14 грудня у Дрогобичі провели в останню путь 23-річного Андрія Славича. Воїн загинув 10 грудня на Луганщині. На площі Ринок відбулось загальноміське прощання. Героя згадали як відважного, самовідданого бійця, який боронив Україну до останнього подиху.
Пішов служити добровольцем
Юнак родом з села Боберка Самбірського району, жив і навчався у школі в селі Верхні Гаї на Дрогобиччині. Профільну освіту здобув у Дрогобицькому коледжі нафти і газу. Згодом працював за кордоном. Коли розпочалось повномасштабне вторгнення, хлопець став на захист України. Служив у складі 103 бригади 67 окремого батальйону ТрО. Згодом перевівся у 12 бригаду спецпризначення «Азов» Національної гвардії.
«Він прийшов до лав «Азову» у цьому році, спочатку був у іншій частині. Але він шукав, я так розумію, найгарячіших точок, де міг робити свою справу якомога краще. Він йшов найпершим, щоб боронити кожного з нас. Він йшов туди, щоб наша країна була вільною від цієї навали. Показав кожному з нас, що таке гідність, що таке обов’язок перед своїми рідними та друзями. Він зробив найбільше, що міг зробити воїн – віддав своє життя за кожного з нас. Загинув як справжній воїн – зі зброєю в руках, боронив країну до останнього», – сказав під час загальноміського прощання комадир військового.
Молились за героя разом з побратимами
Під час прощання прозвучала молитва українських націоналістів, «молитва, з якою на вустах йшов в бій наш герой», – наголосив командир.
«Україно. Свята мати героїв. Зійди до серця мого. Прилинь бурею вітрів кавказьких. Шумом карпатських ручаїв. Боїв славного завойовника батька Хмеля. Тріумфом і гуком гармат революцій. Радісним гомоном Софійських дзвонів. Нехай душа моя в тобі відродиться. Славою твоєю опроміниться. Бо ти, пресвята, все життя моє. Бо ти все щастя моє. Задзвони мені брязкотом кайданів. Скрипом шибениць в понурі ранки. Принеси мені зойк закатованих у льохах. В тюрмах і на засланні. Щоб віра моя була гранітом. Щоб зросла завзяття й міць. Щоб сміло йшов я в бій. Так, як ішли герої за тебе, свята. За твою славу. За твої святії ідеї. Щоб помстити ганьбу неволі. Стоптану честь. Глум катів твоїх. Невинну кров помордованих дітей твоїх. Величну смерть героїв української нації. Тисячів інших незнаних нами. Що кості їх розкидані, або тайком поховані. Зрости мене до ясних чинів. В чинах нехай знайду я смерть. Солодку смерть в муках за тебе. І розплинуся в тобі. Та вічно житиму в тобі. Відвічна Україно: свята, могутня, соборна! Слава Україні! Героям слава! Слава нації! Смерть ворогам! Україна – понад усе!» - звучало сотнею голосів на площі міста.
У загиблого залишились батьки, дружина, двоє дітей та дві сестри. Висловлюємо співчуття рідним героя.
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
