Юліані Грицик 16 років, вона студентка Дрогобицького механіко-технологічного коледжу, навчається на спеціальності дизайн середовища. Юліана від лютого 2022 року очолює Молодіжну раду Дрогобицької громади, а від 2021 року займається волонтерством. Напередодні Міжнародного дня захисту дітей з дівчиною поспілкувалися журналісти Дрогобич.City.
У Молодіжній раді, яку наразі очолює Юлія Грицик, близько 10 учасників. Вона обирається раз на два роки та долучається до багатьох питань, якими займається міська рада. Та від початку повномасштабного вторгнення її члени все більше опікуються волонтерськими проєктами та ініціативами.
«Волонтерство – це знайомство з класними людьми та про допомогу гарним людям»
Волонтерство не нова справа для Юліани Грицик. Навесні 2021 року вона вже волонтерила, долучившись до Української Волонтерської Служби. Також була в проєкті Шкільні Агенти Волонтерства, де розповідала школярам про те, що таке волонтерство та як можна долучитись.
Разом з командою активістів, волонтерів «Дро Еко.Логічний», як одна з учасниць Юліана працювала над створенням сортувальної станції сміття в Дрогобичі. Також поміж команди волонтерів організовувала допомогу онкохворим діткам. Долучилась разом з іншими до марафону Drohobych Half Marathon. До речі, 31 травня також відбувся благодійний забіг «Україна переможе!», під час якого долали символічну дистанцію на підтримку Окремого Батальйону Територіальної Оборони імені Петра Сагайдачного.
«Культура та мова – це те, чого нас так сильно хоче позбавити росія. Але ми не здамося»
Наразі з Молодіжною радою, Юліана Грицик реалізують волонтерські проєкти, спрямовані на творчих людей та переселенців.
«Я хочу, щоб люди, які полишили свої домівки через війну, залишилися без звичного кола спілкування, без свого оточення, змогли легше перенести цю зміну. Важко навіть слухати їхні історії, не те щоб уявити, як це пережити. Тож хочеться полегшити цю інтеграцію в нове коло спілкування, в нове місто. Й щоб місцеві зрозуміли та прийняли евакуйованих у своє коло спілкування. Також прагнемо підтримати творчу молодь під час війни», — говорить Юліана.
Тож Молодіжна рада від лютого 2022 року стала організаторами чи співорганізаторами багатьох творчих проєктів. Це й «Творча зустріч з митцями та мисткинями». Дрогобич.Сity писала про цей захід.
Протягом трьох годин обмінювалися власними переживаннями щодо сьогодення, згадували, хто чим займався до 24 лютого, ділилися енергію та просто спілкувалися.
Також відбувся музичний вечір для учасників табору «Будуємо Україну Разом», де в концертній програмі брали участь як місцева молодь, так і евакуйована.
«Серед евакуйованих є молодь, яка настільки звикла до нашого руху, що вже приєдналась до волонтерства, або постійно бере участь у наших заходах», — говорить Юліана.
Ще одна цікава ініціатива, до якої долучилась Молодіжна рада — театралізований перформанс «Кав'ярня на валізах», де до створення вистави долучилась режисерка-постановниця Тетяна Авраменко.
«Це була така собі демоверсія, яку представили на невеликий загал. Наразі готуємося до більш масштабної вистави, яку плануємо показати зі сцени Народного дому. Вхід планується безоплатний, але захід буде благодійним — збиратимемо кошти на ЗСУ», — розповідає волонтерка.
З архіву Юліани Грицик
Крім цих ініціатив, Молодіжна рада долучалась до плетіння сіток, її учасники волонтерили в дитячій кімнаті у 5 гуртожитку: гралися з дітьми ВПО, щоб батьки могли трішки відпочити. Також збирали кошти на бронежилети захисникам. Повідомлення про збір коштів Молодіжна рада поширювала в усіх існуючих соцмережах. Завдяки цьому разом зі знайомими, однодумцями, небайдужими дрогобичанами назбирали понад 30 тисяч гривень на 5 бронежилетів, які передали на передову.
Розмірковуючи про те, як змінилось життя від лютого 2022 року, Юліана говорить, що по-іншому почала цінувати життя.
«Коли почалось російське вторгнення в 2014 році, мені було десь років 9. Певно, я ще не дуже свідомо сприйняла ті події, в силу свого віку. Але з минулого року вже викарбовувалась громадянська позиція. А від лютого 2022 року я зрозуміла, що життя може обірватись у будь-який момент і це дуже змінює цінності. Це розставляє пріоритети, регулює коло спілкування. Я почала більше витрачати часу саме на культурний фронт. Бо культура та мова – це те, чого нас так сильно хоче позбавити росія. Але ми не здамося й будемо надалі берегти й цінувати своє».
