Світлини розмальованих стін укриття Ліцею № 16 потрапили на виставку у Варшаві у Ніч музеїв. Організував її польський фотограф та режисер Войтек Валькевич. Графіті - результат арттерапевтичних зустрічей для українців, що проживали у ліцеї в перші місяці повномасштабного вторгнення. Організовувала їх Активна Громада Дрогобича.
Хто повідомляє: Активна Громада Дрогобича
Малюнки з Дрогобича на Ночі музеїв
Виставка "Тато, де ти?" у Варшаві
У ніч з 18 на 19 травня у Варшаві в Galerii Obok ZPAF відбувся щорічний захід Ніч музеїв. Цього разу демонстрували виставку “Тато, де ти”, експонатами якої стали фотографії графіті зі стін укриття Ліцею № 16 імені Юрія Дрогобича. Світлини - робота польського режисера та фотографа з Варшави Войтека Валькевича, який щороку бере участь у Міжнародному фестивалі Бруно Шульца. Так було й у 2022 році, коли графіті саме створювалися на арттерапевтичних зустрічах. Побувавши в укритті ліцею, фотограф особисто побачив малюнки українців що знайшли тут прихисток у перші місяці повномасштабного вторгнення росії. Стінописи настільки вразили фотографа, що він вирішив організувати виставку, ще раз побувавши у ліцеї вже через два роки.
Кожен стінопис – окрема історія
Виставка "Тато, де ти? " у Варшаві
У 2022 році, коли створювалися графіті, розмалювали все укриття. Тоді малюнки створювалися на арттерапевтичних зустрічах, які ініціювала Активна Громада Дрогобича. “Ми намагалися пропрацьовувати складні емоції, які були на той час у людей. Влітку 2022 року все було дуже свіжим… Кожен потребував відради, тому малювали те, що на душі. Хтось хотів малюнок воїна-ангела. Хтось виливав злість за Бучу, і малював картину, пов’язану з тими страшними подіями.. Були й ті, кому хотілося вилити тугу за домом, і вони малювали своє бачення його”,- поділилася Олена Юркевич, регіональна координаторка Активної Громади Дрогобича та акторка й режисерка театру “Альтер”.
Ідеї малюнків, як зазначили в Активній Громаді, обирали самі учасники. Вони могли як шукати їх у мережі, так і придумувати самостійно. Дехто вибирав не малюнки, а значущі для себе слова, патріотичні вислови, вірші. Одними з таких є слова авторства місцевої поетеси Зоряни Шульгіної.
Щодня під час арттерапевтичних зустрічей учасники обговорювали з організаторами, що малюватимуть цього разу. І за два тижні графіті назбиралося на все укриття - площа якого доволі велика. Тоді бомбосховище лише готувалося, зараз там є все необхідне для того, щоб діти почувалися комфортно та безпечно під час повітряної атаки.
“Коли Войтек Валькевич спустився в укриття вже після його облаштування, то його вразило поєднання графіті на стінах та розподілені сектори для кожного класу, адже це означало, що це місце навіть через два роки чекає на не дуже приємні події. Він ще раз зробив світлини, і саме вони стали експонатами виставки в Ніч музеїв у Варшаві”.
Враженнями поділилася й сертифікована арттерапевтка Світлана Забара, яка усі два тижні занять допомагала людям справитися з болем, тугою, гнівом, ранами, що були ще живими в перші місяці війни: “Справді це був грандіозний проєкт… Ідея, яка виникла спонтанно у нас трьох - мене, Олени Юркевич, Олесі Нестор. Ми сиділи, розмовляли про арттерапію. І тут я розповіла, як розмальовують підвали. Ми вирішили: чому б не спробувати, запросивши для цього вимушено-переселених осіб, які жили саме в ліцеї № 16. Кожен малюнок на стіні - це особлива історія. Особливо зворушлива - про собаку Машу, яку волонтери змогли евакуювати у Дрогобич після того, як уже всі з родини її господарів були в безпеці. На жаль, вона була онкохворою і вже тут померла. Але в пам’ять про свого улюбленця сім’я намалювала її на стіні та залишила напис, що не забудуть про неї”.
І це лише одна з історій, яка зворушила організаторів. Кожен ділився тим, що на душі, і від цього ставало легше: і чоловікам, і жінкам, й підліткам, і зовсім маленьким дітям. За словами Світлани Забари, був чоловік, який намалював усю свою сім’ю та навіть залишив відбиток лапки песика. Так вдалося зібрати дві вистави: дівчата, які розмальовували стіни зробили документальний театр - поділилися своїми історіями.
“Акцент проєкту ні в якому разі не на малюнки, а на людей. Я дуже рада, що через два роки він отримав таке життя!”,- розповіла арттерапевтка.
Що було раніше
У Бориславі на фасаді будівлі колишньої народної школи, де понад 40 років працював Стефан Ковалів (зараз – Міжшкільний ресурсний центр), з’явилась мозаїка з його зображенням. Її створив митець з Дрогобича Олександр Максимов.
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
