність організації, потрібно завжди мати проєкти: тому “Надія” бере участь у багатьох спеціальних конкурсах і деякі виграють. Крім того “Надія” має свою кав’ярню-куховарню - кафе в окремому корпусі. Там є й морозильна камера, холодильник, газова плита - все необхідне для приготування страв. Її обладнати за кошти одного з проєктів.
Речі, які виготовляють члени "Надії"
“Діти тут вчаться готувати та набувають різних навичок. Перший дохід, який принесла нам кухня - 3022 гривні. Ми реалізовували вареники, дитячі коктейлі та желе”, - каже керівниця.
На також кухні сушать фруктову пастилу. З іншого боку корпусу є ще один вхід, там - соціальна крамниця-майстерня.
Діти з батьками виготовляють мило, свічки, банки на Водохреща, різдвяних гномів, прикраси до Великодня та шиють шопери.
Все це, як і пастилу, реалізовують на Дрогобицькому крамі.
Керівниця розповідає і про інші плани, які є поза проєктом спільно з БУР-табором: подавати заявки на нові гранти.
“Нам важливі проєкти на продовження соціальних послуг, реабілітаційних та сенсорних занять. Адже важливо не переривати системність роботи з дітьми”.
"Надія" на Дрогобицькому краміФото: facebook.com/NadiyaDrohobych
Також влітку для дітей та молоді будуть два табори по сім днів.
Важливо не боятися підійти до дітей з інвалідністю, говорити, спілкуватись
Керівниця каже, що зараз теоретично наше суспільство можна назвати інклюзивним, а от практично - ще ні.
“Молоде покоління вже живе в інклюзивному середовищі. А от старші люди ще ні. Буквально декілька днів тому в Facebook наші мами публікували свої враження про інклюзію у Польщі: дівчинка була на ігровому майданчику і дуже хотіла з’їхати з гірки, проте боялась. Її діагноз - синдром Дауна, також має проблеми з зором. Інші дівчинка підійшла, спочатку розпитувала, що в неї з очками, чому вона дивно говорить, а потім каже - ходи зі мною з’їдеш”.
Мама цієї дівчинки з інвалідністю також спеціалізується на інклюзії, вона каже - важливо не боятися підійти до дітей з інвалідністю, говорити, спілкуватись.
“Наша організація проводила багато тренінгів по школах на тему толерантності щодо осіб з інвалідністю. Молодь, яка зараз більше їздить по світі, більше знає та розуміє на тему інвалідності та інклюзії. Для дітей також потрібно відповідне виховання у сім’ї”, - каже Ірина Дзюрах.
Розповідають вірші класиків і та мріють про Перемогу
У альтанці на території організації сидить молодь. Кажуть, в “Надії” їм подобається.
Розповідають, що їздили у Гошів, Зарваницю, Турку.
Марія, вихованка “Надії”, ділиться своїми досягненнями у змаганнях з шахів та шашок, а також з плавання - пригадує кожне призове місце. Олег, її знайомий, теж займається шашками.
Ірина Дзюрах та молодь "Надії"
“Добре, що такі товариства існують в Україні. Ми виходимо на зв’язок по скайпу з іншими друзями, спілкуємось, розповідаємо одні одним чим займаємось, як у нас тут справи. Це набагато цікавіше, ніж просто вдома сидіти”, - каже Олег.
Христина, одна з дівчат серед молоді, розповіла, що навчається в університеті - здобуває ступінь магістра. В майбутньому буде вчителем фізкультури та хоче працювати з темою інклюзії. Каже, що її зацікавлює робота з людьми з інвалідністю. І впевнена: інвалідність - не вирок.
Молодь просить мене розповісти про роботу журналістів, а потім хваляться, що вони проходили подібні курси.
Вони розповідають вірші Тараса Шевченка та Ліни Костенко і мріють про Перемогу України, а також новий автобус, щоб до “Надії” могли приїхати всі.
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
