“Це мав бути концерт, який так і не розпочався. Але я так і не зважився на цей ризик, тож він розпочався, але ми 40 хвилин водили глядачів…”, — розповів у сторіз в Instagram організатор, волонтер, актор та радіоведучий Олександр Сердюк наступного дня після стендапу Андрія Юркевича. Концерт таки відбувся, але на початку було щось незвичне.
І це незвичне було не у вимкненому по всьому місту світлу. Чи майже по всьому. 24 листопада у повній темряві люди сходились, тримаючи ліхтарики, до Народного дому.
“Актор готується, — загадково промовив Мирослав. — Маємо почекати”.
Ми чекали, хтось навіть встиг з'їсти мандаринку, поки чекав. Аж тут Мирослав Візор знову оживився: "Ходімо, я покажу вам, де є Андрій Юркевич, він вас чекає".
Ми всі покірно, підсвічуючи смартфонами, пішли за Мирославом, місячи багнюку ногами й переступаючи через нерівності.
“У нас якийсь хресний хід. Це схоже на те, як Мойсей водив народ пустелею”, — сміялись у натовпі.
Зробивши коло обабіч Народного дому, ми все ж зайшли всередину й попрямували у сховище. Там було тепло, темно, лежали килими, та трохи капотіла з труби в одному місці вода. У кінцевій кімнаті стояли стільці та гітара.
"А вона, а вона, сидітиме сумна..."
“Я тут живу”, — розвів руками Мирослав Візор й почав розповідати, що скориставшись ім'ям Андрія Юркевича, заманив нас у підвал, щоб ми послухали його, як талановитого музиканта, що лише починає свій творчий шлях.
Мирослав заспівав пісню гурту “Плач Єремії” — “Вона”. Звісно, навмисне, а може й не навмисне, це вже невідомо, фальшивив так, що натовп взявся допомагати йому зі співом. Далі у приміщення зайшов Олександр Сердюк, театрально обурився вчинком Мирослава й вивів усіх на другий поверх, де й мав бути стендап.
Розповідь про стендап так, ніби він відбувся
Там всіх зупинила Маріанна Максимова, яка “знімала” сюжет для райдержадміністрації й мала обмаль часу. Тож змусила глядачів на камеру прокоментувати стендап так, наче він відбувся. І у глядачів це вийшло. Причому усім стендап, який ще не розпочався, сподобався.
У зал публіка зайшла вже сміючись. Й усі “накладки” зі звуком, скандування “Юрке-вич”, так ніби діти у садочку кличуть Святого Миколая, купа моментів “не за планом”, сприймались, як належне.
А що стендап? А він відбувся й це був досить гарний виступ. Актор, журналіст, радіоведучий та як він сам себе назвав “поки єдиний стендапер у Дрогобичі” Андрій Юркевич жартував про життєве. Про різні ситуації на службі у ЗСУ, про власні думки, про випадки, які з ним траплялись, коли він працював туристичним гідом. А також запитав про важливе: “Навіщо чоловікам соски”. От ви знаєте? Подумайте над відповіддю, до його наступного стендапу.
Для глядача працювали:
- Олександр Максимов (Дрогобич);
- Олександр Сердюк (Харків);
- Маріанна Максимова (Дрогобич);
- Олександр Гладкий (Сєвєродонецьк);
- Мирослав Візор (Дрогобич);
- Антоніна Гладка (Сєвєродонецьк);
- Тетяна Цебак (Борислав);
- Андрій Юркевич (Дрогобич).
Власне сам стендап, як і попередній літературний вечір поезії В. Стуса відбувся за підтримки «Київського діалогу». Генеральний інформаційний партнер — «Твоє радіо». Підготувало цей стендап перформанс: творче об'єднання "Не зрозумів".
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
