У Дрогобичі вимушених переселенців частували домашніми стравами та смаколиками. Вареники, кекси, пиріжки та булочки для них приготували викладачки та працівниці філологічного факультету Дрогобицького державного педагогічного університету імені І. Франка.
Роздавали їжу в одному з гуртожитків, де мешкають тимчасово переміщені з міст та сіл, охоплених війною. Охочих пригоститися смачненьким зібралося чимало. За варениками з капустою та картоплею навіть вишикувалась довга черга, переважно з жінок та дітей. Але підходили й чоловіки поважного віку.
— Ой, які гарні вареники сьогодні, із засмажкою, немов з картинки, — допитливо роздивлялася страви одна жінка.
— Тож вам наші філологині наліпили! Господині! — зауважила волонтерка Ірина, дізнаючись у жінки, скільки людей проживає в кімнаті, щоб докласти більше вареників.
Ірина знаходить сили і працювати, і жартувати з мешканцями гуртожитку
Смаколики та випічку брали передусім для дітлахів. Серед них – Олена, мама двох дітей, з якою поспілкувалися журналісти Дрогобич.City. Жінка розповіла про втому, бо війна, за її словами, виснажує, тож сподівається швидше повернутися додому.
Вареники та випічка для родини
— Не знала, що це ініціатива небайдужих філологів, приємно цим здивована. Адже, знаєте, інколи є велика потреба в підтримці, розумінні. Й такі кроки великого вартують, — додала Олена.
Також смаколикам раділа дівчина з Житомирщини. Вона в Дрогобич переїхала разом з родиною. Каже, що такі частування є приємними. Особливо для дітей та людей, яким важко себе обслуговувати.
Тим часом охочі до частувань все підходили. Хоча волонтерки вже годину невтомно роздавали їжу та спілкувалися з людьми. Зокрема, про манікюр, який довелось зняти, й про те, що війна не привід мати поганий вигляд. І поміж цих розмов часто звучало «дякую» господиням, які приготували для переселенців смачні домашні страви.
Утім, вони їх не чули. Адже, приготувавши чи не для всього гуртожитку, вирушили на роботу. Пані Оксана Д., пані Леся Б., пані Наталя О., а також пані Оксана Л. та пані Наталя Л. кажуть, що допомагають щиро, від душі, а не на показ. Та зазначають, що людям, які змушені були покинути свої домівки, потрібна підтримка й вони для цього роблять, що можуть та вміють. Зокрема, пригощають смачним.
