Василь Катола разом зі своїм вірним другом собакою Циганом пішки подорожують Україною за донати. Чоловік пройшов вже більш ніж 900 кілометрів. В планах – 6 990 кілометрів, як і довжина кордону України. А закінчити свою подорож мандрівник планує на Луганщині у день перемоги.
Як виникла ідея обійти Україну пішки?
Чоловік народився в Ходорові на Львівщині, проте вже довгий час проживає в Києві. Закінчив стоматологічну академію, займався туризмом. 25 грудня мандрівник разом з псом вийшов з Києва, а вже 24 січня був у рідному містечку.
“З Києва я йшов до Ходорова – там батьки. Маршрут будував так, щоб по дорозі було побільше містечок – там ми з Циганом залишались на ніч у готелях чи у знайомих, також вже зараз просто в інстаграмі деколи пишуть, пропонують зупинитись у них”.
Так Василя і Цигана зустрічали в рідному ХодоровіФото: Telegram-канал "Йдемо до перемоги"
Василь та його друг собака Циган йдуть лише вдень. Адже у темну пору йти дуже важко, та і потрібен відпочинок. Кожного дня в середньому долають відстань 15-25 кілометрів. Якщо доходить до 30 – це вже досить важко. Тоді як правило наступний день мандрівники відпочивають – гуляють містом де зупинились.
Основна мета подорожей – допомогти ЗСУ. Адже Василь “подорожує за донати”.
“В перший день, коли ми вийшли, то був один рахунок. Туди скидали кошти, я їх використовував на житло, їжу, а решту передавав на ЗСУ. Зараз вже донатять більше, тому ми розділили рахунки – хто хоче, той донатить “на корм Цигану” або на ЗСУ”.
Також частину коштів чоловік передає для допомоги тваринам. Звіти викладає на своїй Instagram-сторінці.
Василь розповідає, що раніше волонтерством не займався. Лише допомагав точково – щось розгрузити, розвести продуктові набори.
Маршрут почали саме взимку, щоб морально підтримати військових. Розповідає, що було якесь відчуття – там на передовій хлопці мерзнуть, а ти вдома сидиш у квартирі, хоча і не дуже теплій, оскільки світла більше не було, ніж було.
“Мій друг 3 грудня поїхав на фронт. Хотілось його таким чином підтримати. Та і йти зимою нам набагато легше – особливо для Цигана. Літом, наприклад, він практично не гуляє, лише зранку або ввечері”.
На Захід України вирушили, бо, найперше, хотілось навідати батьків. А ще тому, що тут більш розвинена туристична інфраструктура – більше готелів, населені пункти щільніше розташовані і є де зупинитись на ніч.
Мета Василя – пройти 6 990 кілометрів, адже саме така протяжність кордону України. Чоловік хоче закінчити свою подорож на Луганщині, пройти всі деокуповані регіони – ідея полягає в тому, щоб обійти всю Україну.
Циган надихає людей
“Ім’я Цигану придумав не я, а моя сестра. З самого початку Циган повинен був їхати до США. Але тоді стався спалах сказу, і навіть попри те, що всі документи ми зібрали, все одно його не пустили на літак. Тоді він пожив у мене чотири місяці, і я кажу “Вже не віддам його”.
Чоловік розповідає, що ідея йти пішки Україною виникла завдяки Цигану.
У Василя був досить складний період, депресія, чоловік втратив бізнес, не міг знайти себе у волонтерстві, не міг знайти роботу.
“Я думав про те, щоб йти на фронт, як лікар, оскільки маю медичну освіту. Але я давно цим не займався, тому потрібно було пройти платні курси. Я такої можливості не мав, батьки та друзі теж не позичили, бо всі були проти, щоб я йшов на війну”.
Чоловік розповідає, що в той момент єдиною його радістю був Циган. Він підходив, ластився – “Тоді я розумію, що треба йти гуляти”.
Циган в дорозі на ЛьвівщинуФото: Telegram-канал "Йдемо до перемоги"
“Коли ми виходили гуляти, на Цигана всі звертали увагу, питались чи можна погладити, цікавилися яка порода. Це було постійне спілкування з людьми. Був один випадок – ми гуляли і нам на зустріч йшла жінка з дочкою, дуже засмучена. Вона побачила Цигана, підійшла, погладила, розпитувала все про нього. І в момент каже: “Мені так настрій піднявся, не йдемо на роботу, йдемо в парк!” Так дякувала, що ми її надихнули”.
Василь ділиться, що в той момент зрозумів, що Циган може надихати людей. То чому не надихати людей по всій Україні?
“Дуже довгі відстані намагаємось не йти. Все ж Цигану трохи тяжко – тим більше у нього травмована лапка. І обов’язково даю йому відпочити, щоб він міг трішки відновитись”.
Внесу Дрогобич в список міст, куди хочу повернутись після перемоги
“В Дрогобичі ми провели дві ночі – тут дуже сподобалось. Ми ходили у Церкву Святого Юра. Коли почули там, що ми з Києва пішки, то пустили всередину, розповіли багато цікавого, бо я раніше бачив лише її фото в інтернеті”
Також Василя та Цигана запросили у Синагогу. Для чоловіка це було відкриттям, що на Заході України, ще й у Дрогобичі є така велика і гарна синагога.
Циган коло СинагогиФото: Telegram-канал "Йдемо до перемоги"
“Дуже гарний сам центр, багато красивої архітектури. Я бачу в ньому прекрасний туристичний потенціал, але потрібно ще багато чого зробити: впорядкувати вивіски, тротуари в спальних районах, торгівлю, парковки, зробити більше пішохідних зон”.
Василь наголошує, що в перспективі Дрогобич може скласти конкуренцію навіть Львову. Але звісно для цього потрібно багато працювати.
У Дрогобичі, як розповідає Василь, люди добрі. Часто приходили в неділю до Цигана, знайомились, спілкувались.
“Туристам однозначно раджу Дрогобич. Топ-три, що треба тут подивитись – Церква Святого Юра, Костел Святого Варфоломія та центр міста і Синагога. Я внесу Дрогобич в список міст, куди хочу повернутись після перемоги”.
Василь відвідав 42 країни світу. Розповідає, що найбільше запам’яталась Японія, їхня культура.
“Вони з повагою ставляться до себе, до тварин. Комфорт відчувається у всьому”.
У питанні море чи гори, чоловік обирає гори у Криму, бо там з гір можна милуватись морем. А от в Україні улюблене місце Василя – Київ.
Василь веде свій блог про цю подорож у соціальних мережах.
А також йому можна задонатити.
Слідкуйте за нами в Telegram!
Там ми розказуємо про все, чим живе наше місто!
