Понад пів року кіноклубом “Море вражень” у Молодіжному центрі “Під КОЦом” курує подружжя Івана Патина і Таїсії Зварич-Патин. Вони не просто показують фільми, а залучають глядачів до осмисленого перегляду та філософських розмов.
Тут може вільно висловитися кожен, кіно стає інструментом пізнання себе, а модератори — посередниками між сенсами на екрані й глядачами. Перегляд й дискусії відбуваються за чашкою чаю, з блокнотом і бажанням думати вголос.
Кіноклуб як осередок інтелектуального кіно
Кіноклуб “Море вражень” створили на базі Молодіжного центру “Під КОЦом” у грудні 2023 року. Засновницю, керівницю “Під КОЦом” Марію Супрун, надихнула на це атмосфера зустрічей кіноклубу, який діяв при кафедрі філософії Дрогобицького педуніверситету в її студентські роки.
Спершу проєкт вела менеджерка Марічка Дуда. Вона з колегами підбирала фільми розважального та пізнавального змісту. Тоді здебільшого на кінопоказ приходили діти й молодь.
У грудні 2024 року Марія Супрун познайомилася з подружжям Івана і Таїсії Патин. Таким чином Іван, аспірант кафедри філософії, почав курувати кіноклубом на волонтерських засадах. Відтоді “Море вражень” став осередком інтелектуального кіно.
Як зізнається Іван Патин, раніше він кіно не любив. Цим видом мистецтва зацікавився під час навчання у Дрогобицькому педуніверситеті на лекціях історика кіно Андрія Бурого.
Подружжя Івана і Таїсії
“Оскільки мені прищепити любов до кіно і літератури, хотілося б, щоб інші теж це пізнали, — відгукується аспірант Іван. — До того ж кіноклуб дає можливість різним людям з однаковими вподобаннями знайти себе”.
Він додає, що до “Море вражень” сам планував організувати ретроспективний показ фільмів, які вистоялися в часі.
Маленька кіношна родина
У грудні 2024 року відбулася перша зустріч кіноклубу “Море вражень” під керівництвом подружжя Івана і Таїсії. Вони показували мультфільм “Різдвяна історія”.
“Все почалося з дітей, — каже Іван і пояснює: — Оскільки першого разу на перегляд прийшло багато дітей, на наступну зустріч ми дали дитяче кіно “Залишся зі мною” за мотивами Стівена Кінга, але прийшли дорослі. Тому надалі вирішили орієнтуватися саме на них”.
На старті постійних учасників було мало: хтось приходив і залишався, а дехто довго не затримувався. Акторка Таїсія каже: “Я багато розповідала про кіноклуб і поширювала анонси в соцмережах. Згодом почали долучатися люди, яким справді цікаве кіно і які стали нашою маленькою кіношною родиною”.
Тепер на зустрічі кіноклубу приходить понад десять учасників і, як сміються модератори: “Буває важко висловити свою думку про фільм через «запеклі бої»”.
“Щоб до нас долучитися, достатньо любити й цікавитися кіно. Не обов'язково в ньому розбиратися, але мати бажання розвивати себе”, — акцентує Таїсія і наголошує на вікових обмеженнях: 16+ і 18+.
Дати можливість висловитися
Спершу фільми Іван з Таїсією обирали по черзі, а зараз учасники кіноклубу самі пропоную фільми й голосують за них. Проте кіно повинно мати універсальний сюжет та обговорювальний мінімум, а серед табу: російськомовні фільми й порнографія.
Курує процесом обговорення фільмів Іван Патин. Науковими модераторами виступають професори філософії Володимир Возняк і Віра Лімонченко.
На зустрічі кіноклубу приходить понад 10 учасників
Іван відзначає, що зазвичай до зустрічей кіноклубу не готується і наперед рецензій не читає, адже для нього теж важливе перше враження від фільму.
“Інколи я підглядаю за чоловіком, то він вдома не готується, а приходить на кіноклуб з блокнотом. Поки йде фільм, Іван щось собі занотовує і коли переходимо до обговорення, він починає саме із занотованих питань”, — ділиться своїми спостереженнями Таїсія.
“Знайти рух обговорення не важко, бо фільм завжди показує, де можна запитати, — коментує Іван. — Людей зачіпають гострі кути. Якщо щось зачепило, вони будуть про це говорити: що там не так або так. Треба тільки дати їм можливість висловитися”.
Науковими модераторами виступають Володимир Возняк і Віра Лімонченко
“Учасників важче зупинити, аніж заохочувати говорити”
Після перегляду фільму й невеликої перерви учасники починають обговорювати фільм за чашкою чаю або кави, а інколи й вина. Таїсія сміється, що насправді дискусія може тривати довше за сам фільм. І часто атмосфера дискусій нагадує їй італійську сім'ю, яка вечеряє й щось бурхливо обговорює. Адже тут відвідувачі можуть бути собою і вільно висловлюватися.
“Найціннішим у кіноклубі є жива метушня, коли учасники заряджені емоціями та думками, якими хочуть поділитися. Це зачіпає, хочеться бути просто присутнім, навіть не говорити, і спостерігати за іншими”, — відгукується Іван.
Дискусія може тривати довше за сам фільм
Найдовшим було обговорення фільму “Дім, який побудував Джек”. Воно тривало три з половиною години. “І ніхто не просився додому”, — додає Таїсія. А найсуперечливішими фільмами виявилися: “Успіхів тобі, Лео Ґранде” Софі Гайд, “Ще по одній” Томаса Вінтерберга, “Доґвіль” і “Дім, який побудував Джек” Ларса фон Трієра.
“Учасників важче зупинити, аніж заохочувати говорити”, — відзначають модератори і, як показує їхній досвід, обговорення навколо першого питання затягується найдовше.
“Допомагаємо фантазувати”
Серед задумів: організовувати окремо день чоловічого і жіночого кіно, проводити зустрічі кіноклубу двічі на тиждень і довгі фільми, які тривають 4-5 години, самостійно переглядати вдома, а затим приходити на обговорення.
“Дехто буквально сприймає фільми й каже, що такого в житті не може бути. Але ж це не життя, а фільм з акторською грою та запропонованими обставинами. І ми з Іваном виступаємо посередниками між фільмом і глядачем, допомагаючи йому трішки фантазувати й думати”, — акцентує Таїсія Зварич-Патин.
Обговорюють фільми за чашкою чаю або кави, а інколи й вина
У планах — кінопоказ фільмів “Запах жінки” Мартіна Бреста та “Вогні великого міста” Чаплі Чапліна.
План, який уже реалізували, — перегляд мультфільму для дітей з обговоренням щопонеділка у “Під КОЦом”.
Будьте з Дрогобич.Сity у соцмережах:
💙 Telegram — ще більше новин;
💛 Facebook — креативи та обговорення;
❤️ Instagram — відео та цитати.
