У Дрогобичі чимало старовинних будівель прикрашені кам'яними обличчями людей та тварин — маскаронами. Їх можна помітити під час прогулянки центральною частиною міста на кам'яницях кінця 19 — початку 20 століття. У місті солі найчастіше зустрічаються кам’яні голови чоловіків та жінок, а також левів із биками. Це окраса, яку ми можемо втратити, адже з часом вони руйнуються й надзвичайно важко, а почасти неможливо, знайти реставратора, який би їх відтворив.
Дрогобич.City підготували добірку фотографій маскаронів Дрогобича, а історикиня архітектури, авторка екскурсій, присвячених архітектурі Тетяна Казанцева розповіла детальніше про особливості цього виду скульптурної прикраси, а також про те, хто за ними повинен доглядати.
Кількість макаронів, що збереглися, потрібно дослідити
Маски зі зображенням голів людей та тварин були ще в Стародавній Греції. А от наприкінці 19 — початку 20 століття був розквіт в архітектурі галицьких міст, зокрема Дрогобича. Й ці маски почали використовувати й тут. Тож маскарони слід шукати саме на будівлях цього періоду розквіту архітектури. Переважно вони є на віллах та чиншових кам'яницях.
Кам'яні обличчя чоловіків по вулиці Ковальській
Однак поки що не відомо на якій вулиці Дрогобича збереглося найбільше маскаронів на будинках, а також на якій вулиці можна знайти найстарші кам'яні обличчя.
“Це потребує статистичного опрацювання, — коментує історикиня Тетяна. — Необхідно йти та рахувати на кожній вулиці маскарони. Й у Львові ніхто не може дати відповідь на таке запитання, адже це потребує дослідження”.
Маскарони по вулиці В'ячеслава Чорновола
Серед маскаронів переважають жіночі обличчя
Тетяна Казанцева не раз бувала у Дрогобичі та навіть проводила екскурсії. Зазначає, що у місті солі переважають жіночі та тваринні кам'яні обличчя, а ось міфічних істот на Галичині не так багато. Однак на заході України із найбільш поширених міфологічних маскаронів є віверни та дракони-химери, де є жіноче тіло, обличчя коня чи лева та крила.
Голови левів по вулиці Адама Міцькевича
“У період класицизму (початок — перша половина 19 століття) не було портретних маскаронів, а були персонажі античної міфології, — каже екскурсоводка. — Та й наприкінці 19 — початку 20 століття кам'яні обличчя рідко мали портретний характер”.
Розповідає, що маскарони тоді не були аж такі авторські та їх виготовляли на скульптурних фабриках. Також кам'яні обличчя тиражувалися, тобто на один будинок могло йти 4-8 маскаронів.
Маленькі голови левів на куті площі, де був готель "Європа"
“Ці архітектурні деталі слугувати своєрідними захисниками для будинків. Якщо бачите страшні та потворні вирази обличчя чи гнівні гримаси, знайте, що це нормально, це захист будинку”, — зауважує Тетяна.
Бувало, що хтось із власників будинку міг бути прототипом маскаронів або замовити прототип зі своєї дружини.
Кам'яні обличчя жінок по вулиці Адама Міцкевича
“Найприкріше те, що такі відомості від нас приховані. В архівній справі будинку немає особливостей створення декору. Ми можемо побачити затвердження магістратом каналізації, будівельні історії чи суперечки зі сусідами”, — ділиться Тетяна.
Зауважує, що про вибір декору можна дізнатися з особистого листування архітектора або скульптора та власника. І це вже треба шукати в приватних архівах. Однак багато матеріалів не збереглося через зміни режимів та вивезення за кордон.
Маскарони по вулиці Жупній
“Щодо Льова, то я знаю лишень декілька таких моментів, але це на рівні легенд, але прямих свідчень, що власник замови маскарони з образу своєї дружини немає”, — зізнається історикиня.
Додає, що були випадки, коли зображували когось із питань вдячності чи любові, бо стилю 20 століття характерні якраз жіночі обличчя. Це міг бути збірний образ прекрасної дівчини з розпущеним волоссям або ж це могла бути дружина чи кохана архітектора.
Кам'яне обличчя жінки по вулиці Лесі України
Водночас можуть бути маскарони зооморфні: маски левів чи драконів, голова бика або голова міфічної тварини.
“Тобто образ був таким, наскільки сягала фантазія архітектора, а подекуди й замовника. Але переважно таки архітектор намагався керувати там процесом”, — каже Тетяна.
Маскарони левів по вулиці Лесі Українки
Догляд за маскаронами має здійснювати місцева влада
Маскарони найчастіше страждають від поганої системи водовідведення з даху. Бо якщо ринва забита, то вода ллється просто по фасаду й саме ті частини, що виступають (декор чи маскарони), страждають найбільше. Вони тріскаються та частково відпадають. Це відбувається поступово, адже з часом маскарони насичуються водою.
“Найприкріше те, що ми зараз не маємо реставраторів, які би це зуміли відновити. Тому що є труднощі з кадрами. Для цього потрібні скульптори та зразки, як маскарони виглядали”, — зауважує історикиня.
Маскарони по вулиці Адама Міцкевича
Акцентує на тому, що догляд за маскаронами повинна здійснювати місцева влада. Адже мешканці самотужки не можуть за це відповідати. Для належного догляду потрібно поставити відповідне риштування та мають бути фахівці, які будуть слідкувати та чистити водостічну систему.
Не менш важливо пильнувати стан балконів, бо чимало маскароні знаходять під ними. Наприклад, щоб вода стікала правильно з балконної плити, а не сочилася по фасаду.
Маскарони по вулиці Івана Мазепи
“Однак власники можуть впливати на це”, — наголошує Тетяна.
Розповідає, що у Льові є кав'ярня “Штука”, яка займає тільки перший поверх. Утім, власник закладу відремонтував весь фасад будівлі. Чоловік почав насамперед із даху, адже там була повністю зруйнована система водовідведення. Також відновив вази, які зруйнувалися через погане водовідведення. І зразки для ваз з агави власник взяв із Дрогобича.
Кам'яне обличчя жінки по вулиці Трускавецькій
“У Дрогобичі якраз збереженні унікальні металеві агави. Це така колюча рослина й її ставили для прикраси на верху на завершення фасаду. І на всю Галичину збереглися такі автентичні агави лишень в Дрогобичі”, — коментує екскурсоводка.
Додає, що опріч маскаронів, у нас є чимало чого, що потребує збереження, бо коли ми почнемо дбати про щось одне, то будемо пильнувати й все інше.
Маскарони по вулиці Січових Стрільців
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
