Аліна Бабич приїхала у Дрогобич з Попасної. Дівчина евакуйовувалась сюди разом зі своїм хлопцем, його батьками, а також з двома котами. Тваринок жартівливо назвали Засрихою та Шкапеткою - раніше котик був Носком, проте українізувався.
Евакуація з двома котами: на пальцях тримається дві переноски
Кішку підібрали ще зовсім маленькою біля магазину. Через рік вона народила котика - Шкарпетку. Спочатку його планували віддати знайомим, проте хлопець Аліни побачив маленького пухнастика і не зміг з ним попрощатись. Коти стерилізовані та щеплені, мають паспорт. У Сіверськодонецьку, а саме там дівчина з хлопцем жили та навчались в університеті, вони винаймали квартиру.
Коти під час евакуації у автобусіФото: з архіву Аліни
- До речі, воєнний стан ніяк не вплинув на ситуацію з орендою квартир з тваринами. Господарі помешкань мали різні вимоги завжди, це залежало суто від людини. Також важливо, щоб коти чи собаки були щеплені, здорові, привчені до лотка і не псували меблі.
Наближення війни пухнасті мешканці не відчували. Навіть, коли вже були сильні вибухи, вони сиділи на підвіконні та не розуміли, що відбувається.
- Ми їх спеціально забирали, щоб у разі чогось не посікло осколками. А коли бахкало близько, їх було дуже важко спіймати, вони боялись. Тому ми зачиняли їх у коридорі, щоб не було куди втікати. І вже, якщо щось серйозне, то могли взяти їх у корзину та піти до укриття.
Евакуйовувались завдяки університету. Там організували автобуси - один для хворих і літніх людей, а інший для студентів.
Брати багато багажу не можна було - бо всі охочі виїхати тоді не помістяться. У Аліни та її хлопця було по сумці та валізі, дві переноски з котами, а також великий пакет з наповнювачем, лотком, мисками та їжею для тварин.
- Ми їхали біля водія, під нами валізи. На руках дві переноски з котами. Автобусом довезли до Стаханова, там зупинились у церкві на ніч, нас погодували, була можливість помитись.
Вже наступного ранку автобуси відправились на вокзал до Харкова, там - евакуаційний потяг до Трускавця.
Дорога в потязіФото: з архіву Аліни
З домашніми тваринами їхало чимало людей - і хом'яки, і морські свинки, собаки, коти, але між ними не було жодного непорозуміння.
- В дорозі ми були майже дві доби, бо спершу чекали, щоб на всі сіли потяг, пізніше в дорозі було декілька зупинок через обстріли. Звісно, що весь цей час коти не могли сидіти у переносці, тому ми їх випускали та тримали на руках.
Аліна розповідає, що всі речі для тварин везли з собою. Вже пізніше зрозуміли, що можна було без цього обійтись, адже на виплати для переселенців можна придбати все необхідне.
- Було дуже важко. Бо на пальцях тримається дві переноски з котами - ручки вузенькі, вони буквально в’їдались у шкіру.
Дрогобич: операція у кішки та переселення в інший гуртожиток
До Дрогобича Аліна з хлопцем евакуювались, бо мали тут родичів. Місто було знайомим. Проте зупинились не у них, а оселились у гуртожитку.
Через хвилювання у кішки загострилась хвороба - за словами Аліни, киця мала гульку, проте раніше вона її не турбувала. Її постійно нудило, вона дуже схудла. Довелося оперувати.
- У нас був дуже хороший лікар. Прооперував, консультував, відчувалась підтримка. Зараз вже все добре. Киця набрала вагу, віджила.
Аліна з кішкоюФото: Дрогобич.City
Через початок офлайн навчання, у Дрогобицький педагогічний університет незабаром повернуться студенти і їй потрібно буде десь жити. Тому для ВПО зробили ремонт у сусідній будівлі, теж гуртожитку. Він довгий час пустував. Проте туди з домашніми тваринами не можна.
Як зазначила Аліна, така умова стосується лише тих, хто взяв кота чи собаку вже безпосередньо перебуваючи у Дрогобичі. А от тварини, яких вивозили з гарячих точок, можуть залишатись зі своїми господарями. Їх всіх селитимуть компактно - на одному поверсі.
- Я розумію директора гуртожитку та його вимоги. Деякі люди справді безвідповідально ставляться до своїх домашніх улюбленців - не доглядають за ними належним чином. І тим самим створюють проблеми іншим. Наприклад, перед нами у цій кімнаті жила сім’я, очевидно з собакою - на килимі залишилась дуже довга шерсть. Вони нам залишили бліх у підлозі. Лише місяць тому вдалося їх повністю вивести.
Дівчина додає, що, попри все, потрібно дати цим людям можливість жити з тваринами у гуртожитку, за умови, що за ними буде належний догляд. Крім того, повинен бути певний контроль, який фіксуватиме чи не заважають тварини іншим мешканцям.
ШкарпеткаФото: Дрогобич.City
Аліна на літо стриже котиків. Так вони не линяють, бо у гуртожитку важко прибирати шерсть. Стригла вона котів і раніше. Адже у теплу пору їм так комфортніше, а для господарів це велике полегшення.
Як рятують тварин у гарячих точках
Після повномасштабного вторгнення у деяких районах Сіверськодонецька зникла електрика, опалення, мешканці повиїжджали в інші райони до знайомих, друзів чи родичів. Тварин інколи залишали у квартирах та давали ключі волонтерам, щоб ті погодували їх.
Аліна згадує і сумні випадки - жінка виїхала на інший кінець міста і замкнула вдома кицю.
- Вона мала можливість повернутись, або ж попросити когось погодувати чи випустити тварину, щоб вона хоча б могла знайти якусь їжу на вулиці, проте цього не зробила. Врешті через місяць цього кота забрала волонтерка, але він помер наступної ночі, як його забрали.
Батьки Аліни, коли виїздили до іншої країни, також залишили своїх тварин вдома, проте відпустили їх.
- Люди різні. Я під час евакуації бачила як літня бабуся їде з внуком, величезними сумками та переноскою, де сидить кіт, а хтось просто залишає тварину і навіть не думає про те, щоб дати змогу їй піти й вижити.
Коти під час евакуації у церквіФото: з архіву Аліни
Утримувати котів зараз стало дорожче. Аліна розповідає, що до повномасштабного вторгнення вона витрачала одну тисячу гривень на місяць, зараз це вже дві-три.
- Так, на тварин йдуть витрати, зараз вони особливо зросли. Проте, коли ми заводили котів, то розуміли всю відповідальність за них.
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
