Громадська організація “Щасливі хвости” допомагає безпритульним тваринам з 2018 року. Її засновниці - зооволонтерки Наталія Гентош та Олена Петришин. За 5 років роботи організації, дім знайшли 712 безпритульним тваринам. Також чимало собак та котів отримали медичну допомогу та були простерилізовані.
Ми поспілкувались зі співзасновницею «Щасливих хвостів» Оленою Петришин про те, як створили організацію та з якими проблемами стикаються під час рятування тварин.
День зооволонтера починається з дзвінків та повідомлень
Олена Петришин розповідає, що познайомилась з Наталією, коли волонтерила - також допомагала тваринам.
- Ми виявились однодумцями у справі тварин - волонтерили, допомагали безпритульним, тоді й познайомились, - згадує вона.
Олена та Наталія волонтерили разом та згодом вирішили зареєструвати організацію «Щасливі хвости» офіційно. Думали, що тоді буде трохи серйозніше ставлення та сподівались на те, що міська рада виділить певну територію чи приміщення, проте, на жаль, цього не сталося.
- А без приміщення дуже важко, бо немає куди забирати тварин. Однак, не зважаючи на це, вдається допомагати багатьом тваринам: прилаштувати, пролікувати, стерилізувати, - розповідає Олена.
Собака, яку нещодавно прооперувалиФото: Дрогобич.City
В організації зареєстровано троє людей, проте крім них є багато волонтерів, які часто допомагають з прилаштуванням, перетримкою чи з транспортним перевезенням.
День зооволонтерок починається з повідомлень та дзвінків - хтось повідомляє про травмовану тварину, хтось просить забрати кота чи собаку, хтось навпаки хоче взяти когось у дім. Організація, до речі, не віддає тварин в перші ліпші руки - намагаються зрозуміти чи справді там хороші умови, чи добре ставлення.
Про безпритульних тварин зооволонтерам переважно повідомляють у соціальних мережах.
- Пишуть, наприклад, що на вулиці Грушевського є така ось собака. Тоді ми починаємо з’ясовувати її долю - викладаємо фото чи відео та намагаємось дізнатись можливо вона загубилась, можливо хтось її покинув. Переважно люди відгукуються та розповідають ситуацію. Тоді цій тварині шукаємо перетримку або дім. Якщо собака знаходиться у небезпечному місці, то намагаємось терміново забрати на перетримку, - пояснює зооволонтерка.
Часто волонтери виїздять, коли потрібно спіймати безпритульних собак чи котів, щоб відвести їх до ветеринара на лікування чи стерилізацію.
Волонтери наголошують, що стерилізація - це дуже важливо. Адже саме це, допомагає зменшити кількість безпритульних тварин.
- Собака народжує двічі на рік мінімум четверо цуценят, а дворові - переважно по 8-10 цуценят, і це все майбутні безпритульні. Саме тому важливо цей ланцюг перервати за допомогою стерилізації, - каже Олена.
Врятований вівчур Балу
Історія порятунку, яка найбільше запам'яталась - вівчур Балу. На той час йому було 5 років, собаку забирали з підприємства.
БалуФото: Фото надане Оленою
- Нам про нього повідомила ветеринарка з Дрогобича, зокрема те, що його хочуть усипити. Зрозуміло, що здорову собаку усипляти ніхто не буде. Причиною було те, що він кидається на людей та дуже агресивний, - розповідає Олена.
Коли зооволонтери приїхали туди, то з’ясувалося чому він так себе поводив - тварину тримали у маленькому вольєрі й зовсім не випускали гуляти. Від такого способу життя у собаки почались зрушення у психіці й він справді себе неадекватно поводив.
- Балу кидався, гарчав, гавкав. Ми тоді його забрали - знайшлась перетримка. Ну як дати вбити ту тварину? - каже зоозахисниця.
Волонтери перевезли його під снодійним в тимчасовий дім.
- З того часу почалась реабілітація - досвіду роботи з такими тваринами не було, тому дуже допомогла зоопсихологиня зі Львова. Я щодня до нього приходила, займалась з ним відповідно до настанов психологині, - згадує жінка.
Згодом з дика тварина, яка нікого до себе не підпускала і гарчала, перетворилась у лагідного пса. Йому знайшли дім, де він щасливо прожив ще чотири роки.
Балу та Олена ПетришинФото: Фото надане Оленою
- Нам ще нові господарі скидали відео, де він щасливо бігав по подвір’ї та бавився м’ячиком. Тоді перед очима поставали такі різні кадри: тут він гарчить, а тут він вже лагідний грається, - розповідає волонтерка.
На реабілітацію пішов рік - Олена працювала з Балу практично щодня. Тепер зооволонтери точно знають, що безвихідних ситуацій з тваринами не існує - кожному можна допомогти.
На початку повномасштабного вторгнення люди часто відмовлялись від своїх тварин
Основна проблема з якою стикаються зооволонтери - відсутність перетримок. У ГО "Щасливі хвости" немає приміщення, куди можна забрати тварин після операції, чи поки їм шукають дім.
- Нам допомагають родичі та друзі, вони часто беруть на перетримку, але проблема з відсутністю приміщення нікуди не зникає. Часто буває, коли тварини на перетримці залишаються вже назавжди, - каже Олена.
Через війну безпритульних собак та котів стало в рази більше. Від тварин відмовляються, їх залишають. На початку повномасштабного вторгнення в день надходило по 5 дзвінків: "Ми виїжджаємо, заберіть нашу тварину".
- Ми завжди говорили - це ваш член сім’ї, беріть з собою, адже тварин на той момент пускали без документів. Ну як це зрадити й покинути тварину, за яку ти відповідаєш?
Тоді було найскладніше з прилаштуванням, але з часом все налагодилось.
Собака Люк, якого забрали на перетримку, а згодом він залишився там житиФото: Дрогобич.City
Тварина не може сама собі допомогти
Організація "Щасливі хвости" функціонує з благодійних внесків небайдужих людей. Олена розповідає, що практично завжди, коли потрібно, підписники у соцмережах допомагають.
- Була ситуація - у котика виявили запущену онкологію. Його відправили на лікування до Києва, назвали досить немаленьку суму 12-14 тисяч гривень. Кошти потрібно було зібрати за один день. Ми кинули клич по соцмережах - і люди надонатили! - згадує жінка.
До зооволонтерів часто приходять питання: "Чому ви допомагаєте тваринам, а не людям"?
Олена каже, що у такому випадку завжди пояснюють - людина може допомогти собі сама - попросити, сказати, піти й заробити. А тварина повністю залежна від людини.
- Якщо не любиш тварин - обійди мимо, просто не чіпай, не копай ту тварину. Вона просто так ніколи не кинеться, якщо на неї не кричати, не махати ногою чи пакетом. Маєш співчуття до тварин - погодуй одну, вже буде світ інакший. Маєш можливість допомогти - допоможи, - зауважує Олена.
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
