Історія кохання сумчанки Ольги Чернобай та дрогобичанина Мирослава Іваночка почалась задовго до повномасштабного вторгнення. В 2021-му жінка приїхала на Дрогобиччину на прощу і тоді вперше зустріла Мирослава. Ольга впевнена – їх пов’язав Бог, адже вирушити сюди вирішила випадково.
Це було як друга молодість
Мирослав та Ольга у ДрогобичіФото: facebook.com/Ольга Чернобай
“Я приїхала в село Довге-Гірське з групою на Хресну дорогу, взагалі їхати не планувала, все вирішилось в останній момент. Піднімались ми цією Хресною дорогою по горі Небесної Сотні, і на передостанній стації я зупинилась – там дуже складний підйом, майже вертикальний. Тоді до мене підійшов чоловік, каже: “Може ви хочете піднятись? Я вам допоможу”. Я відмовилась. Але він залишився, ми познайомились, проговорили хвилин сорок. І тоді роз’їхались кожен зі своєю групою”.
Вдруге пара випадково зустрілась через місяць. Але після цього разу вже почали спілкуватись та зустрічатись.
“Ми подивились одне одному в очі, Мирослав мені посміхнувся, я йому. Ми так запам’ятали собі цю дату – 7 листопада, день, коли ми подивились одне одному в очі. З того часу ми поступово почали спілкуватись. Коли я приїздила до Дрогобича у справах, ми зустрічались”, - згадує Ольга.
У лютому жінка приїхала в Дрогобич. Саме тут її застало повномасштабне вторгнення росії. Про наступ дізналась з новин по радіо. Тоді вона дуже переживала за дітей, які були у рідному місті. Згодом Ольга допомогла знайти тимчасове житло для дочки, яка евакуювалась з Сум з трьома дітьми:
“Я думаю, що Бог направив мене сюди раніше спеціально, щоб я могла домовитись для них про прихисток. Вони лише до Львова чотири доби добирались, було дуже важко. Я допомогла їм тут перебути декілька днів, пізніше вони виїхали у Німеччину”.
У березні Мирослав запропонував Ользі переїхати до нього, але погодилась вона на цю пропозицію лише у кінці травня.
“Ми були закохані, це були такі божевільні зустрічі — як друга молодість. Такий був стан, ніби в рожевих окулярах. Вже пізніше, коли ми з’їхались, то почали вчитись жити разом, відкриватись одне одному по-новому”, - говорить жінка.
Цукерки - чиста випадковість
Ольга розповідає, що на День закоханим минулого року Мирослав подарував їй коробку цукерків. І саме в цьому є своя особливість:
“Коли в Сумах я працювала екскурсоводом, то завжди купувала саме такі цукерки і дарувала туристам. Ми робили спільне фото і я казала, що частину свого серця я дарую їм. І тут раптом Мирослав дарує мені саме такі цукерки, я була дуже здивована. Таких збігів насправді дуже багато у нашім житті”.
Мирослав на це сміється і додає: “Ну я ж не знав, що Оля смакувала такі цукерки. Це чиста випадковість”.
Мирослав та Ольга у Дрогобичі на Площі РинокФото: facebook.com/Ольга Чернобай
Чоловік розповідає, що день їхньої першої зустрічі запам’ятав на все життя, йому дуже пощастило, що в тоді зустрів Ольгу:
“Ми почали спілкуватись і з часом зрозуміли, що було б непогано бути разом. Я щасливий, що так склалось. І я не згідний з тим, що Оля сказала – ми були закохані. Ми і зараз закохані”.
У Дрогобичі Ольга починає переймати традиції Галичини. Цьогоріч на Різдво вона вперше в житті пекла пампушки. В Сумах традиції інші. Мирослав же дуже зрадів такій ініціативі.
“У нас є своя фраза – одного разу чоловік сказав: “Олечко, якщо тобі буде складно, пам’ятай, що в тебе є Мирослав”. А я відповіла – а в тебе є Оля. Коли були важкі моменти в житті, я тоді згадувала цю фразу і брала себе в руки”.
Ольга та Мирослав відчувають себе чоловіком та дружиною, хоча офіційно й не розписані. Планують взяти шлюб у церкві.
Мирослав та Ольга на ратуші у ДрогобичіФото: facebook.com/Ольга Чернобай
Дрогобич став рідним містом
Дрогобич сподобався Ользі своєю затишністю, архітектурою, привітними людьми. Жінка розповідає, що зараз багато досліджує його архітектуру, історію:
“Коли ми з Мирославом їздили у Суми, то я відчула, що хочу назад у Дрогобич. Відчуваю його рідним містом”.
Пара любить гуляти по Площі Ринок, серед особливих місць – парк Степана Бандери, озеро на Заліссі. Саме після відвідин цього озера Ольга зрозуміла, що хоче жити у Дрогобичі.
“До озера вперше я пішла сама. Коли його побачила, то воно мені нагадало наше. Таке ж озеро Чеха є у Сумах, навіть по розміру таке саме. От тоді я вирішила, що буду тут жити”.
З улюблених занять у пари – подорожі. Їздять до найближчих міст, шукають цікаві локації. А влітку ходять по гриби.
В день Перемоги Ольга та Мирослав планують найперше дзвонити своїм рідним, поділитись цією радістю з ними. А за можливості поїхати до них в гості
“Зрадіємо, що будемо жити у вільній та з часом заможній державі!”
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
