Що робити, щоб не вестись на фейки та дезінформацію. Відповідь очевидна для тих, хто з цією інформацією працює. А хто — ні? Як не розповсюджувати російські наративи й не допомагати країні агресорці у цій війні? Тут викладу основні правила аналізу інформації, які допомагають у роботі.
Якщо вам палає, випийте кави чи чаю
Головне, на що розраховують усі створювачі фейків: що від емоцій людина втратить здатність аналізувати інформацію, критично мислити. Власне “критично мислити”, це не критикувати когось, а розмірковувати над фактами, застосовувати власні знання.
Отже, що робити, якщо бачите інформацію від якої палає? Хочеться що? Чимдуж швидше її перепостити та написати гнівний коментар до того всього. Ви думаєте, що всі мають побачити зраду зрадню й ви молодець. Направду, ви не є молодцем. Щоб довести, що зрада є зрадою, журналісти-дослідники працюють тижнями, а от “вкиди” поширюються зі швидкістю… ну з якою швидкістю у вас працюють інтернет та пальці, з такою й поширюються.
Що для цього роблять “фейковкидувальники”. Банальне - пишуть слова “ШОК, СЕНСАЦІЯ й СЕКРЕТНА ІНФОРМАЦІЯ”. Часто отак, великими літерами й пишуть. А щоб "втертись у довіру", дають маленьке щось схоже на правду. Наприклад: “ШОК, Порошенко з’їв Зеленського. Це від всіх приховують!”. Тобто брехня на основі протистояння цих двох особистостей, яке було актуальним під час виборів, наприклад.
Це дешеві прийоми, які мають викликати емоції: обурення, здивування, збентеженість, стрес. У такому стані людина втрачає здатність спокійно розмірковувати. Тож найперше, що потрібно, коли у вас частішає дихання й швидше б’ється серце — заспокоїтись собі. От саме тому краще заварити кави або чаю й трохи собі посидіти у тиші.
Шукайте маніпуляції
Це важко робити не цілеспрямовано. Але є певні моменти, які зачіпають відчуття й емоції, але водночас й не є прямими подразниками, як от “шок”, “від вас це приховують”, “жах”, “дізнайся першим” й усе таке. Наприклад: “усі знають”. От усі знають, а ви - ні, необізнана ви така людина. Усі розуміють, а ви - ні.
Три пункти, які допоможуть не поширювати фейки
Кожна людина має знати, що …. й далі зазвичай йде те, що вигідно автору. Наприклад: “Кожна людина має знати, що мобільні телефони ведуть до імпотенції”. От, а ви не знали. Так і залишитесь імпотентом, навіть якщо ви жінка, через мобільні телефони та вежі 5G. До речі, про вежі 5G я щойно зманіпулювала, бо у попередньому реченні йшлось виключно про телефони. Підтасування фактів та гра словами — також маніпуляція, щоб заплутати читача.
Коли ви почуваєтесь невпевнено та роздратовано, обурені “до закипання крові” через певне повідомлення, шукайте у тексті те, що викликало такі емоції. Можливо, такі емоції викликали навмисно.
Як працюють маніпуляції: розбір
Виходячи з вищесказаного, розберемо ось цей допис однієї російської тележурналістки, яка завзято намагалась бути в Україні й у неї це не вийшло.
“Киев встретил нас многочасовыми очередями за бензином. Когда живешь в Москве, сложно понять, какие трудности в обычной повседневной жизни приходится преодолевать украинцам.
Очень поразил комендантский час. Зловещая утренняя тишина, пустые улицы и воющая сирена. До сих пор не удаётся избавиться от ощущения, как возможна война в 21 веке? Хочется плакать от бессилия…почему мы не можем остановить все это безумие?”
Отже, росіянка, громадянка країни агресорки робить акценти на наступному:
- Черги за бензином, якими зустріла її столиця, підкреслюючи цим те, що для неї це дивина. Мовляв: “У нас все нормально, а у вас тут. Мдаааа… Хто в тому винен?”
- Дуже вразила комендантська родина її. І далі йдуть слова, які назвали у першому підрозділі: зловіща тиша, виття сирени, вразив — тобто створюється постапокаліптична картинка, відчуття дискомфорту через війну. Хоча це логічно, що під час війни є комендантська година, й під час неї та повітряної тривоги мають бути пусті вулиці. Але такі слова не дивні, бо далі йде вигідна авторці пропозиція — поспівчувати їй.
- Оминаючи вбивства своєю країною мирних українців, пані росіянка зазначає, що їй хочеться плакати від безсилля. А це речення розраховане вже на відчуття емпатії до “бідолашної наляканої (але за фактом громадянки країни-агресорки, до щирості якої є питання) жінки”. Тому навмисне Овсяннікова оминула смерті невинних українців й що їй хочеться плакати саме через це. І власне, не зрозуміло, хто є “ми” у її дописі. Не уточнити слово “ми” дивно виглядає для неї, як для людини, яка працює з інформацією.
На щастя, через нерозуміння реалій війни росіянами, цій пані не вдалось затриматись в Україні, оскільки її маніпуляції не знайшли тут очікуваного відгуку.
Проаналізуйте інформацію
Другий крок після того, як ви не поширили дичину, але не забули за неї — проаналізувати інформацію. Наприклад нещодавно зустріла інформацію про те, як одне видання, вирішило зайнятись клікбейтом, написавши що “У трамваях Львова встановлять буржуйки”. Й деякі користувачі соцмереж серйозно обговорювали той факт.
Люди добрі, ви колись бачили у трамваях буржуйки? Чи якось гіпотетично можете уявити, як то загалом може працювати у годину пік, щоб ніхто не згорів й не обпікся? Тобто аналіз інформації має бути завжди.
Питайте себе: а таке може бути, а що я з цього знаю, а є схожі приклади? І це чудово працює для аналізу інформації.
