Вікторія Хомин під час повномасштабного вторгнення переїхала з Києва у Дрогобич. Донором вона була і раніше — здавала кров для військовослужбовців. На початку листопада жінка стала посмертним донором — написала згоду в одній із львівських лікарень. Вікторія поділилася досвідом і розповіла, як на це наважилася і що необхідно для донорства.
Коли можеш допомогти, то немає зайвих роздумів треба чи не треба
Посмертне донорство стає більш популярним в Україні. Вікторія говорить, для себе погодила рішення, коли з новонародженим сином лікувалися в київському Охмадиті. У сусідній палаті була мама з немовлям, яке потребувало трансплантації печінки. Дитина була змушена ще довгі місяці жити у лікарні, бо донора не було. І ця історія вразила Вікторію.
Жінка була донором і раніше — під час повномасштабного вторгнення здавала кров для військовослужбовців.
Донор крові
"Хочу допомагати військовим не лише донатами. Уперше я здала кров під час повномасштабного вторгнення у Львові. Адже у Дрогобичі поки що не можна здати кров саме для військовослужбовців. Також здавала у Києві, коли їздила додому, — ділиться досвідом Вікторія. — У мене немає роздумів: треба чи не треба бути донором. Я бачу в цьому можливість допомогти. Тим паче під час війни збільшилася потреба у медичній допомозі".
Останні декілька років жінка роздумувала над питанням щодо посмертного донорства, однак не вистачало часу дослідити питання, адже інформації не так багато.
Де знайти лікарні та яка роль трансплант-координатора
Насамперед Вікторія зауважує, що можливість стати посмертним донором не є у всіх областях України. Під час пошуку необхідної інформації послуговувалася сайтом Українського центру трансплант-координації. Там є мапа областей та перелік лікарень і медичних центрів у тій чи іншій області, де можна підписати згоду. На Львівщині таких є чотири лікарні — усі вони розташовані у Львові.
У коридорі лікарні
Вікторія обрала ту лікарню, яка була їй зручніша і ближча. Знайшла номер трансплант-координатора і зателефонувала йому. Трансплант-координатор — медичний працівник, у якого можна дізнатися необхідну інформацію: щодо адрес необхідних медичних закладів та графіка їх роботи, які документи необхідно зібрати та інше. Він скеровує за всім шляхом від бажання підписати згоду, до вже факту отримання документів.
"Коли телефонувала трансплант-координатору, у мене був готовий список запитань. Наприклад, щодо протипоказань, механізму цієї процедури тощо. Ось я підписую згоду, потім зі мною щось стається і яким чином служби будуть знати, що я донор. Розповіли, що насправді ця система ще не до кінця розроблена", — розповідає Вікторія.
Протипоказами до посмертного донорства є такі хвороби як: ВІЛ-інфекція, СНІД, сифіліс вроджений або набутий, вірусні гепатити, усі форми туберкульозу тощо.
"Якщо є якийсь страх чи упередження, то ці питання можна прояснити та обговорити, зателефонувавши трансплант-координатору або навіть безпосередньо прийшовши до нього. Це зручно, бо немає черги", — звертає увагу Вікторія.
Не лише трансплантація, а й внесок для науки чи виготовлення біоімплантів
Як наголошує донорка, підписання згоди займає 10 хв. Це прочитання самої згоди й сканування документів. Послуга безоплатна і жодних додаткових аналізів і обстежень не потрібно проходити.
"Загалом, це не довгий шлях, щоб оформити відповідні документи. Більше підготовки треба, щоб здати кров, наприклад, аніж підписати згоду на посмертне донорство, — розповідає Вікторія. — Для цього необхідно приїхати в медичний центр та зі собою мати паспорт та ідентифікаційний код. Опісля добре прочитати заяву й підписати її. Обов'язково потрібно уточнювати моменти, що хвилюють, у медичних працівників".
Коридор лікарні
Також у згоді є перелік органів чи частин тіла, які можуть бути вилучені після смерті донора. Вікторія розповіла, що людина може дати дозвіл на використання органів наукою або ж для виготовлення біоімплантів.
"Процес підписання максимально етичний. Ви обговорюєте всі питання, що хвилюють. Також вам розповідають про те, що ви можете змінити свою думку в будь-який момент і це нормально", — каже донорка.
Важливо, що можливість змінювати свої рішення і кількість заяв щодо згоди/незгоди на донорство не обмежена. Також будь-якої миті людина може внести зміни у згоду. Для цього потрібно прийти у будь-який найближчий центр трансплант-координації та повідомити, що хочете внести зміни.
Головне — розповісти своїм рідним
Згоду на посмертне донорство можна підписати з повноліттям у будь-який момент і навіть у глибокій старості. Опісля цю заяву внесуть до Єдиної державної інформаційної системи трансплантації (ЄДІСТ). Така інформація є закритою і стає доступною лише у разі, якщо людині діагностували смерть мозку.
"Я зрозуміла для себе, що головне після підписання згоди — розповісти своїм рідним про це. Раптом щось станеться, то вони повідомляють спеціальні служби", — наголошує Вікторія.
Вікторія під час підписання згоди
Коли жінка підписала згоду, то розповіла друзям, а також зробила пост у соціальних мережах.
"Було багато коментарів підтримки, а знайомі розпитували як це можна зробити, бо й самі роздумували над тим. Навіть одна жінка написала, що це добре, що люди за життя думають про те, що можуть допомогти іншим. Як виявилося, вона мала пересаджену нирку", — каже донорка.
Вікторія розповідає, що чула багато упереджень на релігійному ґрунті. Однак у коридорі лікарні вона побачила історії людей, яким було пересаджено органи від посмертних донорів. Серед історій знайшлося кілька пацієнтів, яких врятувала жінка, яка за життя дала згоду. Коли вона померла, цю згоду підтвердив її син священник.
"Для мене це важливо, тому що, на мою думку, після смерті людини від збереження тіла сенсу немає. А донорство дозволяє врятувати чиєсь життя чи покращити його якість", — акцентує Вікторія.
Однак, посмертними донорами органів не можуть бути:
-
діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування;
-
люди, визнані недієздатними;
-
ті, чия особистість невстановлена;
-
також військовослужбовці, які загинули під час бойових дій.
Довідково: Посмертна пожертва органу (органів) може відбутись лише після констатації смерті мозку, тобто, лише тоді, коли людина померла. Це означає, що її мозок зупинився, а роботу серця й дихання лікарі підтримують штучно. Зазвичай йдеться про людей після інсультів, смертельних травм і ДТП.
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
