З якими викликами щоденно зіштовхуються маломобільні жителі сусіднього Стрия? Якими є плани місцевого самоврядування, що покликані зробити місто доступним?
Видимість людей на кріслах колісних у наш час мізерна. Особливо коли мова йде про невеликі міста. Попри недавнє оживлення теми безбар’єрності у законодавстві України, суттєві зміни у малих громадах наразі не відбуваються.
У Стрию станом на 2025 рік проживає близько 4 тисяч осіб з інвалідністю, з них 500 дітей. Парк Злуки, Шевченка, Остапа Нижанківського – зони відпочинку стриян, де так рідко можна побачити осіб з інвалідністю. Матерів з візочками безперечно, а от людей на кріслах колісних й поготів. Де вони поділися та чому їх так складно зустріти навіть на основних вулицях міста?
***
Прогулюючись парком Злуки знайомлюсь із Сергієм, він якраз поспішає поволонтерити на парафії святих Володимира і Ольги.
Сергій біля церкви святих Ольги і Володимира
Сергій родом із Херсону, він з юних років на кріслі колісному. Від вересня 2023 року він активно плете захисні сітки та допомагає при парафії, що неабияк задіює його до суспільного життя.
Тротуари
Пропоную йому перевірити Стрий на доступність. Спочатку пробуємо дістатися до зупинки і перша перешкода – тротуар, який немає належного з’їзду.
У 2021 році місцеве самоврядування Стрия анонсувало опитування громадян, зокрема маломобільних груп населення, щодо найболючіших точок міста, які мешканці хотіли б змінити.
“Для опитування спочатку взяли центральну частину міста та обрали декілька вулиць для пониження тротуарної плитки. Ініціативу мали зреалізувати в 2022 році, – каже Євгенія Пристанюк, радниця міського голови з питань безбар’єрності, і додає: – Війна відтермінувала таке рішення, оскільки всі зусилля зосереджені на допомогу українському війську”.
Громадський транспорт
А ми продовжуємо рухатися (без)бар’єрним Стриєм. Готуємося зайти в громадський транспорт, але цього також зробити не можемо. Вхід у маршрутку надто вузький, що не дозволяє Сергію ані заїхати самостійно, ані з допомогою.
Сергій не може скористатися громадським транспортом Стрия, будучи на кріслі колісному
Чому у Стрию громадський транспорт не пристосований для маломобільних груп населення? Таку відповідь на це питання дає пані Євгенія: “Місто має одного перевізника, приватного, котрий мав би задовольняти потреби маломобільних груп населення. Це міг би бути низькопідлоговий транспорт. Комісія з питань дорожнього руху піднімала це питання та зверталася до перевізника, проте відповіді ми наразі не маємо. Кажуть, що війна, не на часі, водіїв забирають. Тому міська рада розглядає соціальне таксі. Це така послуга, якою будуть користуватися люди з інвалідністю для перевезення їх в межах громади. Зараз шукаємо можливості придбання такого авто за підтримки міст-побратимів з-за кордону”.
Соцзахист
Тим часом Сергій вирішує рухатися своїм ходом. Пробуємо потрапити в такі ключові установи як хлібний магазин, відділення Ощадбанку, Укрпошти, Управління соцзахисту.
Якщо з банком нам пощастило, то всі інші локації недоступні для Сергія, особливо будівля соцзахисту.
“Це наше болюче питання. Тому що приміщення такого важливого органу як Управління соціального захисту має бути апріорі доступним. Але, на жаль, попередні місцеві самоврядування залишили нам отакий спадок. Було б доцільно обрати нову локацію для цієї установи, адже немає технічних можливостей, щоб зробити цю будівлю безбарʼєрною, – каже Євгенія Пристанюк. – Через війну кількість осіб з інвалідністю збільшується і тому проблеми з доступністю все більше оголюються. Ми будемо це вирішувати, швидше за все змінимо локацію цього управління”.
Стратегія безбар'єрного простору в Україні
З 2020 року в Україні активно формується філософія безбар’єрності. Впроваджувати її мають у шести напрямках: фізичний, цифровий, інформаційний, соціально-громадянський, освітній та економічний.
У грудні 2024 року уряд схвалив Комунікаційну стратегію щодо створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року. Про що тут йдеться?
Безбар’єрність – це безперешкодний доступ всіх груп населення до різних сфер життєдіяльності: до отримання гідної роботи чи якісної освіти, незважаючи на те, що людина якось відрізняється; до реалізації своїх амбіцій і громадських прав, не дивлячись на вік, стать, колір шкіри тощо.
Основна мета національної стратегії – сприяти розвитку безбар’єрного та відкритого суспільства, де кожен відчуває повагу, попри будь-які ознаки й статуси; де кожен знає, що у нього є рівний доступ до можливостей і розвитку.
Безбар’єрний простір це не лише для людей на кріслах колісних, але, як підказує Довідник безбар’єрності, це й для людей старшого віку, вагітних жінок, дітей до семи років з батьками чи особами, які їх супроводжують, для людей зі значно більшою або меншою за середню масою тіла, значно вищих або нижчих за середній зріст. Усіх цих людей відносять до маломобільних груп населення.
Бар’єрна громада у спадщину
“Минулого року ми прийняли Концепцію безбар’єрності нашої громади, – розповідає Євгенія Пристанюк. – Як на мене, основним та матеріально витратним напрямком є фізична безбар’єрність. На жаль, нам у спадщину залишили абсолютно бар’єрну громаду. Маємо визнати, що наша громада на сьогодні має багато фізичних барʼєрів, які точно треба усувати і ми активно працюємо в цьому напрямку.
Станом на сьогодні розроблений маршрут безбар’єрності – це наша центральна вулиця Шевченка, яка має найбільший пішохідний потік, з відгалуженням до основних громадських місць. Таку інформацію збирала ЛОВА. На цьому маршруті є ключові установи: міська лікарня, школи, вокзал, дитяча лікарня, центр первинної медико-санітарної допомоги, Реабілітаційний центр для дітей із захворюванням опорно-рухового апарату, УТОС (Українське товариство сліпих), Асоціація людей з інвалідністю, Міська рада, пенсійний фонд, ЦНАП, банки, Центр зайнятості і багато іншого. Це великий і довготривалий об’єм роботи.
Мапа проєкту безбар'єрного маршруту Стрия
Також прийняли зміни до однієї з наших міських програм, де опрацьовуємо та реалізуємо точкові запити людей з інвалідністю, які проживають у багатоквартирних будинках, щодо облаштування доступності до їхніх помешкань. Цього року маємо реалізувати два запити на встановлення пандуса та електричного підйомника”.
За вказаним маршрутом у місті мають понизити всі пішохідні переходи, поставити тактильну плитку. Наразі творці проєкту вивчають технічні норми, згідно з якими він має бути зреалізований. Вже цього року стартуватиме пониження частини пішохідних переходів.
Цикл матеріалів про безбар’єрність Стрия і життя людей з інвалідністю у цьому місті спеціально для Дрогобич.City готує місцева журналістка Наталія Безушко.
