Ти лапаєш тут енергію, і енергія Дрогобича то… щось особливе – зазначає Павло Крахмальов.
Про Дрогобич, війну та Україну, про новий проєкт “Відповідь”, який готують на основі повстанських пісень, для Дрогобич.City розповіли “Брати Гадюкіни” - Павло Крахмальов та Михайло Лундін.
Дрогобич – файне місто, дуже тут комфортно
30 років тому Ви виступали у Дрогобичі вперше. Цьогоріч 22 жовтня виступили вдруге. Чи змінилось місто за цей час, які у Вас взагалі враження від Дрогобича?
Михайло Лундін: Дрогобич – то дуже файне місто. Не хочу ображати Луцьк, Тернопіль, але мені дуже тут комфортно. Я не знаю від чого. Можливо, від публіки, яка вчора (виступ “Братів Гадюкіних” відбувся 22 жовтня, - ред.) простояла під дощем, чекаючи наш виступ, і люди не розійшлися, як це деколи буває. Це було дуже “енерджі”.
Павло Крахмальов: Як ти дістаєшся до міста, то перше від нього враження — то енергія. Ти лапаєш тут енергію, і енергія Дрогобича то… щось особливе.
Михайло Лундін: Олександр (організатор) вчора сказав мені: “Я навіть не думав, що у Дрогобичі стільки людей є”. Респект і уважуха вашому місту, дякуємо, що пам’ятаєте.
Павло Крахмальов: Ми дуже щасливі, що вчора були разом. Це дуже багато важить. “Гадюкіни”, які вже 30 років не були у Дрогобичі, але нам приємно, що ви нас зустріли з теплом. На концерті відбулась така прем’єра.
Власне, у нас в країні до таких пісень відношення таке пафосне. Це правильно, патріотичні пісні мають нести заряд енергії. Але ми вирішили, що ці пісні мають виконувати звичайні люди. Вони можуть запрошувати до патріотизму за столом, у парку. Ці пісні – вони геніальні і мають право на життя у сьогоденні.
Михайло Лундін: Я вам відкрию маленьку таємницю – я російськомовний. Я народився у Львові і живу там. І те що кажуть оці пропагандистські канали, що нас принижували… Я скажу, як людина творчості, люди іноді підходять і кажуть: “Михайло, а чому ви не розмовляєте українською, вона у вас така шикарна”. Я просто думаю і хочу швидше донести думку. За великим рахунком у цьому нічого поганого немає, у нас чоловіки стоять на передовій, матюкаються і фігачать їх як треба. Україна – це кулак, і він дасть по морді всім, хто щось каже проти неї. Тому що ми за своє боремося, у нас є мотивація.
Посмішка іноді більше веде до перемоги ніж плач і трагедія
2 роки тому у інтерв’ю “Авторафу” ви зазначали, що на той час не було різноманітної української музики, все одноманітне. Чи змінюється щось наразі на вашу думку?
Михайло Лундін: Багато дуже вийшло плакальних речей про війну. Люди не пережили це, але вони створюють, йде процес написання пісень про війну. Всі вже написали пісню про війну. Мені здається, що вони плачуть і хочуть грошей. Правда вимовляється через серце, музика та інструмент. Я не бачу ніякої промови ні за пісню, ні за війну. Ну, це моя особиста думка.
Павло Крахмальов: В нас дуже хороша публіка, вони самі визначать, що їм зайде і яку пісню вони будуть співати. Кожен сьогодні чесно і відверто робить. А люди визначать до кого вони прийдуть на концерт, з якими словами вони підуть в атаку і з якими словами вони будуть захищати Батьківщину.
Які гурти та виконавці стали для Вас приємним відкриттям?
Михайло Лундін: Ніякі.
Павло Крахмальов: У кожного є свій жанр, в якому він відчуває. Ми пишемо більш весело, правдиво. Ми коли вперше поїхали в 2015 чи 2016 році на схід України до пацанів, ми дуже переживали з приводу того, що наші пісні не потрібні на передовій. Але коли ми побачили очі і поспілкувалися з бійцями, яких до нас на концерт привезли тільки з передка. І вони кажуть: “Та ви дураки, нам дуже потрібні Ваші пісні”. Звісно, це війна, це трагедія, але перемагати потрібно з настроєм, і посмішка іноді більше веде до перемоги ніж плач і трагедія. Ось ми на цьому і стоїмо. Не знаю, хто має рацію. Історія і люди все покажуть.
Війна дала відповіді на багато запитань
Як Ви відноситесь до артистів, які до 24 лютого працювали у росії, жили там, а після повномасштабного вторгнення стали на бік України, допомагають, підтримують, донатять?
Павло Крахмальов: Річ у тому, що людина це дуже слабка істота. І кожна людина має право на помилку. Кожна. Просто так казати, що от тоді мав рацію, а тоді ні. Це як у сім’ї, повинні бути якісь події, аналізуючи які ти робиш висновки і приходиш до якогось результату. Для мене в житті є показове – це результат. Якщо результат є позитивний і він веде до позитивних змін. Є помилки людей, це звичайні нормальні люди. У кожного своя доля. Є щось вище, що дасть відповість на твої вчинки. А звичайні люди нехай судять за результатами.
Чи зможуть люди їх пробачити? Адже зараз з цього приводу є різні думки.
Павло Крахмальов: На мій погляд, з Революції Гідності формувалася наша самоідентифікація, як нації. Вона зафіксувалася. І зараз те, що на Україну звертає увагу весь світ, це означає, що ми на правильному шляху. Ми будемо жити своїм життям, ми не змінимось.
Від початку повномасштабного вторгнення Ваш гурт неодноразово бере участь у благодійних заходах, спрямованих на підтримку ЗСУ. Чи відчуваєте ви єдність від колег по сцені у роботі культурного фронту?
Павло Крахмальов: Чесно кажучи, ми продовжуємо свій шлях просто в інших умовах. По спілкуванні, колабораціях, я не звернув увагу, що щось змінилось.
У чому на вашу думку сила українців?
Павло Крахмальов: Це генетична сила землі, як у батарейці є заряд, який сталий. Він є, закладений Богом, долею, землею. Це та константа, на якій годується наша особистість. Словами це важко пояснити. Це заряд який існує, Богом даний.
Що чекає Україну через 10 років?
Павло Крахмальов: Я думаю, що в Україні буде дощ, буде сонце. Будуть відбуватися концерти, сіяння хліба, збирання урожаю і все що було споконвіку. Війна дала відповіді на багато запитань. У нас будуть важкі часи, будуть щасливі часи. Ми будемо просто продовжувати жити. Це найголовніше. Продовжувати жити з настроєм і з прагненням перемоги.
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
