У неділю, 20 жовтня, у кав'ярні “26 і кава” відбулося відкриття виставки-пам’яті сім’ї Кондур “Мова любові”. На ній можна подивитися фотографії котиків, які робив військовий Тарас Кондур на фронті й надсилав дочці Анастасії. Захід мав відбутися за участі Тараса, але у серпні захисник загинув на війні.
Вперше прийшла на виставку, щоб слухати, а не дивитися.
У кав'ярню “26 і кава”, що за адресою вулиця Тараса Шевченка, 5, прибула за годину до заходу. Присіла на лаві у кутку й збиралася з думками, паралельно переписуючи поезію, щоб чимось себе зайняти.
Поряд за столиком на лаві сиділа мама з донькою: Мар'яна та Анастасія Кондур, а з ними Юлія Дима, співзасновниця кав'ярні "26 і кава". Вони обговорювали організаційні моменти відкриття виставки-пам’яті “Мова любови”. Відтак почали готувати залу: забирали столики й стільці.
До підготовки активно залучилася Анастасія, раз у раз запитуючи в мами, коли прибудуть близькі.
До кав'ярні почали сходилися рідні, друзі, знайомі, вчителі Анастасії і, звісно, побратими Тараса Кондура. Приходили з букетами квітів. Довго стояли, мовчки обіймаючи Анастасію та Мар'яну. Затим не відходили ні на крок від них: спілкувалися, ставили запитання про виставку й просто підтримували.
Побратими вкотре переповідали цікаві історії котиків із фотографій у залі, й не тільки їхні. А дівчинка просила розповідати ще.
Були й ті містяни, які прийшли на виставку, щоб разом зі сім'єю Кондур прожити цю подію. Відтак чимало присутніх тіснилося попід стінами великої зали кав'ярні. Люди буди й у проході і, навіть, на вулиці.
Відкриття виставки “Мова любові” почали з хвилини мовчання в пам'ять про всіх загиблих внаслідок російського терору.
Юлія Дима поділилася з присутніми передісторією цієї виставки-пам’яті. Розповіла, що ще в червні до неї підійшла Мар’яна Кондур і запропонувала організувати виставку фотографій котиків. Їх робив чоловік Тарас на фронті від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну й надсилав дочці Анастасії. Він знав, що донька любить котиків, навіть попри алергію.
Планували, що виставку “Мова любови” проведуть за участі Тараса Кондура, однак він загинув на фронті у серпні.
Анастасія зізналася, що коли батько пішов на війну, він їй надсилав фотографії котиків, а вона лише ставила смайлики під фото. Інакше вони не спілкувалися.
Саме це надсилання знимків котиків батьком і смайлики доньки були їхньою своєрідною мовою любові.
У кав'ярні стало винятково тихо, коли почалася чутлива розмова Юлії з Анастасією:
Юлія: Яким був тато для тебе?
Анастасія: Добрим, чуйним, завжди підтримував. Завжди все дозволяв. Був щирим і ніколи не кричав на мене. Любили бавитися. Пригадую, коли була мала, я завжди була в нього на руках.
Далі про виставку розповіла Мар'яна Кондур, яка підписала назви під фото. Вгорі кожного вказана дата фіксації кота.
Зауважила, що тут є вибрані фотографії. І чому саме ці знімки й історії цих котів повинен був розповідати Тарас.
Мар'яна: Люди можуть любити по-різному, проявляти свою любов п'ятьма мовами, як кажуть. Найвищою формою любові, які проявив до нас Тарас, це те, що він віддав своє життя за нас та інших. Тепер ця форма любові перейшла у виставку-пам’ять.
Далі вірш про батька зачитала Анастасія.
Після блоку запитання-відповідь, присутні стали розглядати фотографії. Дехто особисто підходив до Анастасії та Мар’яни Кондур, висловлював підтримку й ділився враженнями.
Паралельно на заході проходив збір на ЗСУ. Як зауважила Юлія Дима, це найменше, що ми можемо зробити для наших захисників.
Для себе зробила фотографії робіт і ввечері переглядала знимки вдома. Цей момент зі мною розділила моя кішка.
На фотографіях Тараса Кондура були котки з Харківщини та Сумщини. Більшість знимків він зробив цьогоріч і минулого року. Найбільше емоцій викликали фотографії з назвою “Народжений в бліндажі”.
Що ж, це вперше я відвідала виставку, яку важливіше послухати, аніж подивитися.
