Військовий Валерій Сальник з Меденич отримав відзнаку "Золотий хрест" за оборону держави та евакуацію побратимів. Чоловік воює ще з часів антитерористичної операції на Сході України.
Його наречена Ірина розповіла, як Валерій пішов на війну, попри проблеми зі здоров’ям, та що він мріє зробити після перемоги.
На війні з 19 років
Валерій Сальник народився у селі Поповичка на Чернігівщині у багатодітній родині. Зараз живе у селищі Меденичі Дрогобицького району, переїхав сюди після знайомства зі своєю нареченою Іриною у 2018 році. Чоловік за освітою – водій-механік, але все молоде життя провів на війні. Військовий захищає Україну з 2015 року, зараз служить у 10 ОГШБ. Валерію 28 років, він отримав статус ветерана війни у 2016 році. У 2018 його нагородили відзнакою Президента України Петра Порошенка "За участь в антитерористичній операції". А у 2021 році за поданням капеланів бригади він отримав відзнаку "За служіння Богу і Україні".
Фото: з особистого архіву Валерія
“Відзнаку "Золотий хрест" Валерій отримав у серпні 2023 року за успішне виконання бойових завдань. А саме за бойові завдання з оборони неба та наземних об'єктів і евакуацію поранених побратимів”, – розповідає його наречена Ірина.
“Я одягала йому шкарпетки й не вірила, що він йде на війну”
У лютому 2022 року Валерій переніс дуже важку операцію на хребет. Вона була за 10 днів до повномасштабного вторгнення рф на територію України. Та коли росіяни напали, чоловік вирішив піти добровольцем на фронт.
“Мені було важко це сприйняти, оскільки він тоді ще ледь ходив. Як сьогодні пам'ятаю, що я навіть йому натягнула шкарпетки, це був ранок. Він ледве вставав, я відмовлялася вірити в те, що він йде, але прийняла його вибір, завжди його підтримую, чекаю і дуже ним пишаюся”, – ділиться дівчина.
Через декілька днів Ірина приїхала до нього, щоби привезти продукти, маскувальні сітки та допомогу від громади. Поки захисник захищає нашу державу, вона допомагає йому в тилу – збирає кошти на потреби нареченого та його побратимів, передає гуманітарну допомогу. Каже, що найголовнішою мотивацією Валерія піти на фронт було бажання захистити своїх рідних.
“Він дуже сміливий та ідейний, ніколи не скаржиться на проблеми, у нього завжди посмішка і завжди "все добре", хоч я прекрасно розумію, що за цим всім ховається. Попри те, що має проблеми зі здоров'ям, він продовжує нести службу на сході України. Побратими дуже цінують його та поважають”, – говорить Ірина.
Після закінчення війни Валерій хоче завершити ремонт у своєму будинку та мріє побачити Полярне сяйво.
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
